Рішення № 79285443, 18.01.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3455/16-ц

№ провадження 2/208/757/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Позивача – ОСОБА_1, який представлений особисто та за участі представника – адвоката ОСОБА_2,

Відповідача № 1 – Кам'янська міська рада – представник ОСОБА_3,

Відповідача № 2 – Адміністрація Заводського району Кам'янської міської ради представник ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради «про визнання права користування квартирою», суд -

встановив:

25.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом даним позовом, який уточнював 07.11.2018 року, 03.12.2018 року.

Згідно до уточненої позовної заяви, в редакції від 03.12.2018 року, просив:

- Визнати за ним прав користування квартирою № 37, будинку № 33 по вул. Глаголєва у м. Кам’янському;

- Зобов’язати Адміністрацію Заводського району Кам’янської міської ради укласти із ним договір найму жилого приміщення, квартири АДРЕСА_1.

Згідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності редакції ЦПК України, згідно до закону від 03.10.2017 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.03.2018 року, постановлено проводити розгляд по справі в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2018 року залучено в якості відповідача № 2 Адміністрацію Заводського району Кам’янської міської ради.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.12.2018 року закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду позивачем та представником позивача підтримано позовні вимоги та зазначено, що з 1981 року по 2000 рік, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований за адресою квартира ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була виділена батьку позивача ОСОБА_5 на підставі ордеру від 23.04.1981 року на сім’ю яка складалася з батька, мати та позивача, як сина ОСОБА_5. У 1989 році батько помер. В 2000 році, в зв’язку із хворобою бабусі, він знявся з реєстрації по вул.. Глаголєва у м. Кам’янське Дніпропетровської області, та зареєструвався за місцем мешкання бабусі ОСОБА_6 у АДРЕСА_2, після смерті якої у 2006 році він відчужив квартиру бабусі, та повернувся до своєї матері ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_3, де і проживає по теперішній час. Переоформити особистий рахунок на квартиру, ні він ні його мати не мали можливість, так як не було грошей та їм відмовляли з підстав заборгованості по квартирі з оплати комунальних послуг. У 2016 році, померла його мати, і він бажаючи переоформити рахунок на себе, вирішив звернутися до суду. Іншого житла не має, проживає у спірній квартирі як член родини ОСОБА_5, який отримував ордер на всю сім’ю, в тому числі і на нього.

Відповідачем № 1 – Кам’янською міською радою, подано відзив на позов, згідно до якого просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, з підстав ст. 58 ЖК України, так як ордер на спірну квартиру був виданий 23.04.1981 року за № 4163 на ім’я ОСОБА_8А (сім’я якого складається з 3-х чоловік) на підставі рішення виконкому Баглійської ради народних депутатів від 17.04.1981 року № 158. До 2000 року позивач як член сім’ї ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за даною адресою, але 22.08.2000 року за власним бажанням, знявся з реєстрації та зареєструвався за адресою своєї бабусі, де і став проживати, а саме у квартирі АДРЕСА_4, у 2006 році, після смерті якої прийняв дану квартиру у спадщину, продав її, знявшись з реєстрації. Враховуючи, що квартиронаймач ОСОБА_5, помер 22.09.1998 року, а його дружина – мати позивача ОСОБА_7, померла 06.01.2016 року. На час смерті матері, ОСОБА_7, позивач так і не був зареєстрований за адресою квартира ІНФОРМАЦІЯ_2, також на час смерті ОСОБА_7 особовий рахунок на квартиру, так і не був перереєстрований ні на ОСОБА_7 ні на позивача – ОСОБА_1. Користування квартирою, яка є комунальною власністю, здійснюється із дотриманням ст.ст. 58,61, 64, 65 ЖК України. А тому позивач втратив право на користування спірною квартирою, знявшись з реєстрації у 2000 році. Згідно до вимог ст. 116 ЖК України, враховуючи відсутність дозволу ОСОБА_7 на вселення у спірну квартиру, в період з з 2006 року по 2016 рік, ОСОБА_1 як член сім’ї ОСОБА_7 не набув права на користування спірною квартирою, а тому є таким, що самовільно вселився до спірної квартири, та підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Відповідач № 2 – Адміністрація Заводського району Кам’янської міської ради, подали відзив на позов ОСОБА_1, в якому зазначили, що квартир № 37, в будинку № 33 по вул.. Глаголєва у м. Кам’янське є комунальною власністю, право на користування якої можливо лише на підставі ордеру. Позивач не є особою, яка перебуває на квартирному обліку, та мав у власності квартиру за адресою квартира АДРЕСА_5, яку отримав у спадщину після померлої бабусі, та на час її смерті фактично проживав разом з нею, та був там зареєстрований. Знявся з реєстрації за вказаною адресою, з підстав оформлення договору дарування даної квартири, після чого ніде не реєструвався, і є особою, яка і по теперішній час не має жодної реєстрації за будь-якою адресою Квартир № 37, в будинку № 33 по вул.. Глаголєва у м. Кам’янське була виділена батьку позивача ще у 1981 році на підставі ордеру, на сім’ю яка складалася в тому числі із його дружини ОСОБА_7 та сина ОСОБА_1, який з 22.08.2000 року знятий був з реєстрації, та зареєстрований за адресою своєї бабусі. Після смерті квартиронаймача ОСОБА_5, який помер у 1998 році, фактично з 22.08.2000 року у квартирі залишилася зареєстрована та проживала ОСОБА_7, яка не скористалася правом на переоформлення особового рахунку на квартиру на себе. ОСОБА_7 померла у січні 2016 року, і до того часу не реєструвала у спірній квартирі позивача, та не переоформлено було особовий рахунок і не позивача, а тому жодних законних підстав на користування квартирою № 37 в будинку № 33 по вул.. Глаголєва у м. Кам’янське у позивача не має.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснила, що вона є сусідкою сім’ї ОСОБА_7, які вселилися до квартири АДРЕСА_6 ще в 1981 році. ОСОБА_1 є сином квартиронаймача ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7. Позивач постійно проживав та проживає у зазначеній квартирі. Коли помер ОСОБА_5, мати позивача – ОСОБА_7 намагалася переоформити особистий рахунок на квартиру на себе, але враховуючи, що за квартирою рахувалися борги з оплати комунальних послуг, то їй в ЖЕЦі відмовляли. Декілька років ОСОБА_1 був зареєстрований на лівому березі у бабусі, але фактично проживав разом із матір’ю ОСОБА_7 у квартирі № 37. Після смерті бабусі, мати позивача дуже хотіла зареєструвати сина у квартирі № 37, але із-за боргів, знов їм відмовляли.

Вислухав сторони, дослідив матеріали справи, підстави та обґрунтування позицій сторін, докази надані сторонами, заслухав свідка позивача, суд приходить до наступного:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, підлягають врегулюванню згідно до Житлового Кодексу України.

Квартира № 37, розташована в будинку № 33 по вулиці Глаголєва у м. Кам’янське Дніпропетровської області є комунальною власністю.

Станом на звернення позову та по час розгляду справи по суті, у спірній квартирі не зареєстрована жодна особа.

Позивач ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку за даною адресою 22.08.2000 року.

Згідно до ст.51 ЖК Української РСР, Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Згідно до ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

23.04.1981 року Виконавчим комітетом Дніпровського району Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська видано ордер № 4163, на підставі Рішення виконкому Баглійської ради народних депутатів № 158 від 17.04.1981 року, на ім’я ОСОБА_8, сім’я якого складається з трьох чоловік, на право заняття 2-х кімнат у квартирі АДРЕСА_7. Згідно до ордеру, до складу сім’ї входять ОСОБА_7 – дружина, ОСОБА_1 – син (а.с. 4, 6).

Згідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР, Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

У відповідності до ч. 2 ст. 61 ЖК Української РСР, Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім'я якого видано ордер.

У квартирі АДРЕСА_7, згідно до особового рахунку № 063377(а.с. 8), було зареєстровано дві особи, а саме: квартиронаймач – ОСОБА_5, в період з 26.10.1981 року по 19.02.199 року, знятий з обліку в зв’язку зі смертю; та як член родини квартиронаймача – дружина ОСОБА_7, в період з 26.10.1981 року по 06.01.2016 року, знята з обліку в зв’язку зі смертю.

22.09.1998 року помирає ОСОБА_8, який є батьком позивача ОСОБА_1, та є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_7 (а.с. 5, 6).

Згідно до паспорту позивача ОСОБА_1, виданого 04.04.2000 року Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 10), зазначено в даних про реєстрацію місця проживання, що ОСОБА_1 зареєстрований 22.08.2000 року у квартирі АДРЕСА_8, звідки знятий з реєстраційного обліку 23.05.2006 року (а.с 10 – зворотна сторона).

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 189-190), 11.03.2009 року зареєстровано відчуження ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_9 за договором дарування на ім’я ОСОБА_10.

Факт проживання ОСОБА_1, без реєстрації більш 10 років у квартирі АДРЕСА_7, підтверджено свідком ОСОБА_9, актом про проживання від 08.02.2016 року № 24 (а.с. 7), довідкою підрозділу ГУДМС УДМС України про те що ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку, станом на 09.07.2016 року, не значиться (а.с. 13), актом про проживання Управляючої компанії по обслуговуванню житлового фонду від 23.11.2018 року (а.с. 175).

Згідно до ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР, Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР).

Згідно до ч. 3 ст. 64 ЖК України, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 65 ЖК Української РСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної

згоди не потрібно.

Ч. 2 ст. 65 ЖК Української РСР, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

06.01.2016 року помирає ОСОБА_7, яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 (а.с. 6, 9).

Згідно до відповіді Адміністрації Заводського району від 30.09.2016 року (а.с. 25), позивач ОСОБА_1 на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, по Заводському району міста не перебуває.

Так у рішення ЄСПЛ у Справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) у п. 40 зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги).

П.41. зазначеного рішення - Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

У п. 42 Рішення - Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

Так, згідно до ч. 1 ст. 47 Конституції України, Кожен має право на житло.

Згідно до ч. 1 ст. 106 ЖК Української РСР, Повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

У відповідності до ч. 2 ст. 106 ЖК Української РСР, у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2006 року, і по час розгляду справи судом, постійно проживає і користується як член родини особи, якій видано ордер на зайняття приміщення, квартирою № 37 в будинку № 33 по вулиці Глаголєва у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, не має у власності або користування іншого житла, а тому, виходячи зі змісту ст.. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 65, ст. 106 ЖК Української РСР, за період більш 10 років, набув право на користування спірної квартирою, а тому заявлені ним позовні вимоги щодо визнання за ним права на користування житловим приміщенням – квартирою № 37 в будинку № 33 по вул. Глаголєва у м. Кам’янське є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача № 2 укласти з ним договір найму жилого приміщення, то згідно до п. 2.1.4. Положення про адміністрацію, Адміністрація Заводського району Кам’янської міської ради виконує у встановленому законодавством порядку функції органу реєстрації місця проживання/перебування особи; згідно до п. 3.2.30. вирішення питань укладення та внесення змін до договорів найму жилих приміщень та їх бронювання. (а.с. 83-84).

Згідно до вимог ч. 2 ст. 61 ЖК Української РСР, Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідач № 2 не є житлово-експлуатаційною організацією, якою є Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду».

Крім того, з боку позивача не підтверджено, що на час звернення із позовом, або на час розгляду справи по суті, ним особисто здійснено звернення до відповідної житлово-експлуатаційної організації щодо укладення договору найму жилого приміщення, в чому йому було б відмовлено.

Тому заявлені вимоги в цій частині, не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 61, 64, 65 ЖК України, ст. ст. 12,13, 76, 81, 83, 140-141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради «про визнання права користування квартирою», - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, право на користування квартирою № 37, розташованої у будинку № 33 по вулиці Глаголєва у місті Кам’янське Дніпропетровської області.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду – подається до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач № 1 – Кам’янська міська рада, код ЄДРПОУ 24604168, юридична адреса: місто Кам’янське Дніпропетровської області, майдан ОСОБА_11, 2.

Відповідач № 2 – Адміністрація Заводського району Кам’янської міської ради, код ЄДРПОУ 04052519, юридична адреса: місто Кам’янське Дніпропетровської області, пр. Свободи, № 2/1.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя Івченко Т. П.