Рішення № 79275583, 13.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа 760/20858/16-ц

Провадження №2/760/2615/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05.12.2016 р. звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», в якому просив:

визнати недійсним кредитний договір № 235-05ф, укладений 01 вересня 2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК»;

визнати недійсним договір застави № Т 153, укладений 12 вересня 2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК».

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 25.04.2008 р. у справі № 2-976-2008 за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 Уманським міськрайонним судом Черкаської області було прийнято заочне рішення про задоволення позовних вимог.

Вказаним рішенням договір № 235-05ф від 12.09.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем, розірвано, стягнуто з позивача на користь відповідача 679980 доларів США 26 центів, еквівалентних у гривнях - 3433900 грн. 31 коп.

Основою заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2008 р. по справі № 2-976-2008 став кредитний договір № 235-05ф від 01.09.2005 р.

Відповідач стверджував, що між ним та позивачем був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит для споживчих цілей у сумі 500000 доларів США, строком з 12.09.2005 р. по 02.09.2008 р., зі сплатою 15% річних. На виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач нібито перерахував на рахунок позивача вказану суму, що підтверджується заявою на видачу готівки від 12.09.2005 р. № 10.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором позичальник надає Банку оформлений у встановленому чинним законодавством порядку Договір застави на цінні папери № Т 153 від 12.09.2005 р., який є обов'язковою умовою для перерахування грошових коштів Позичальнику.

Позивач зазначає, що кредитний договір № 235-05ф від 01.09.2005 р. та договір застави на цінні папери № Т 153 від 12.09.2005 р., він не підписував.

28.04.2014 р. він звернувся до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

30.07.2014 р. за результатами розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.04.2014 р. слідчим Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві прийнято рішення про внесення заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.04.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, даний факт підтверджується витягом з кримінального провадження № 12014100090006484 від 19.08.2014 р.

15.09.2016 р. старшим слідчим СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014100090006484 від 30.07.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, прийнято постанову про закриття кримінального провадження.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують, що ОСОБА_1 є потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки кримінальним правопорушенням йому завдано моральну та матеріальну шкоду.

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження, експертиза встановила, що підписи у графі «Позичальник» на кредитному договорі № 235-05ф від 01.09.2005 р. АБ «Брокбізнесбанк» та в графі «Заставодавець» на договорі застави № Т 153 від 12.09.2005 р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що він кредитного договору № 235-05ф від 01.09.2005 р. та договору застави на цінні папери № Т 153 від 12.09.2005 р., не підписував, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечував позивач в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, врахувавши його доводи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Так, як вбачається з кредитного договору № 235-05ф, укладеного 01.09.2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», Банк надає Позичальнику кредит для споживчих цілей у сумі 500000 доларів США, строком з 01.09.2005 р. по 02.09.2008 р., зі сплатою 15% річних (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором Позичальник надає Банку оформлений у встановленому чинним законодавством порядку Договір застави на цінні папери № Т 153 від 12.09.2005 р., який є обов'язковою умовою для перерахування грошових коштів Позичальнику.

Як вбачається з договору застави № Т 153, укладеного 12.09.2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», згідно з Договором «Заставодавець» передає «Заставодержателю» прості іменні акції ВАТ «Завод пневматичного обладнання», що належать йому на правах власності, номінальною вартістю 0,25 грн., в кількості 999800 штук, загальною номінальною вартістю 2500000 грн., в рахунок забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 235005ф від 12.09.2005 р. (п. 2.1 договору).

Встановлено, що 28.04.2014 р. позивач звернувся до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

30.07.2014 р. за результатами розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.04.2014 р. слідчим Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві прийнято рішення про внесення заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.04.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, даний факт підтверджується витягом з кримінального провадження № 12014100090006484 від 19.08.2014 р.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12014100090006484 вбачається, що 01.09.2005 р. за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 41, невстановлена особа, підробивши документи на ім'я ОСОБА_1, отримала кредит в розмірі 500000 доларів США від банку ПАТ «Брокбізнесбанк».

15.09.2016 р. старшим слідчим СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014100090006484 від 30.07.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, прийнято постанову про закриття кримінального провадження, в зв'язку з тим, що досудовим розслідуванням не встановлено особу, що вчинила кримінальне правопорушення.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей, істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обовязків.

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п. 8 якої зазначено, що суд встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, визнає цей договір недійсним за нормами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення).

Відповідно до висновку експертного дослідження № 25 від 19.12.2013 р., проведеного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за заявою ОСОБА_1, підписи в графі «Позичальник» на кредитному договорі № 235-05ф від 01.09.2005 р. АБ «Брокбізнесбанк» та в графі «Заставодавець» на договорі застави № Т 153 від 12.09.2005 р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1

Ухвалою суду від 20.04.2018 р., за клопотанням позивача призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

Чи виконано підпис в кредитному договорі №235-05ф від 01.09.2005 року від імені ОСОБА_1 особисто ОСОБА_1 чи іншою особою? (а.с.8).

Чи виконано підпис в договорі застави № Т 153 від 12.09.2005 року від імені ОСОБА_1 особисто ОСОБА_1 чи іншою особою? (а.с.9)

Проведення даної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 10251-10253/18-32 від 07.06.2018 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1, що містяться: у графі «ПОЗИЧАЛЬНИК» на другому аркуші кредитного договору № 235-05ф від 01.09.2005 р.; у графі «ЗАСТАВОДАВЕЦЬ»: на другому аркуші договору застави № Т 153 від 12.09.2005 р., - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_4, що міститься в графі ПОЗИЧАЛЬНИК» на другому аркуші кредитного договору № 235-05ф від 01.09.2005 р., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Підпис від імені ОСОБА_4, що міститься в графі «ЗАСТАВОДАВЕЦЬ»: на другому аркуші договору застави № Т 153 від 12.09.2005 р., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимогами ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України, визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Дослідивши висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 10251-10253/18-32 від 07.06.2018 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, суд вважає його належним та допустимим доказом у справі, у відповідності до ст.ст. 76-81, 95, 102 ЦПК України, оскільки він належно обґрунтований, надає вичерпні відповіді на поставлені питання.

Висновок експерта підтверджує обставини, зазначені в позовній заяві.

Відповідач до суду не з'явився, та не скористався процесуальним правом висловити свій відзив (заперечення) на позов та надати докази.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту свого права зокрема може бути визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, оцінивши відповідно до ст. 81 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи, що згідно висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1, виконаний в оспорюваних ним правочинах, виконаний не ним, а іншою особою, а позивач посилається на те, що кредитний договір № 235-05ф від 01.09.2005 р. та договір застави на цінні папери № Т 153 від 12.09.2005 р., він не підписував, суд вважає, що в сукупності ці докази доводять той факт, що оспорювані позивачем договори підписані не ним, а іншою особою. З чого слідує, що оспорювані правочини укладені без волевиявлення позивача (як учасника правочину), що згідно вимог статей 202, 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання правочинів недійсними.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 626, 627, 628, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 102, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання договорів недійсними задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 235-05ф, укладений 01 вересня 2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК»;

Визнати недійсним договір застави № Т 153, укладений 12 вересня 2005 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК».

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.