Рішення № 79287938, 10.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 Справа №914/1564/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс", м. Мостиська Львівської області,

про стягнення 1 305 503, 46 грн пені та штрафу нарахованих на підставі договору поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Куракін Ю. В. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" про стягнення 1 305 503, 46 грн пені та штрафу нарахованих на підставі договору поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17.

Ухвалою суду від 27.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1564/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.09.2018.

Представник позивача у судове засідання 17.09.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судове засідання 17.09.2018 не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав. Ухвалою суду від 17.09.2018 відкладено підготовче засідання на 01.10.2018.

Представник позивача у судове засідання 01.10.2018 не з'явився, однак, на електронну адресу господарського суду направив клопотання про відкладення підготовчого засідання. Представник відповідача в судове засідання 01.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, надання матеріалів справи для ознайомлення та продовження строку для подання відзиву. Також, в судовому засіданні 01.10.2018 представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі. Ухвалою суду від 01.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 05.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.11.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення листа відповідача з підтвердженням отримання заявки про поставку шпал за договором. Представник відповідача в судове засідання 05.11.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення підготовчого засідання. Ухвалою суду від 05.11.2018 підготовче засідання відкладено на 19.11.2018. В підготовчому судовому засіданні 19.11.2018 було оголошено перерву до 20.11.2018.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2018 з'явився, надав суду для огляду оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" від 21.06.2017 № 36/21-21. Представник відповідача в судове засідання 20.11.2018 з'явився. Ухвалою від 20.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.12.2018.

Представник позивача у судове засідання 10.12.2018 з'явився, надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 10.12.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 10.12.2018 розгляд справи по суті відкладено на 10.01.2019.

Представник позивача у судове засідання 10.01.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 10.01.2019 не з'явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" про стягнення 1 305 503, 46 грн пені та штрафу нарахованих на підставі договору поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.06.2017 між сторонами у справі було укладено договір поставки № ЦУП-04/0112/17 (надалі-договір), за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю (позивачу) продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев'яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 Деревина (Шпали та бруси дерев'яні), далі - товар, найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у додатку до договору (Специфікації), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.

Згідно специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку товару за найменуванням шпала дерев'яна не просочена І тип в кількості 2 800 штук та шпала дерев'яна не просочена ІІ тип в кількості 1 200 штук, на загальну суму 1 628 640, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом 2 (двох) місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно графіку поставки.

Позивач 20 червня 2017 року надіслав на електронну адресу відповідача заявку від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659, у якій повідомив про необхідність поставити товар, зокрема, визначений договором поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17, у термін з 15.07.2017 по 29.07.2017. Місце поставки товару вказано склад виробничого підрозділу «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця».

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару належним чином не виконав, з простроченням строків поставки здійснив поставку лише частини товару по договору від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17 на загальну суму 479 520, 00 грн, згідно видаткових накладних від 31.08.2017 № 41, від 12.09.2017 № 58, від 19.09.2017 № 63 та від 05.10.2017 № 67.

До матеріалів справи позивачем долучено копію листа директора ТзОВ «Хмарочос плюс» від 21.06.2017 № 36/21-21 з факсимільним підписом, згідно якого останній, у відповідь на лист-заявку від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659, повідомляє позивача про те, що зважаючи на законодавчу заборону на санітарні та суцільні рубки дерев в Україні, відповідач не може вчасно заготовити сировину для виробництва шпали дерев'яної І та ІІ типу. Також, у листі зазначено, що ТзОВ «Хмарочос плюс» готове поставляти продукцію, згідно укладених з позивачем договорів, у разі рівноцінного розподілу заявок, протягом терміну дії договорів, до 31.12.2017.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості.

На підставі наведеного, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 142 639, 46 грн та штраф на суму 162 864, 00 грн та звернувся до відповідача із претензією від 06.04.2018 № ЦУП-8/2335 з вимогою про оплату зазначених сум. Відповідач відповіді на претензію не надав, суми нарахованих штрафних санкцій не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним. Стверджує, що позивач не надсилав відповідачу письмової заявки на постачання шпал по договору поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17, відтак у відповідача не виникало обов'язку щодо поставки вказаного товару, а у позивача не виникало права на нарахування відповідачу штрафних санкцій.

Щодо поставки шпал за видатковими накладними від 31.08.2017 № 41, від 12.09.2017 № 58, від 19.09.2017 № 63 та від 05.10.2017 № 67 відповідач зазначає, що такі поставки були здійснені в порядку п. 6.5. договору, згідно якого допускається поставка товару без отримання заявки.

Відповідач вважає що долучений позивачем лист директора ТзОВ «Хмарочос плюс» від 21.06.2017 № 36/21-21 є неналежним доказом у справі та не може прийматися судом до уваги, оскільки підпис директора - ОСОБА_2 вчинений на листі за допомогою факсиміле. Відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа ОСОБА_2 адресованого Новомосковському відділу поліції ГУНН в Дніпропетровській області, у якому адресат повідомляє що ніяких листів, скарг та заяв на адресу філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" від свого імені не писав, а всі листування відбувалися без його дозволу невідомими особами, в яких знаходиться печатка товариства та факсиміле особистого підпису.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позицію представника позивача у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 14.06.2017 між сторонами у справі було укладено договір поставки № ЦУП-04/0112/17, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник (відповідач) зобов'язався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю (позивачу) продукцію виробничо-технічного призначення: шпали дерев'яні до залізничних колій, не просочені (код ЄЗС 03410000-7 Деревина (Шпали та бруси дерев'яні), найменування, асортимент, кількість та ціни якої вказуються у додатку до договору (Специфікації), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.

У пункті 1.2. договору поставки сторони погодили найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість товару: шпали дерев'яні І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 2 800 штук; шпали дерев'яні ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 1 200 штук.

За умовами п. 5.1. договору, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом 2 (двох) місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або згідно графіку поставки.

У п. 5.3. договору визначено місце поставки товару, зокрема, у ВП "Рава-руський шпалопросочувальний завод" Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця за адресою: 80316, Львівська обл, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22.

Згідно п. 5.4. договору сторони погодили, що відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (партії товару). Порядок надання заявки визначено у п. 5.5. договору, зокрема, заявка на поставку товару надається постачальнику в оригіналі та через мережу електронного зв'язку (Інтернет) на адресу budva@i.ua. Надіслання покупцем через мережу електронного зв'язку (Інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1. договору.

Згідно п. 5.6. договору, товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складах вантажоодержувачів.

У специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку товару за найменуванням шпала дерев'яна не просочена І тип в кількості 2 800 штук та шпала дерев'яна не просочена ІІ тип в кількості 1 200 штук, на загальну суму 1 628 640, 00 грн.

20.06.2017 позивач надіслав на електронну адресу відповідача, вказану в п. 5.5.1. договору, лист-заявку від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659 на поставку обумовленого договором товару у термін з 15.07.2017 по 29.07.2017. У листі зазначено місце поставки товару - склад виробничого підрозділу «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» філії «Центр управління промисловістю» ПАТ «Укрзалізниця».

Як зазначено у п. 18. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист директора ТзОВ «Хмарочос плюс» від 21.06.2017 № 36/21-21, у якому відповідач, у відповідь на лист-заявку від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659, повідомляє позивача про те, що зважаючи на законодавчу заборону на санітарні та суцільні рубки дерев в Україні, відповідач не може вчасно заготовити сировину для виробництва шпали дерев'яної І та ІІ типу. Також, у листі зазначено, що ТзОВ «Хмарочос плюс» готове поставляти продукцію, згідно укладених з позивачем договорів, у разі рівноцінного розподілу заявок, протягом терміну дії договорів, до 31.12.2017.

Відповідач заперечив щодо листа директора ТзОВ «Хмарочос плюс» від 21.06.2017 № 36/21-21, зазначивши що такий не підписувався ОСОБА_2 особисто, а факсимільний підпис та печатка товариства на згаданому листі вчинені невідомими особами. Проте суд звертає увагу, що відповідачем не було представлено суду доказів звернення директора ТзОВ «Хмарочос плюс» до правоохоронних органів у зв'язку із втратою печатки товариства та підпису факсиміле чи інших доказів втрати вказаних печаток, що свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо вказаного листа.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17 відповідач частково поставив позивачу товар - шпали дерев'яні не просочені ІІ типу, ДСТУ ГОСТ 78-2009 в кількості 1 200 штук на загальну суму 479 520, 00 грн, згідно видаткових накладних від 31.08.2017 № 41, від 12.09.2017 № 58, від 19.09.2017 № 63 та від 05.10.2017 № 67 (копії накладних в матеріалах справи).

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості.

У зв'язку із невчасним та неповним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару, позивач, на підставі п. 8.2 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 142 639, 46 грн та штраф на суму 162 864, 00 грн та надіслав відповідачу претензію від 06.04.2018 № ЦУП-8/2335 з вимогою про оплату зазначених сум. Відповідач на вказану претензію не відповів, вимоги претензії не виконав, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечуючи факт отримання від позивача заявки від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659 на поставку товару зазначив, що поставка шпал за видатковими накладними від 31.08.2017 № 41, від 12.09.2017 № 58, від 19.09.2017 № 63 та від 05.10.2017 № 67 здійснювалась ним в порядку п. 6.5. договору, згідно якого допускається поставка товару без отримання заявки.

Дослідивши п. 6.5. договору суд встановив, що в зазначеному пункті сторони передбачили, що у випадку постачання постачальником товару без письмового замовлення покупця, товар може бути прийнятий на склад вантажоодержувача, а постачальник зобов'язаний укласти договір з вантажоодержувачем та сплатити вантажоодержувачу вартість понесених додаткових витрат по пред'явленому рахунку. Суд зазначає, що відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів укладення додаткового договору з позивачем на поставлений товар згідно видаткових накладних від 31.08.2017 № 41, від 12.09.2017 № 58, від 19.09.2017 № 63 та від 05.10.2017 № 67, відтак вказані заперечення відповідача є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи наявність посилання у вищезгаданих видаткових накладних на договір поставки від 14.06.2017 № ЦУП-04/0112/17, та зважаючи на те, що вказані поставки були здійснені невдовзі після направлення заявки позивачем, суд приходить до висновку що такі були здійсненні на виконання заявки позивача від 20.06.2017 № ЦУП-8/3659.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами у п. 8.2 договору передбачено, що у разі непоставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості.

Як вбачається із розрахунку позивача наведеного у позовній заяві, ним проведено нарахування пені на загальну суму 1 142 639, 46 грн та штрафу на суму 162 864, 00 грн, з врахуванням здійснених відповідачем поставок 31.08.2017 на суму 69 130, 80 грн, 12.09.2017 на суму 209 790, 00 грн, 19.09.2017 на суму 199 800, 00 грн та 05.10.2017 на суму 799, 20 грн.

Однак, дослідивши розрахунок позивача суд встановив, що ним неправильно визначено періоди нарахування штрафних санкцій. Суд звертає увагу, що згідно п. 5.1. договору сторони погодили, що поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом 2 (двох) місяців з моменту підписання договору та отримання заявки покупця. Таким чином, оскільки заявка позивача на поставку товару була надіслана відповідачу електронною поштою 20.06.2017, то двохмісячний строк на поставку товару закінчився 20.08.2017. Відповідно, з врахуванням умов п. 8.2. договору, нарахування пені позивачу слід було здійснювати з 21.08.2017, а штрафу - з 21.09.2017.

Суд, здійснивши самостійно перерахунок штрафних санкцій нарахованих позивачем, з урахуванням здійснених відповідачем поставок, встановив, що сума штрафних санкцій яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 979 775, 40 грн пені та 114 991, 92 грн штрафу.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос плюс" (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Б. Хмельницького, буд. 5, код ЄДРПОУ 36587001) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40081389) суму в розмірі 1 111 188, 59 грн, з яких:

- 979 775, 40 грн пені;

- 114 991, 92 грн штрафу;

- 16 421, 27 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 18.01.2019.

Суддя Манюк П.Т.