Рішення № 79275579, 29.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3140/18

В справі № 760/7831/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лазаренко В.В.

за участю секретаря - Каліщук М.В.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк»Приватбанк» про визнання незаконною та необґрунтованою заборгованість по картці та стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом і просить визнати незаконними дії відповідача по списанню ним коштів з її карткового рахунку та стягнути з нього на її користь 2 964, 73 гр.

Посилається в позові на те, що вона є клієнтом банку і має декілька карткових рахунків. У тому числі в іноземній валюті, на який її чоловік вносив кошти в рахунок сплати аліментів на утримання дитини.

Характер розрахунків полягав у тому, що він отримував грошові кошти в іноземній валюті на картковий рахунок № 4149605051033819, в подальшому здійснював обмін валюти, після чого кошти в національній валюті зараховувалися на інший картковий рахунок № 5577212714578419, також відкритий у відповідача, після чого вона знімала готівку з даного карткового рахунку.

Ці операції відбувалися протягом 30-40 хвилин.

15 листопада 2016 року та 26 грудня 2016 року вона отримала банківські виписки, вона з`ясувала, що ці операції відповідачем здійснювалися в різні дати, причому зняття передувало зарахуванню і це передування становило до 5 днів.

Дії по зарахуванню та зняттю кошті відповідач трактує як кредитну операцію, вимагає від неї повернення коштів і відсотків за їх використання, і вважає це її боргом перед банком.

Вона намагалася з`ясувати походження цього боргу, однак відповіді від відповідача не отримала, а з`ясувала це самостійно з інформації по картці №4149499643145145, на яку їй виплачувалася заробітна плата.

З цього рахунку за січень-лютий 2017 року було здійснено автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 88 **76 в розмірі 614, 47 гр., та по картці 55**19 в розмірі 2350, 26 гр., а всього 2 964, 73 гр.

Вважаючи дії відповідача по списанню коштів з її карткового рахунку протиправними, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обґрунтування, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

10.05.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що відповідно до укладеного договору від 08.11.2011 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості. ОСОБА_1, відповідно до угоди між сторонами SAMDN50000049582126 отримала дві кредитні картки 5577….8419 та 5211….8689. Посилання позивача на інші картки (зарплатні, валютні) не стосуються заборгованості за кредитними картками, а тільки вводять учасників справи в оману.

В результаті зняття готівки та не погашення боргу позивачем відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у позивача перед відповідачем утворився борг, який до цього часу не погашений позивачем.

Автоматичне списання коштів в рахунок погашення заборгованості проводилося Банком відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, а саме: згідно п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить розглядати справу у його відсутності.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважав за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», має у користуванні декілька карткових рахунків, у тому числі в іноземній валюті, на який вносяться кошти в рахунок сплати аліментів колишнім чоловіком, який отримує заробітну плату в іноземній валюті, яка також перераховується на картковий рахунок у цьому ж банку № 4149605051033819.

Позивач зазначає, що в подальшому здійснювався обмін валюти у безготівковому вигляді, після чого кошти в національній валюті зараховувалися на інший картковий рахунок - № 5577212714578419. При цьому зарахування коштів на картку в іноземній валюті передувало операції зняття нею коштів з її ж гривневого рахунку.

З банківських виписок відповідача від 15 листопада 2016 року та 26 грудня 2016 року вбачається, що ці операції відповідачем здійснювалися не в день їх проведення, а в різні дати, при чому зняття коштів позивачем передувало їх зарахуванню на валютний рахунок.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 166 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Разом з цим судом встановлено, наступне.

08.02.2011 на підставі анкети-заяви (оферти) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та відповіді на заяву (акцепту) між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

05.07.2011 на підставі анкети-заяви (оферти) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та відповіді на заяву (акцепту) між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено Угоду SAMDN50000049582126.

У відповідності до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України (ЦК), договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

За положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено положеннями про кредит параграфу 2 вказаної глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.1 ст. 207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі частини 2 статті 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК передбачено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.

Відповідно до вказаних вище Анкет-заяв (оферти) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 08.02.2011 та від 05.07.2011 позивач погодилася, що остання разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, розміщеними на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, а також Тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також своїм підписом засвідчила, що ознайомлена з даними Умовами, Правилами та Тарифами.

Позивач ОСОБА_1 зобов'язалася повернути банку кредит та сплатити проценти у сумі та строки, згідно з умовами договору.

У відповідності до пункту 2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.

Пунктом 2.1.1.12.3 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів в готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Згідно п. 2.1.1.12.6 Умов і Правил надання банківських послуг, за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановлених Тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.

Відповідно до п. 2.1.1.12.4 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем, а також овердрафту, який виник по картам, зазначений в пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка являється невід'ємною частиною договору, а також встановлюється даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. Згідно ст. 212 ЦК, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту в повному обсязі являється 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Строк погашення процентів по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Пунктом 2.1.1.12.11 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання держателем своїх боргових зобов'язань і інших зобов'язань по договору.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту с врахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Згідно тарифів встановлених банком для кредитування з використанням картки «УНІВЕРСАЛЬНА, 55 днів пільгового періоду» за яким здійснювалося кредитування рахунку відповідача, базова процентна ставка встановлена в розмірі 2,5% в місяць. Також тарифами передбачено утримання комісії за зняття кредитних коштів готівкою, за зняття власних коштів, за безготівковий платіж.

Судом встановлено, що по договору SAMDN50000049582126 ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки 5577…..8419 та 5211….8689.

Позивач в судовому засіданні не оспорювала, що всі документи на підставі яких їй було відкрито картковий рахунок та видані кредитні кошти, підписані саме нею.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконував належним чином, здійснюючи кредитування карткового рахунку позивача.

Як вбачається з виписок про рух коштів, що приєднані до справи, позивач користувалася кредитними коштами, шляхом отримання коштів через банкомат та здійснення розрахунків через термінали в касах магазинів, та частково здійснювала погашення заборгованості по картковому рахунку.

Станом на день розгляду справи в суді, заборгованість за отримані кредитні кошти нею повністю не погашена.

В зв'язку з цим, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, а саме п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, згідно якого Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань, відповідач здійснив автоматичне списання коштів з рахунків позивача, відкритих в АТ ПриватБанк в рахунок погашення заборгованості.

Так, з карткового рахунку позивача № 4149499643145145 вбачається, що в січні-лютому 2017 року відповідачем було списано 614, 47 гр. для погашення заборгованості по картці 88 **76 та 2 350, 26 гр. по картці 55**19, а всього 2 964, 73 гр.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання позивачем умов договору, положень Умов та правил надання банківських послуг та п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, суд вважає, що дії відповідача щодо автоматичного списання коштів з карткового рахунку позивача на погашення заборгованості за угодою SAMDN50000049582126 є правомірними.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 повністю оплатила заборгованість за отримані нею кредитні кошти за угодою SAMDN50000049582126, позивачем суду не надано. Більше того, позивач на такі обставини в ході розгляду справи не посилалася.

Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження того, що заборгованість по картковому рахунку № 5577…8419 є незаконною та необґрунтованою.

Щодо іншого рахунку № 88008888008876, який позивач зазначила в прохальній частині позовної заяви, то судом не встановлено, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що такий рахунок позивачеві відкривався Банком.

З огляду на викладене вище, не доведення позивачем заявлених нею вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 207, 525-526, 610, 611, 626- 629, ч. 1 ст. 634, ст. 638, 641, 642, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1068, 1069 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконною та необґрунтованою заборгованість по картці та стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 15.01.2019.

Суддя В.В. Лазаренко