Рішення № 79279542, 16.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 398/2494/18

провадження № 2-іс/1140/101/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Харченко Оксани Вадимівни про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника начальника управління державної служби України з питань праці у Кіровоградській області Харченко О.В. №КР1289/383/ТД-ФС від 3 липня 2018 року, якою його притягнуто до відповідальності за порушення ст.ст.24, 259, абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та стягнуто з нього штраф в сумі 223380 грн..

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2018 матеріали даного адміністративного позову передано за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с.21-22).

Ухвалою судді від 18.09.2018 відкрито провадження у даній справі та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання. (а.с.34).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем ст.24 Кодексу законів про працю (фактичний допуск до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без оформлення трудового договору) є помилковими та упередженими, зробленими без повного з'ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства України. Оскільки, з ОСОБА_5 ним укладено цивільно-правовий договір про надання послуг. Крім того, зазначав, що ОСОБА_4 не має з ним жодних відносин, вона є подругою ОСОБА_5, яка зайшла до останньої. Також, посилався на приписи ст.204 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.72).

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.43-47), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки, в ході проведення інспекційного відвідування за місцем фактичного здійснення господарської діяльності позивача (АДРЕСА_2) встановлено, що за даною адресою знаходиться диспетчерська служба таксі "Тройка", на час перевірки у приміщенні знаходився ОСОБА_1 та два працівники - ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Від надання письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 відмовився, надав договір про надання послуг, укладений останнім з ОСОБА_5 Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 вона працює з 03.06.2018, виконує роботу диспетчера, режим роботи: з 9.00 до 21.00 год. Тобто, на думку відповідача, праця за цим договором не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах діяльності торгівельного павільйону з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується чітким визначенням робочого часу, також в договорі не зазначено умови оплати праці. Відповідно до пояснення ОСОБА_4 вона з 16.06.2018 проходить стажування у ФОП ОСОБА_1, виконує роботу диспетчера з 9.00 до 14.00 год. без оформлення трудового договору. Що, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівниками).

Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідка, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_1 з 04.03.2013 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом його діяльності - надання послуг таксі. При цьому, 30.07.2018 припинив підприємницьку діяльність (а.с.6, 97-98).

Судом встановлено, що 19 червня 2018 року на підставі наказу від 15.06.2018 року №737, направлення на проведення інспекційного відвідування, головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю, за фактичним місцем здійснення ним господарської діяльності - АДРЕСА_2, за результатами якого складено відповідний акт №КР1289/383/АВ від 19.06.2018 (а.с.7, 9-11, 51).

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем ч.ч.1 і 3 ст.24 Кодексу законів про працю (не укладення трудового договору з працівниками). Зокрема, в акті інспектором зазначено, що за адресою АДРЕСА_2, знаходиться диспетчерська служба таксі "Тройка", на час перевірки у приміщенні знаходився ОСОБА_1 та два працівники - ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були надані до перевірки два договори, з яких з'ясувалося, що з ОСОБА_5 позивачем був оформлений договір про надання послуг. Громадянкою ОСОБА_4 було заповнено лист-опитування.

Крім цього, інспектором праці складено припис №КР1289/383/АВ/П від 19.06.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, з вимогою інформувати про його виконання до 19.07.2018 року (а.с.8).

Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 03.07.2018 року, про що позивача повідомлено телефонограмою від 26.06.2018 року (а.с.12).

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Управління Держпраці за результатами розгляду виніс постанову №КР1289/383/ТД-ФС від 03.07.2018 року, якою за порушення вимог ст.24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223380 грн. (а.с.14)

Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Так, суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці зобов'язана лише пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення інспекційного відвідування, а ознайомлення з цими документами є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Так, на адресу Олександрійського міськрайонного центру зайнятості надійшов лист ОСОБА_6 щодо ознак порушення законодавства про зайнятість населення та трудового кодексу, який був направлений до Управління Держпраці у Кіровоградській області (а.с.48-49).

14.06.2018 головним державним інспектором праці, складено службову записку та подано начальнику Управління Держпраці в області, та зазначено про необхідність прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з наявною інформацією, передбаченою п.5 Порядку №295 про використання найманої праці без офіційного оформлення (а.с.50).

Начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області прийнято наказ №737 від 15.06.2018 «Про проведення інспекційного відвідування» з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 19.06.2018 по 20.06.2018, у зв'язку із наявністю інформації передбаченої пп.2 п.5 Порядку №295 (а.с.51).

Таким чином, на підставі наказу №737 від 15.06.2018, направлення на проведення інспекційного відвідування (а.с.7) було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №КР1289/383/АВ від 19.06.2018.

Як свідчать матеріали справи, підставою для призначення перевірки було звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин та прийнято рішення про проведення перевірки, що свідчить про здійснення відповідачем перевірки позивача з підстав, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до п.6 Порядку №509 був повідомлений телефонограмою від 26.06.2018, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 03.07.2018 о 09:00 год., про що свідчить телефонограма (а.с.12). Крім того, сам позивач в судовому засіданні підтвердив, що його повідомляли про розгляд справи про накладення штрафу та особисто отримав пам'ятку (а.с.56-56-зв.).

Також, судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ст.24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

В ході розгляду справи встановлено, що 03.06.2018 між позивачем (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно якого Виконавець, за зверненням Замовника, надає комплекс послуг (а.с.16-17).

Відповідач стверджує, що позивач фактично допустив ОСОБА_5 до роботи, не оформивши з нею трудові відносини, чим порушив вимоги ст.24 КЗпП України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем як фізичною особою - підприємцем найманої праці громадянки ОСОБА_5 та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Таким чином, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У судовому засіданні ОСОБА_5, допитана в якості свідка, пояснила, що з ФОП ОСОБА_1 нею було укладено договір про надання послуг, за виконання яких вона отримала винагороду у розмірі 200 грн.. Також, зазначала, що під час перевірки, до неї зайшла подруга ОСОБА_4, яка не має жодних відносин з позивачем. Пояснення під час перевірки надавав ОСОБА_1, а вона заповнила пояснення на пропозицію інспектора управління Держпраці, який зазначив як заповнити пояснення. Крім того, вказала, що послуги за договором вона виконувала лише 03.06.2018 та 19.06.2018.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, що на момент інспекційного відвідування інспектором праці 19.06.2018 року він був присутнім. Крім нього присутніми за місцем проведення інспекційного відвідування були ОСОБА_5, з якою ним було укладено 03.06.2018 договір про надання послуг, а також подруга останньої ОСОБА_4, з якою він не має жодних відносин, та яка жодних робочих функцій не виконувала.

Письмові пояснення ОСОБА_4, на які відповідач посилався, доводячи правомірність висновків акту перевірки №КР1289/383/АВ від 19.06.2018 про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_4, суд не приймає, оскільки, як встановлено судом, бланки цих пояснень ОСОБА_4 заповнила на пропозицію інспектора праці та внесла у них відомості про виконання нею роботи, як стажера, які не відповідали дійсності.

Судом неодноразово було викликано ОСОБА_4 до суду в якості свідка, за місцем її реєстрації, однак судові повістки повертались до суду (а.с.59, 82, 89, 91, 105). В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилася, жодних пояснень суду не давала.

Відповідачем у ході розгляду справи не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постійній основі працювали у ФОП ОСОБА_1, підлягали внутрішньому трудовому розпорядку та отримували за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позивач не використовував найману працю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин, не регулювалися Кодексом законів про працю України, а позивач не виступав щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роботодавцем та не мав обов'язку укладати з ними трудовий договір.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як найманих працівників, позивач не вчиняв, а тому притягнення його до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудових договорів (контрактів) з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є незаконним.

Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правового договору, суд встановив, що між 03.03.2018 між позивачем (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно якого Виконавець, за зверненням Замовника, надає комплекс послуг (а.с.16-17).

Про виконання договору між його сторонами складено акт прийому наданих послуг від 20.06.2018 року (а.с.111) та, на підтвердження сплати позивачем ОСОБА_5 коштів за даним договором за надані послуги, позивачем надано суду видатковий касовий ордер від 20.06.2018, (а.с.107).

Крім того, позивачем надано суду платіжні доручення №102010054 від 11.12.2018 про сплату ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб та військового збору за червень 2018 року (а.с.108), до податкової подані звіти форми №1-ДФ податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (а.с.109-110). Що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку.

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє відносини з надання послуг від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір про надання послуг від 03.06.2018, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору про надання послуг від 03.06.2018 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд встановив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були оформлені цивільно-правовою угодою про надання послуг і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

Відтак, суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу №КР1289/383/ТД-ФС від 03 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 у розмірі 223380 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 2233,80 грн. (а.с.30) підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Харченко Оксани Вадимівни (25006, м.Кропивницький, вул.Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР1289/383/ТД-ФС від 03 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 у розмірі 223380 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2233,80 грн. (дві тисячі двісті тридцять три гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складено - 21.01.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина