Рішення № 79274558, 30.10.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1389/17

провадження № 2/753/1810/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Заболотній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ „Українська факторингова компанія" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ „УкрСиббанк", ТОВ „Українська факторингова компанія", 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсиббанк» у січні 2015 року звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №91338232000, відповідно до якого ПАТ «Укрсиббанк» надало ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспортного засобу в сумі 195 953,08 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 21.02.2017 року та згідно з графіком погашення кредиту і сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 18,3% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідача ОСОБА_2, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе обов'язків утворилась заборгованість, яка станом на 08.12.2014 року становила 151 016,63 грн., яку ПАТ «Укрсиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів разом із судовими витратами.

За вказаною позовною заявою Дарницьким районним судом м.Києва 08.06.2015 року було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Разом з тим, за заявою відповідача ОСОБА_3 про скасування заочного рішення суду від 08.06.2015 року, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 20.01.2017 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Після призначення справи до розгляду, 23.02.2017 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ПАТ «Укрсиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №91338232000від 21.02.2012 року у сумі 224 353,90 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 29.03.2017 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ТОВ «Українська факторингова компанія» у цивільній справі за позовом ПАТ «УкраСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки право грошової вимоги за кредитним договором №91338232000 від 21.02.2012 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» на підставі договору факторингу №79 від 06.03.2017 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Україська факторингова компанія", у тому числі право вимоги за договором поруки укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання, від 29.03.2017 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження первісний позов із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ПАТ „УкрСиббанк", ТОВ „Українська факторингова компанія", 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 зазначила, що договір поруки №91338232000 від 21.02.2012 року з ПАТ «УкрСиббанк» вона не підписувала та нікого не уповноважувала на підписання вказаного договору від її імені, до банку з цього питання не приходила та не зверталась. Крім того, зазначила, що на дату укладання вказаного правочину, вона перебувала у м.Києві на роботі, тоді як вказаний договір поруки вчинено у м.Хмельницькому. Також, надала до суду висновок експертного почеркознавчого дослідження №ED-1710-7-645/16 від 03.01.2017 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3, зображення яких містяться в електрографічній копії договору поруки №91338232000 від 21.02.2012 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк», від імені якого діє Сурник Є.В., та ОСОБА_3, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

На підставі чого, ОСОБА_3 просила суд визнати договір поруки №91338232000 від 21.02.2012 року, укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 недійсним.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 26.03.2017 року у вказаній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу і на розгляд експертів поставлено наступне питання: 1. Чи виконано підписи в графі поручитель в оригіналі договору поруки № 91338232000 від 21.02.2012 року укладеного між АТ «УкрСиббанк», від імені якого діє Сурник Є.В.та ОСОБА_3, самою ОСОБА_3 чи іншою особою? В судовому засіданні оголошено перерву на час проведення судової експертизи.

До суду 13.10.2017 року повернуто матеріали справи разом з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №13979/17-32/13980/17-33 від 06.10.2017 року.

Крім того, у судовому засіданні 29.10.2018 року відповідачем ОСОБА_3 заявлено до суду клопотання про поворот виконання рішення суду, шляхом повернення стягнутих грошових сум.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги первісного позову підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити, щодо вимог зустрічного позову, то вирішення вказаного питання залишила на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник вимоги первісного позову залишили на розсуд суд, зустрічний позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Відзивів на первісний та зустрічний позови не надали.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 21.02.2012 року укладено договір №91338232000, згідно умов якого ПАТ «Укрсиббанк» надало ОСОБА_2 кредит на придбання автотранспортного засобу в сумі 195 953,08 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 21.02.2017 року та згідно з графіком погашення кредиту і сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 18,3% річних.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. ПАТ «УкрСиббанк» виконало умови згаданого кредитного договору та надало відповідачу ОСОБА_2 у кредит грошові кошти у сумі 195 953,08 грн.

ТОВ "Україська факторингова компанія" є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до договору факторингу №79 від 06.03.2017 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Україська факторингова компанія".

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору №91338232000 від 21.02.2012 року належним чином не виконує, у зв'язку з чим заборгувала позивачу станом на 17.02.2017 року кошти у сумі 224 353,90 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 112 654,67 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 63 813,13 грн., пені за прострочення сплати кредиту у сумі 32 930,85 грн., пені за прострочення сплати процентів у сумі 14 955,25 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується наданою позивачем довідкою-розрахунком, яка перевірена судом.

Позивач вказує, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_3 в рамках згаданого кредитного договору від 21.02.2012 року було укладено договір поруки №91338232000.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 цього ж договору, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено обов'язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як передбачено ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При розгляді справи було проведено судову почеркознавчу експертизу для з'ясування питання щодо підпису в графі поручитель в оригіналі договору поруки №91338232000 від 21.02.2012 року укладеного між АТ «УкрСиббанк», від імені якого діє Сурник Є.В.та ОСОБА_3, самою ОСОБА_3 чи іншою особою, з наданням експерту зразків почерку та підпису ОСОБА_3

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №13979/17-32/13980/17-33 від 06.10.2017 рокуКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз було зроблено висновок про те, що підписи, які містяться у графах «Поручитель: в особі представника ____(підпис/М.П.)» та «Поручитель: ОСОБА_3 ___(П.І.Б. поручителя/підпис)» тексту першої та другої відповідно сторінок наданого на дослідження оригіналу договору поруки №91338232000 від 21.02.2012 року, виконані рукописним способом - за допомогою кулькової ручки, спорядженою пастою. Для їх виконання попередня підготовка і технічні засоби не використовувались.

Підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Поручитель: в особі представника» і графі «Поручитель: ОСОБА_3» в оригіналі договору поруки №91338232000 від 21.02.2012 року, укладеному між АТ «УкрСиббанк», від імені якого діє Сурник Є.В., та ОСОБА_3, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У свою чергу, згідно до приписів ст.236 ЦК України нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням викладеного та зазначеного висновку судової почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що зустрічний позов необхідно задовольнити, зважаючи на те, що він ґрунтується на вимогах закону, оскільки ОСОБА_3 доведено суду належними та допустимими доказами факт підписання згаданого договору поруки №91338232000 від 21.02.2012 року не нею, а іншою неустановленою особою.

На підставі встановлених фактів, оскільки судом договір поруки №91338232000 від 21.02.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк», визнаний судом недійсним, суд приходить до висновку що позовні вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» підлягає стягненню, за кредитним договором №91338232000 від 21.02.2012 року, заборгованість, яка станом на 17.02.2017 року, становить загальну суму 224 353,90 грн.

Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення, на виконання заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 08.06.2015 року, яке було скасовано ухвалою Дарницького районного суду м.Києві від 20.01.2017 року, Шевченківським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавчі провадження ВП №51280551 та ВП №51280484 про стягнення з ОСОБА_3 боргу у сумі 2140,17 грн. та 151 016,53 грн. відповідно.

У рамках виконання вказаних виконавчих проваджень у період з липня 2016 року по січень 2017 року із заробітної плати ОСОБА_3 утримано та перераховано до ПАТ «УкрСиббанк» 29 076,24 грн.

Державним виконавцем 28.04.2017 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 08.06.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він, зокрема залишає позов без розгляду.

Частиною 2 статті 445 ЦПК України визначено, що у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Разом з тим, правовідносини, що виникли між сторонами не стосуються стягнення аліментів, стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Вбачається, що ОСОБА_3 сплатила кошти за судовим рішенням, яке в подальшому було скасовано.

З огляду на наведене, заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст..133 ЦПК України у зв»язку з їх документальним підтвердженням та підлягають розподілу, відповідно до ст.. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 216, 236, 444, 445, 525, 526, 533, 546, 598, 610, 611, 625, 627, 629, 653, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 43, 76, 81, 83, 89, 133, 141, 211, 263 , 264, 265, 266, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Єреван, республіки Вірменія, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ТОВ „Українська факторингова компанія" 112 654 грн. 67 коп. в рахунок стягнення заборгованості за договором №91338232000 про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу від 21.02.2012 року, 63 813 грн. 13 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 32 930 грн. 85 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 14 955 грн. 25 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 3 365 грн. 31 коп. судового збору, 29 076 грн. 24 коп. в рахунок повороту виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8.05.2015 року, а всього 256 795 грн. 45 коп.

В задоволенні частини первісного позову ТОВ „Українська факторингова компанія" до ОСОБА_3 про стягнення 224 353 грн. 90 коп. заборгованості за договором №91338232000 про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу від 21.02.2012 року, 3 365 грн. 31 коп. судового збору відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати договір поруки №91338232000, укладений 21.02.2012 року між ПАТ „УкрСиббанк" і ОСОБА_3, недійсним.

Стягнути з ПАТ „УкрСиббанк" та ТОВ „Українська факторингова компанія" в рівних частках на користь ОСОБА_3 275 грн. 60 коп. судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, 640 грн. судового збору за подання зустрічного позову, 320 грн. судового збору за подання заяви про витребування доказів, 5000 грн. вартості проведення експертного висновку, 1000 грн. витрат на підготовку експертного висновку на замовлення, 4 661 грн. 60 коп. вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи, а всього 11 897 грн. 20 коп.

Згідно ст.265 ЦПК України здійснити поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8.05.2015 року і стягнути з ПАТ „УкрСиббанк" на користь ОСОБА_3 29 076 грн. 24 коп. в рахунок виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8.05.2015 року до його скасування.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Копію вступної та резолютивної частини рішення вручити учасникам справи негайно після її проголошення.

Суддя :