Рішення № 79286775, 14.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/5027/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд"

про стягнення коштів в розмірі 92 477 002,97 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пегза К.К., довіреність № 1490 від 10.12.2018;

від відповідача: Малолітнів О.В., ордер серія КС № 502715.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" про стягнення коштів в розмірі 92 477 002,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" подано клопотання про забезпечення доказів.

15.06.2018 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про забезпечення доказів відмовлено.

21.06.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.06.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 25.06.2018 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 25.06.2018 судом було оголошено перерву до 16.07.2018.

11.07.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 16.07.2018 представники сторін з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позову заяву, викладене відповідачем у відзиві на позову заяву, поданому до суду 25.06.2018, заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву, постановивши ухвалу.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

06.08.2018 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 06.08.2018 представники сторін з'явились.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

З метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, враховуючи приписи ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні 06.08.2018 судом оголошено перерву до 10.09.2018.

21.08.2018 представником позивача подано письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 10.09.2018 представники сторін з'явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, враховуючи приписи ч. 3 ст. 195 ГПК України, судом відмовлено у його задоволенні.

У судовому засіданні 10.09.2018 представником ТОВ «Воленс Трейд» подано заяву про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/5027/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 зупинено провадження у справі №910/5027/18 до вирішення суддею, визначеному в порядку ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/5027/18, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/5027/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" в задоволенні заяви про відвід судді Грєхової О.А. у справі № 910/5027/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленс Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5027/18 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5027/18 залишено без змін.

27.11.2018 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/5027/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 провадження у справі поновлено, розгляд справи по суті призначено на 14.12.2018.

13.12.2018 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

14.12.2018 представником позивача подано повідомлення про зміну типу товариства.

У судове засідання 14.12.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

За результатами судового засідання, судом відкладено розгляд справи на 14.01.2019.

У судове засідання 14.01.2019 представники сторін з'явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, враховуючи приписи ч. 3 ст. 195 ГПК України, судом відмовлено у його задоволенні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2016 року між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленс Трейд»), (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-14-00816-01 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), назване в подальшому «товар», найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється у національній валюті України - гривні на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» у редакції 2010 року), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікаціях до Договору поставки.

Згідно з п. 2.3 Договору, сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 163 250 000, 00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 650 000, 00 грн., на загальну суму 1 395 900 000, 00 грн.

У відповідності до п. 2.4 Договору ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках передбачених ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель».

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість товару, який планується до поставки за Договором поставки, вказується у специфікаціях до цього договору.

Прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні здійснюється замовником, у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 зі складанням Акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП (Додаток № 1) (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору постачальник протягом 3-х робочих днів із дати поставки товару, але пізніше 3-го числа наступного за звітнім місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру, податкову накладну, копії накладних (залізничних) на кожну цистерну.

Згідно з п. 5.2 Договору, замовник, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього Договору та підписанні акту прийому-передачі згідно п. 3.6 та при наявності податкової накладної складеної та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 Договору.

Термін дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання (п. 12.2 Договору).

Специфікацією № 1 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 100 000 тон, вартістю 13 959, 00 грн. за тонну, на загальну суму - 1 395 900 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.03.2016 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 1 до Договору прийняти в редакції на суму 1 349 881 197,19 грн., включити до Договору Специфікацію № 2 на суму 46 018 800 грн. та викласти п. 2.3 Договору у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.03.2016), сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 163 249 997,66 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 649 999,53 грн., на загальну суму 1 395 899 997,19 грн.

Специфікацією № 1 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.03.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 96 703,288 тон, вартістю 13 959,00 грн. за тонну, на загальну суму - 1 349 881 197,19 грн.

Специфікацією № 2 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 3 000 тон, вартістю 15 339,60 грн. за тонну, на загальну суму - 46 018 800 грн.

Додатковою угодою № 2 від 25.03.2016 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 1 до Договору прийняти в виконаній її частині в третій редакції на суму 41 533 678,39 грн., включити до Договору Специфікацію № 3 на суму 1 308 347 510,16 грн. та викласти п. 2.3 Договору у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.03.2016), сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 163 249 990,46 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 649 998,09 грн., на загальну суму 1 395 899 988,55 грн.

Специфікацією № 1 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.03.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 2 975,405 тон, вартістю 13 959,00 грн. за тонну, на загальну суму - 41 533 678,39 грн.

Специфікацією № 3 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 85 292,153 тон, вартістю 15 339,60 грн. за тонну, на загальну суму - 1 308 347 510,16 грн.

Додатковою угодою № 3 від 29.03.2016 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 3 до Договору поставки прийняти в виконаній її частині в другій редакції на суму 30 158 687,20 грн., Специфікацію № 2 до Договору прийняти в другій редакції на суму 46 254 631,01 грн., включити до Договору Специфікацію № 4 на суму 1 277 954 987,74 грн. та викласти п. 2.3 Договору у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.03.2016), сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 163 249 986,95 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 649 997,39 грн., на загальну суму 1 395 899 984,34 грн.

Специфікацією № 2 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.03.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 3 015,374 тон, вартістю 15 339,60 грн. за тонну, на загальну суму - 46 254 631,01 грн.

Специфікацією № 3 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.03.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 1 965,937 тон, вартістю 15 339,60 грн. за тонну, на загальну суму - 30 156 687,20 грн.

Специфікацією № 4 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 75 843,16 тон, вартістю 16 849,98 грн. за тонну, на загальну суму - 1 277 954 987,74 грн.

Додатковою угодою № 4 від 20.04.2016 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 4 до Договору поставки прийняти в другій редакції на суму 1 193 708 087,74 грн., включити до Договору Специфікацію № 5 на суму 69 583 250 грн. та викласти п. 2.3 Договору у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.04.2016), сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 162 624 986,95 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 524 997,39 грн., на загальну суму 1 395 149 984,34 грн.

Специфікацією № 4 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.04.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 70 843,116 тон, вартістю 16 849,98 грн. за тонну, на загальну суму - 1 193 705 087,74 грн.

Специфікацією № 5 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 5 000 тон, вартістю 16 699,98 грн. за тонну, на загальну суму - 83 499 900 грн.

Додатковою угодою № 5 від 12.05.2016 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 4 до Договору поставки прийняти в третій редакції на суму 1 031 684 509,45 грн., Специфікацію № 5 до Договору поставки прийняти в другій редакції на суму 82 331 419,10 грн., включити до Договору Специфікацію № 6 на суму 163 189 056,59 грн. та викласти п. 2.3 Договору у новій редакції.

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 12.05.2016), сторони планують за Договором поставки поставити товар на суму 1 162 624 984,79 грн., крім того, ПДВ 20 % - 232 524 996,96 грн., на загальну суму 1 395 149 981,75 грн.

Специфікацією № 4 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 5 від 12.05.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 61 227,640 тон, вартістю 16 849,98 грн. за тонну, на загальну суму - 1 031 684 509,45 грн.

Специфікацією № 5 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 5 від 12.05.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 4 930,031 тон, вартістю 16 699,98 грн. за тонну, на загальну суму - 82 331 419,10 грн.

Специфікацією № 6 від 18.03.2016 сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 9 498,792 тон, вартістю 17 179,98 грн. за тонну, на загальну суму - 163 189 056,59 грн.

Як зазначає позивач, на виконання Специфікації № 4, включеної до Договору Додатковою угодою № 3 від 29.03.2016, відповідачем було поставлено позивачу дизельне паливо у кількості 61 227,640 тонн за ціною 16 849,98 грн., на загальну суму 1 031 684 509,51 грн.

В подальшому, Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури України про визнання правочину недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.03.2018, визнано недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до Договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет».

Таким чином, як зазначає позивач, у зв'язку з недійсністю Додаткової угоди № 3 від 29.03.2016 до Договору, позивачем безпідставно сплачено відповідачу 92 477 002,97 грн.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із Вимогою № ЦЗВ-20/5039 від 14.11.2017 на суму 92 477 002,97 грн., у якій вимагав повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 92 477 002,97 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Водночас, в процесі розгляду справи, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, в обґрунтування якої, позивач зазначає, за результатами призначеної детективом Національного антикорупційного бюро України додаткової судово-економічної експертизи в рамках кримінального провадження № 52016000000000001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано Висновок від 30.09.2016, з якого вбачається, що за умовами постачання палива за додатковими угодами № 3-5 до Договору поставки за ціною визначеною Додатковою угодою № 2 на рівні 15 339,60 грн., різниця між вартістю поставленого на суму 1 276 187 614,04 грн. та розрахунковою вартістю палива в сумі 1 161 180 393,23 грн. становить 115 007 220,81 грн., в зв'язку з чим позивач просить стягнути безпідставно отримані кошти у розмірі 115 007 220,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар на суму 1 394 132 634,94 грн., кількістю 83 553,962 тонни., а саме:

- за специфікацією № 1 від 18.03.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 2 975,405 т. на суму 41 533 678,40 грн.;

- за специфікацією № 2 від 23.03.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 3 015,374 т. на суму 46 254 631 грн.;

- за специфікацією № 3 від 25.03.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 1 965,937 т. на суму 30 156 687,21 грн.;

- за специфікацією № 4 від 29.03.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 61 227,640 т. на суму 1 031 684 509,51 грн.;

- за специфікацією № 5 від 20.04.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 4 930,031 т. на суму 82 331 419,09 грн.;

за специфікацією № 6 від 12.05.2016 відповідачем поставлено товар кількістю 9 439,575 т. на суму 162 171 709,73 грн.

Додатковою угодою № 3 від 29.03.2016 до Договору сторонами погоджено, зокрема включити до Договору Специфікацію № 4 на суму 1 277 954 987,74 грн..

Специфікацією № 4 від 18.03.2016 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.03.2016) сторонами погоджено постачання дизельного палива у кількості 75 843,16 тон, вартістю 16 849,98 грн. за тонну, на загальну суму - 1 277 954 987,74 грн.

Однак, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.03.2018, визнано недійсною додаткову угоду від 29.03.2016 №3 до Договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет».

Частиною 2 ст. 241 ГПК України унормовано, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відтак, рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017, яким визнано недійсною Додаткову угоду №3 від 29.03.2016 до Договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладеною між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет», набрало законної сили 18.10.2017.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).

В свою чергу, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначає, що з Висновку КНДІСЕ від 30.09.2016 вбачається, що за умовами постачання палива за додатковими угодами № 3-5 до Договору поставки за ціною визначеною Додатковою угодою № 2 на рівні 15 339,60 грн. та за цінами, розрахованими відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 15.08.2016 № 11704/16-53, різниця між вартістю поставленого на суму 1 276 187 614,04 грн. та розрахунковою вартістю палива в сумі 1 161 180 393,23 грн. становить 115 007 220,81 грн., що за висновком є шкодою, завданою позивачу.

Однак, ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В свою чергу, оскільки Додаткова угода №3 від 29.03.2016 до Договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладена між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет», у якій сторонами погоджено вартість 1 тонни дизельного палива у розмірі 16 849,98 грн., визнана рішенням суду недійсною, а у Додатковій угоді № 2 від 25.03.2016 до Договору поставки від 18.03.2016 № ЦЗВ-14-00816-01, укладеній між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет», сторонами погоджено вартість аналогічної кількості дизельного палива у розмірі 15 339,60 грн. за 1 тонну, що узгоджується із приписами ст. 632 ЦК України, вартість 1 тонни дизельного товару поставленого за Специфікацією № 4 від 29.03.2016, внесеною Додатковою угодою № 3 від 29.03.2016, становить 15 339,60 грн., а відтак, суд не приймає до уваги Висновок КНДІСЕ від 30.09.2016, у якості доказу, який визначає вартість товару, поставленого відповідачем позивачу за Договором.

Таким чином, виходячи із обсягу поставленого за Специфікацією № 4 від 29.03.2016, внесеною Додатковою угодою № 3 від 29.03.2016 дизельного палива (61 227,640 тон), різниця між вартістю такого палива, погодженого недійною додатковою угодою, та попередньою ціно у розмірі 15 339,60 грн., становить 92 477 002,97 грн.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивач сплатив відповідачу вартість такого товару за ціною 16 849,98 грн., перерахувавши відповідачу 1 031 684 509,51 грн.

Однак, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права, застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи визнано недійсним, у зв'язку з чим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлено лише стороні недійсного правочину.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, норми статті 1212 Цивільного кодексу України прямо передбачають її застосування до правовідносин з повернення виконаного за недійсним правочином.

Норми ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України щодо застосування наслідків недійсності правочину та п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення отриманого за недійсним правочином є кореспондуючими та не виключають застосування одна одної.

В даному випадку норма ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України є загальною, і встановлює наслідки недійсності правочину, а норми п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу - спеціальними, конкретизуючими нормами, що передбачають обов'язок особи, яка безпідставно утримує майно, отримане за недійсним правочином, повернути його потерпілому або відшкодувати його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із Вимогою № ЦЗВ-20/5039 від 14.11.2017 на суму 92 477 002,97 грн., у якій вимагав повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 92 477 002,97 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки сторонами не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача правових підстав для набуття коштів в розмірі 92 477 002,97 грн., що становить різницю між ціною, погодженою сторонами за недійсною додатковою угодою, та попередньо погодженою ціною у Додатковій угоді № 2 від 25.03.2016, позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 92 477 002,97 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленс трейд» (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код: 38092255) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15; ідентифікаційний код: 40081347) безпідставно отримані кошти в розмірі 92 477 002 (дев'яносто два мільйони чотириста сімдесят сім тисяч дві) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 499 527 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.01.2019

Суддя О.А. Грєхова