Рішення № 79275686, 09.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/365/19

В справі № 760/6859/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Белименко О.В .

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства »Укргазбанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати Договір №2314/06/2016/0004 від 15 червня 2016 року про приєднання до Правил надання та обслуговування кредитів за програмою «Тепла оселя» в ПАТ АБ «Укргазбанк», укладений між нею та банком, недійсним;

- відшкодувати шкоду, заподіяну їй у розмірі 12 751, 86 гр.

Посилається в позові на те, що 02 червня 2016 року вона уклала з ФОП ОСОБА_4 Договір №02-06-1 про доставку та встановлення у квартирі її батька віконних систем, вартість яких становила 14 140, 00 гр.

02 червня 2016 року ФОП ОСОБА_4 був виписаний рахунок НОМЕР_3 на сплату 14 140, 00 гр.

03 червня 2016 року ФОП ОСОБА_4 передав документи, а саме: оригінал договору, рахунку, та копії її паспортних даних в ПАТ АБ «Укргазбанк» для перевірки та надання згоди для надання їй кредиту.

Після перевірки документів в департаменті роздрібного банкінгу ПАТ АБ «Укргазбанк» вони були передані у 4-е відділення АБ «Укргазбанк», де 15 червня 2016 року нею був підписаний кредитний договір № 2314/06/2016/0004.

Згідно з Правилами надання кредитів банком була виписана квитанція № 16774917 від 15 червня 2016 року на списання з рахунку НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк» 1 440, 00 гр. в якості авансу, а 15 червня 2016 року зазначена сума коштів була списана з карткового рахунку НОМЕР_5, відкритого в ПАТ АБ «Укргазбанк».

Зазначила, що у квитанції на списання та переказ 1 440, 00 гр. працівником ПАТ АБ «Укргазбанк» був зазначений неправильний код отримувача ФОП ОСОБА_4 в ПАТ КБ «Євробанк».

Відповідно до ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів України» співробітники ПАТ АБ «Укргазбанк» не мали приймати до виконання квітанцію № 16774917 від 15 червня 2016 року та списувати з рахунку ОСОБА_1 1 440, 00 гр. та переказувати їх на рахунок ФОП ОСОБА_4

Списані та перераховані грошові кошти в розмірі 1 440, 00 гр. не були зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 в ПАТ КБ «Євробанк» та не були повернуті ним на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк».

Після підписання нею кредитного договору в порушення Правил надання та обслуговування кредитів за програмою «Тепла оселя» з боку ПАТ АБ «Укргазбанк» та укладеного кредитного договору, співробітники АБ «Укргазбанк» не перерахували грошові кошти в розмірі 12 700, 00 гр. ФОП ОСОБА_4, а відкрили їй спецрахунок в ПАТ АБ «Укргазбанк», який не передбачений умовами кредитного договору, та зарахували на нього 12 700, 00 гр.

Після цього був виписаний меморіальний ордер № ТR5927 від 15 червня 2016 року на списання з її спецрахунку та переказ ФОП ОСОБА_4 12 700, 00 гр.

Вважає, що співробітники АБ «Укргазбанк» не мали права приймати до виконання документ - меморіальний ордер № ТR5927, списувати та переказувати 12 700, 00 гр., так як в ньому, за твердженням банку, недостовірні банківські реквізити отримувача.

Виходячи з цього, вражає, що списанням з її спецрахунку та перерахування отримувачу ФОП ОСОБА_4 12 700, 00 гр., відповідач порушив вимоги ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

На її звернення з цього приводу до банку їй повідомили, що саме вона винна в наданні невірних реквізитів отримувача коштів.

Вважає, що згідно з Правилами надання та обслуговування кредитів за програмою «Тепла оселя» в ПАТ АБ «Укргазбанк» співробітники банку повинні були перевірити повноту, цілістність та достовірність наданих документів ФОП ОСОБА_4, в тому числі код отримувача, який був наведений в рахунку НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року.

На її думку, зазначених дій співробітниками банку або взагалі не було вчинено, або було сфальсифіковано код отримувача в оригіналі рахунку НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року.

11 листопада 2016 року ФОП ОСОБА_4 письмово повідомив її про те, що грошові кошти для сплати на виконання договору на його поточний рахунок в ПАТ КБ «Євробанк» не перераховувались.

21 червня 2016 року вона погасила наданий відповідачем кредит.

Вважає, що працівники банку знали, що грошові кошти по кредитному договору не зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 в ПАТ КБ «Євробанк», але прийняли від неї 12 751, 86 гр. в рахунок повного погашення кредитних забов'язань по кредитному договору.

В результаті вчинення зазначених дій, працівниками ПАТ АБ «Укргазбанк» було завдано їй шкоду, у розмірі 12 751, 86 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

На виконання вимог ст. 178 ЦПК України представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 15.06.2016 року між позивачкою та банком був укладений Договір №2314/06/2016/0004, за умовами якого позивачці був наданий кредит у розмірі 12 700, 00 гр. на придбання світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), у тому числі вікна та балконні двері, та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них, детальний опис та перелік яких викладений у рахунку НОМЕР_3 від 02.06.2016 року, наданому Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

При підписанні договору були досягнуті домовленості щодо всіх істотних умов правочину, позивач на момент укладання договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного правочину та виконувала його умови, погасивши заборгованість 21 червня 2016 року у повному обсязі, що свідчить про прийняття нею умов договору.

Листом ФОП ОСОБА_4 позивач підтверджує, що кошти від ПАТ АБ «Укргазбанк» на його оточний рахунок ПАТ «Євробанк» № 62001222670001 не поступали в зв»язку з неправильно зазначеним кодом ЄДРПОУ.

Виходячи з того, що банківські реквізити отримувача - ФОП ОСОБА_4 при укладенні договору були надані самою позивачкою, банк не несе відповідальності за ненадходження коштів на його рахунок та інформацію, що надана позивачкою, як клієнтом ФОП ОСОБА_4

02 червня 2016 року між ФОП ОСОБА_4 та позивачкою був укладений договір № 02-06-1, відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе доставку готової продукції: віконні системи.

Цього ж дня на підставі укладеного з позивачем договору ФОП ОСОБА_4 видав рахунок НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року, в якому зазначено код ЄДРПОУ постачальника: «НОМЕР_1».

Зазначені в рахунку НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року реквізити знайшли своє відображення й у п. 1.5. кредитного договору, вірність яких підтвердила позивачка особистим підписом.

Виходячи з цих обставин, вважає, що банк не може нести відповідальності за ненадходження коштів за умовами договору на рахунок ФОП ОСОБА_4 в зв»язку з невірними реквізитами, наданими позивачем та самим отримувачем.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02 червня 2016 року між позивачкою та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір №02-06-1, відповідно до п. 1.1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе доставку готової продукції, а саме: віконних систем.

На виконання умов Договору ФОП ОСОБА_4 був виписаний рахунок НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року на оплату виконання робіт за Договором у розмірі 14 140, 00 гр., в якому були зазначені його реквізити, як отримувача коштів.

15 чеврня 2016 року між позивачкою та ПАТ АБ «Укргазбанк» був укладений Договір про приєднання до Правил надання та обслуговування кредитів за програмою «Тепла оселя» в АБ «Укргазбанк» №2314/06/2016/0004, згідно з п. 1.1 якого банк надав позивачу кредит у розмірі 12 700, 00 гр.

Відповідно до п. 1.2 Договору за кредитні кошти придбаваються: світлопрозорі конструкції з енергозберігаючим склом /крім однокамерних/, у тому числі вікна та балконні двері, та відповідне додаткове обладнання та матеріали до них, детальний опис та перелік, викладений у рахунку НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року.

Пунктом 1.3.1 Договору визначено, що кредит надається з 15 червня 2016 року по 14 червня 2017 року.

Відповідно до п. 1.5 Договору кредит надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_2, відкритий в ПАТ КБ «Євробанк», код банку: 380355, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1, призначення платежу: оплата згідно рахунку НОМЕР_3 від 02 червня 2016 року від ОСОБА_3 без ПДВ.

Згідно з листом ПАТ АБ «Укргазбанк» від 11 листопада 2016 року за вих. №23/04/16/1145, позивач станом на 11 листопада 2016 року повністю виконала кредитні зобов'язання за умовами договору.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_4 від 11 листопада 2016 року кошти від АБ «Укргазбанк» на поточний рахунок ПАТ КБ «Євробанк» НОМЕР_2 не надходили.

З листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №37-036-22992/17 від 10 листопада 2017 року вбачається, що відправлені 15 червня 2017 року кошти на рахунок ФОП ОСОБА_4, що відкритий у ПАТ КБ «Євробанк» , не були зараховані у зв'язку з невірно зазначеними реквізитами отримувача /невірно зазначений код ЄДРПОУ/.

/ а.с. 6 - 10; 13 - 14; 35 /

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою даної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову пракику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз?яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Судом встановлено, не спростовується представником позивача та підтверджується наданими суду доказами, а саме рахунком ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_3 від 02 червня 2018 року, саме в даному рахунку був невірно зазначений його код ЄДРПОУ.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив і цього не спростовував представник позивача, інформація про отримувача коштів - ФОП ОСОБА_4 в пункті 1.5 кредитного договору була зазначена на підставі наданих позивачкою документів, виданих їй ФОП ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що саме позивачкою даний рахунок був наданий до банку при укладенні кредитного договору для перерахування коштів у банку отримувача - АТ КБ»Євробанк».

/ а. с. 10 /

Тобто, підписавши Договір, позивачка підтвердила свою згоду на його укладення та правильність реквізитів отримувача, зазначених у ньому.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що оспорюваний позивачкою кредитний договір відповідає вимогам закону, укладений за вільним волевиявленням сторін, за згодою сторін і своїми підписами сторони підтвердили свою згоду на його укладення на викладених у ньому умовах.

За таких обставин підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів.

У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що кошти були перераховані на виконання умов договору в банк отримувача за реквізитами, зазначеними ФОП ОСОБА_4, та наданими позивачкою, і до банку не поверталися.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77- 79ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів вини відповідача, виходячи з викладеного вище, в завданні шкоди позивачці, представник останньої в судовому засіданні не надав і таких доказів не зазначено у позові.

За таких обставин підстави для задоволення вимог позивачки відсутні і в цій частині.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивачки в судовому засіданні в обґрунтування вини відповідача, виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи вину саме відповідача, представник позивачки обґрунтовує свою позицію Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Однак, суд враховує, що грошові кошти перераховувалися відповідачем на рахунок отримувача - ФП ОСОБА_4 на підставі укладеного з позивачкою кредитного договору та наданих нею для його укладення реквізитів отримувача коштів, а не на підставі наданого позивачкою платіжного доручення, тобто кошти банку, а не власні кошти позивачки, як клієнта банку.

Відповідно до п.1.32 Закону платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа

на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Представник позивачки не заперечував, що рахунку позивачки в ПАТ АБ «Укргазбанк» не було, а позичковий рахунок, з якого перераховувалися кошти, був відкритий банком на виконання умов Кредитного договору для подальшого погашення кредиту.

Тобто, позичковий рахунок був відкритий саме на виконання умов кредитного договору, і на ньому знаходилися надані в кредит кошти.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання представника позивачки на невиконання банком ст.26 вище приведеного Закону.

Крім того, як зазначено вище, у разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, перераховані відповідачем кошти АТ КБ»Євробанк» останньому в зв»язку з неможливістю ідентифікувати отримувача повернуті не були.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на його звернення була надана відповідь 10 листопада 2017 року, якою був роз»яснений порядок його дій, однак зазначені в ній дії позивачкою вчинені не були.

Входячи з цього твердження представника позивача не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст.ст.3, 6, 15,16, 203, 215, 216, 1054, 1172 ЦК України, ст.ст.4,10, 12-13, 76-81, 141,259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду черз суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 січня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва