Рішення № 79284071, 11.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16579/18

Провадження № 2/127/2806/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори про усунення від права на спадкування.

Позов мотивований тим, що 17.01.2018 року померла ОСОБА_3, яка є рідною сестрою позивача та матір’ю відповідача. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із 1/3 частки житлової квартири №97, розташованої у м. Вінниці по вул. Некрасова у буд. 8, а також земельної ділянки площею 0,5824 га, з цільовим призначенням : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер – 0524884200:05:001:0199, розташованої на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Заповіту ОСОБА_3 не залишила.

У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, крім неї, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся відповідач – ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.04.2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 визнано недієздатною, оскільки вона страждала на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної форми, через що не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребувала опіки.

17.07.2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_3

У 2015 році Вінницьким обласним онкологічним диспансером ОСОБА_3 встановлено діагноз: рак яєчників IV стадії IV клінічної групи; асцит; інтоксикаційний та больовий синдром.

Враховуючи, що позивач була опікуном спадкодавця, коштів (пенсії ОСОБА_3М.) на її утримання та догляд не вистачало, оскільки ліки необхідно було купувати як для лікування психіатричного захворювання (шизофренії параноїчного типу), так і онкологічного (раку яєчників), проводити обстеження, а також необхідно було сплачувати кошти за спожиті ОСОБА_3 комунальні послуги, купувати їжу, тому позивач неодноразово витрачала свої особисті кошти.

ОСОБА_1 вказує, що відповідачу було відомо про важкі хвороби матері, позивач зверталась до нього за допомогою, однак він відмовився її надавати, матір не навідував, жодних коштів не надавав, ліків та продуктів харчування не купував, тобто свідомо ухилявся навіть від моральної підтримки матері, крім того не надав жодної допомоги для здійснення поховання матері та організації поминального обіду, тому на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України просила усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3, померлої 17.01.2018 року.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за викладених у ньому обставин, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач у судове засідання 11.01.2019 року не з’явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується розпискою відповідача від 05.12.2018 року, яка міститься в матеріалах справи. В судовому засіданні 05.12.2018 р. відповідач пояснив, що за матір»ю він не доглядав, тому його тітка – позивач в справі не впускала його до квартири, а з лютого 2013 р. по червень 2014 р. він відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Представник третьої особи – ОСОБА_3 вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із свідоцтвом про народження серії І-АВ №028735 від 16.04.1970 року та повторного свідоцтва про народження серії І-АМ №254629, виданого 25.01.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище – ОСОБА_1) ОСОБА_4 є рідними сестрами.

З рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.03.2011 року вбачається, що 22.02.2000 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5, та після укладення шлюбу ОСОБА_3 прийняла прізвище чоловіка «Перун». За цим же рішенням суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №395664, виданого Відділом земельних ресурсів у Хмільницькому районі Вінницької області 22.11.2007 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,5824 га, з цільовим призначенням : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 0524884200:05:001:0199, розташована на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2013 року ОСОБА_3 визнано недієздатною, оскільки вона страждала на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїчної форми, через що не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2013 року ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_3

З листа №442/03-02/02 від 12.06.2018 року, а також довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №033455 від 19.01.2015 року, виданими Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи (ВОЦ МСЕ), вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до ВОЦ МСЕ з 26.01.2004 року по 19.01.2015 року. За результатами огляду 19.01.2015 року ОСОБА_3 рішенням спеціалізованої психіатричної МСЕК встановлена ІІ група інвалідності від загального захворювання безтерміново. Діагноз: F.20.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №9869, виданої КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_6» вперше у ОСОБА_3 з’явились психічні розлади в кінці 2001 року після психотравми (хвора була на заробітках в Португалії, де її обікрали та вона не могла виїхати з країни). Лікувалась стаціонарно в ВОПНЛ з 20.09.02 по 24.10.02 р. з діагнозом: Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. Наступні госпіталізації з 24.11.03 р. по 17.02.04 р. встановлений діагноз: Параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, з яким в подальшому проходила повторні курси лікування: з 18.01.05 по 17.02.05 р.; з 11.07.06 р. по 27.09.06 р.; з 06.10.06 р. по 02.11.06 р.; з 13.03.07 р. по 04.04.07 р.; з 19.01.10 р. по 16.03.10 р.; з 17.03.10 р. по 27.04.10 р.; з 22.03.11 р. по 08.06.11р.; з 10.03.12 р. по 05.06.12 р.; з 17.09.12 р. по 30.10.12 р.; з 11.01.13 р. по 22.02.13 р. За час перебування хворої в стаціонарі відвідувалась сестрою – опікуном ОСОБА_1 З 2011 року доставлялась та виписувалась сестрою ОСОБА_1 Діагноз хворої: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу. Супутній діагноз: кістома яєчників великих розмірів susp. Ca ovarii. Жовчокам’яна хвороба. Хронічний калькульозний холецистит в ст. ремісії. Полікістоз нирок. Вторинна залізодефіцитна анемія легкого ступеню.

Згідно з довідкою б/н від 08.09.2015 року, виданою Вінницьким обласним клінічним онкологічним диспансером, ОСОБА_3 встановлено діагноз - кістома великих розмірів, рак яєчників.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 01.07.2016 року, виданого Міською клінічною лікарнею №3, та виписки з медичної картки амбулаторного хворого №257, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м. Вінниці», ОСОБА_3 встановлено діагноз: рак яєчників IV стадії IV клінічної групи. Асцит. Інтоксикаційний та больовий синдром. F.20.3 (шизофренія).

Хвора з 25.05.2016 року по 17.01.2018 року отримувала лікування в стаціонарі та на дому, отримувала знеболюючі препарати.

17.01.2018 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №398534, виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 17.01.2018 року.

Із лікарського свідоцтва про смерть №24 від 17.01.2018 року, виданого КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» вбачається, що ОСОБА_3М, померла вдома, причина смерті – Ендогенна інтоксикація. Злоякісне новоутворення яєчників IV стадії, IV клінічної групи.

Згідно з довідкою №4605 від 25.06.2018 року, виданої ТОВ «Житлово-експлуатаційне об’єднання», ОСОБА_3 дійсно проживала за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з актом №9268 від 22.06.2018 року.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила про те, що є сусідкою ОСОБА_1 та покійної ОСОБА_3, з якою проживала на одному поверсі. Зазначила, що ОСОБА_3 була важко хворою, у неї був рак яєчників, догляд за ОСОБА_3 здійснювала її сестра ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_8 не пам’ятає, коли бачила, лише на похоронах матері. Свідок зазначила, що неодноразово робила уколи покійній за призначенням лікаря. Повідомила, що покійна по декілька разів на рік лікувалась стаціонарно в психоневрологічній лікарні імені академіка ОСОБА_6. ОСОБА_3 себе практично не обслуговувала, її лікуванням, готуванням їжі, відвідуванням в лікарні займалась ОСОБА_1 В присутності свідка ОСОБА_7 позивач телефонувала ОСОБА_2 і просила у нього гроші на лікування матері, на що він відмовив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що він є сусідом покійної ОСОБА_3 на одному поверсі. Знає померлу ОСОБА_3 та її сестру ОСОБА_1 з 1990 років. Щодня ОСОБА_1 приходила в гості до дружини ОСОБА_9 та говорила, що їй важко самостійно доглядати хвору сестру, коштів не завжди вистачає на обстеження та ліки для покійної. Свідок чув як ОСОБА_1 телефонувала до відповідача та просила матеріальної допомоги для покійної, але з його сторони допомоги так і не було. Доглядала хвору ОСОБА_3 сестра ОСОБА_10, годувала її, прибирала за нею. Олена була лежачою хворою, важко пересувалась лише по квартирі, обпершись на стіну. Свідок бачив відповідача років 5-7 тому в коридорі будинку, а в суді взагалі його не впізнав.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання про те. що мешкає по сусідству із ОСОБА_1 та покійною ОСОБА_3 ОСОБА_1 10 років ОСОБА_3 мешкала без чоловіка, який з сином ОСОБА_2 переїхали в село. ОСОБА_12 опікувалась ОСОБА_1, готувала їжу, прибирала, прала речі, оскільки ОСОБА_12 була психічно хворою та хворіла на онкологічне захворювання. Також, ОСОБА_1 відводила ОСОБА_3 на обстеження до лікарів, супроводжувала при госпіталізації у лікарню. Свідок відповідача ОСОБА_2 бачила давно, він за матір’ю не доглядав, міг готувати на кухні собі та своїм друзям їжу, розпивати з ними спиртні напої, влаштовував гулянки, на прохання позивача надати гроші на лікування хворої матері в присутності свідка він відмовив.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що є подругою ОСОБА_1, та часто приходить до неї в гості. Знала покійну ОСОБА_3, яка була у важкому стані через психічне та онкологічне захворювання. ОСОБА_1 доглядала свою сестру, відводила її до лікарів, супроводжувала при госпіталізаціях до лікарні, готувала їжу, купувала продукти, прибирала у її кімнаті. ОСОБА_14 завів нову сім»ю. ОСОБА_14 і син забули про ОСОБА_14. Свідок ОСОБА_13 дружила з ОСОБА_3 і коли вона захворіла часто (2-3 рази на тиждень) провідувала її. За цей час сина ОСОБА_2 свідок не бачила. Позивачу ОСОБА_1 було важко доглядати за хворою, тому що не вистачало коштів, і вона витрачала кошти, які отримувала як соціальну допомогу на свою дочку – інваліда з дитинства.

Свідок ОСОБА_15 повідомила суду про те, що є подругою ОСОБА_1 та часто її навідує. Знає про те, що ОСОБА_1 опікувалась своєю сестрою, супроводжувала та навідувала її у лікарні імені ОСОБА_6. Свідок неодноразово разом із ОСОБА_1 відвідували ОСОБА_3 у лікарні, під час стаціонарного лікування. Сина ОСОБА_8 не бачила разом з матір»ю в період її хвороби аж до смерті, він матір ОСОБА_3 не доглядав та не надавав кошти ОСОБА_1 на ліки або продукти.

Положеннями ч. 1 ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Із матеріалів спадкової справи №106/2018, заведеної ОСОБА_3 вінницькою державною нотаріальною конторою вбачається, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернувся син померлої – ОСОБА_2, який є спадкоємцем першої черги за законом, та сестра померлої – ОСОБА_10, яка є спадкоємцем другої черги за законом. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом із матеріалів спадкової справи не встановлено. Заповіту ОСОБА_3 не залишала.

Положеннями ст. 1224 ЦК України визначено підстави усунення від спадкування за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтями 202, 203 СК України встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого ч. 3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування суд повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Ухилення характеризується умисною формою вини. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №61-13141св-18 та в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», яким також передбачено, що при розгляді справ цієї категорії підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

На підставі наданих суду доказів, пояснень осіб, які беруть участь у справі, та показань свідків, було встановлено, що ОСОБА_3 потребувала допомоги, в тому числі матеріальної саме від свого сина ОСОБА_2 Однак, відповідач самоусунувся від надання допомоги своїй матері, яка перед смертю та останні роки життя потребувала постійного догляду, оскільки хворіла на психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної форми, а також на рак яєчників IV стадії IV клінічної групи, а з 2016 року була лежачою та отримувала лікування в стаціонарі та на дому.

Крім того, під час стаціонарного лікування ОСОБА_3 у КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_6» відповідач не супроводжував її до лікарні та не відвідував її, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №9869, видана цим же закладом.

Також суд вважає доведеною обставину ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала допомоги, оскільки його бездіяльність, незацікавленість життям та здоров’ям матері, яка в силу своїх захворювань була у безпорадному стані, слід розцінювати як дії, що спрямовані на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу матері, у тому числі й моральну, яка її потребувала, тобто таке ухилення відповідача пов’язане з винною поведінкою, який усвідомлював свій обов’язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій, наявні у нього кошти витрачав на друзів та вживання алкогольних напоїв. Свідоме ухилення відповідача від обов’язку щодо утримання та догляду спадкодавця встановлено судом на підставі належних та допустимих доказів, що були перевірені судом.

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позов підлягає до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Сплачений позивачем судовий збір на загальну суму 1057,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1224, 1261, 1262 ЦК України, ст.ст. 202, 203 СК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 17.01.2018 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат із сплати судового збору 1057,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.01.2019 р.

Суддя