Ухвала суду № 79274190, 15.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/6/19 Справа № 708/854/15-к Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст.187, ч.3 ст.357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Совгира І.В. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Поєдинка І. А., Торопенка М. В. Чорній Я. Ю., Бєлан О.В., Овчаренко І.С., Єгорової С.А.з участю прокурораЛєнкової Н.Д., Пашковської Ю.П., Очеретяного М.С.

обвинуваченого ОСОБА_12

захисника Логвина О.О.

потерпілої ОСОБА_14

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката Семенова О.М., прокурора у кримінальному провадженні Курила Р.О. та потерпілої ОСОБА_14 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.09.2015 року, яким:

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Рацеве, Чигиринського району, Черкаської області, громадянин України, українець за національністю, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 01.07.2010 року Чигиринським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 21.04.2011 року Чигиринським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 24.02.2014 року ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 13 днів, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.187 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.187 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_12 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання роботи, навчання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

За звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України ОСОБА_12 - виправданий.

Цивільний позов прокурора Чигиринського району задоволено повністю, а потерпілого ОСОБА_18 - частково.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь Чигиринської районної ради (р/р 31417544700532, банк одержувача ГУ ДКСУ у Черкаській області) кошти, витрачені Чигиринською центральною районною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_18, в розмірі 4660 гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_18 298 гривень завданих збитків та 2000 гривень моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком ОСОБА_12 визнаний винним та засуджений за те, що, будучи раніше судимий за вчинення умисних майнових злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став та 08.05.2015 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, шляхом вільного доступу виліз на дах господарської споруди, що знаходиться на території дачного володіння ОСОБА_19, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де з вказаної покрівлі повторно, таємно викрав алюмінієвий відлив, діаметром 200 мм, довжиною 1,65 м, вартістю 40 гривень за 1 метр на суму 66 гривень та алюмінієвий відлив, діаметром 250 мм, довжиною 3,1 м, вартістю 60 гривень за 1 метр на суму 186 гривень, чим завдав ОСОБА_19 матеріальних збитків на загальну суму 252 гривні.

Він, же 15.05.2015 приблизно о 16.00. годині, знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_2 на перехресті вулиць Адамівська та І.Франка с. Рацеве, Чигиринського району, з метою заволодіння майном останнього із застосуванням фізичного насильства до ОСОБА_18, яке є небезпечним для життя чи здоров'я останнього, що виразилось у нанесенні ОСОБА_12 удару в область голови, чим завдав останньому тілесних ушкоджень у виді травми голови із забоєм головного мозку, переломами передньої та зовнішньої стінок правої гайморової пазухи та переломом виличної кістки справа, крововиливом та садном правої наволочної ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 946 від 25 травня 2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, після чого відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 150 гривень та мобільним телефоном марки «Samsung SGH-X 200», вартістю 75 гривень, стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_1, вартістю 20 гривень, що на правах приватної власності належать ОСОБА_18, чим завдав останньому матеріальних збитків на загальну суму 245 гривень.

За звинуваченням ОСОБА_12 в тому, що він 15.05.2015 близько 16 години, знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_2 на перехресті вулиць Адамівська та І.Франка с. Рацеве, Чигиринського району, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства до ОСОБА_18, незаконно заволодів його паспортом громадянина України, серією та номером НОМЕР_2, виданим 21 грудня 1999 року Чигиринським РВ УМВС - виправдано.

Не погодившись з вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.09.2015 року захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат Семенов О.М., прокурор у кримінальному провадженні Курило Р.О. та потерпіла ОСОБА_14 подали апеляційні скарги.

Прокурор просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.187 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.357 - 3 місяці арешту, застосувати положення ст.72 КК України та положення ст..70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття визначити 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, покласти на засудженого обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Апеляція вмотивована тим, що вина ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.357 КК України знайшла своє підтвердження та ґрунтується на доказах досліджених судом першої інстанції. Суд не взяв до уваги покази ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_18, які пояснили, що в день вчинення крадіжки ОСОБА_18 мав при собі паспорт громадянина України, а після нанесення тілесних ушкоджень останньому паспорт зник.

Адвокат Семенов О.М., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, мотивуючи свої вимоги тим, що вирок ґрунтується фактично на показах потерпілого та його дружини, які є зацікавленими особами. Крім того, покази, які вони надавали на досудовому розслідування є суперечливим та не узгоджуються між собою.

Потерпіла ОСОБА_14 просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.187 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, ч.3 ст.357 КК України - 3 місяці арешту, застосувати положення ст. 72 КК України, де одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту та положення ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття покарання 4 роки 6 міс. позбавлення волі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в результаті тілесних ушкоджень, нанесених потерпілому ОСОБА_18 його стан здоров'я погіршився, та 01.12.2015 року він помер.

Крім того, звертає увагу, що при призначенні покарання суд не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого та характеру суспільної небезпеки вчинених засудженим злочинів та особі обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину не визнав і шкоду не відшкодував.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої, заперечував проти апеляційної скарги захисника, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти вироку суду в частині визнання вини та засудження за ч.2 ст.185 КК України, в решті підтримали вимоги апеляційної скарги, апеляційну скаргу прокурора та потерпілої просили залишити без задоволення, міркування потерпілої та її представника про підтримання апеляційної скарги та заперечення апеляційних скарг прокурора та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове судове слідство, та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.09.2015 року відповідає вказаним вимогам.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, вирок суду першої інстанції в частині визнання обвинуваченого винним за ч.2 ст.185 КК України ніким з учасників процесу не оспорюється, а тому колегія суддів не переглядає рішення в цій частині.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій,) його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка, як кожному окремо, так і в їх сукупності, зокрема:

- показами потерпілого ОСОБА_18, згідно яких 15.05.2015 до обіду він пас череду і після обіду о 16 год. знову мав пасти череду. Коли він йшов до магазину його перестрів ОСОБА_12 і вимагав гроші, але він не дав і, повертаючись з магазину, коло дому до нього підійшов ОСОБА_12 і ударив кулаком по голові в ділянку обличчя від чого він упав, ОСОБА_12, в свою чергу, заліз у його карман і забрав мобільний телефон, 150 грн. і паспорт, після чого він втратив свідомість.

- показами свідка ОСОБА_14, згідно яких, коли вона перебувала на городі, то побачила, як ОСОБА_12 ударив її чоловіка і той упав. Вона підбігла і попросила ОСОБА_12 і невідомого чоловіка занести ОСОБА_18 в дім. Від нанесених травм чоловік довго лікувався.

Дані покази потерпілого та свідка ОСОБА_14 узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту від 16.05.2015 за участю свідка ОСОБА_14, висновком судово-медичної експертизи № 946 від 25.05.2015, згідно якого у ОСОБА_18 мали місце ушкодження: травма голови із забоєм головного мозку, переломами передньої та зовнішньої стінок правої гайморової пазухи та переломом виличної кістки справа, крововилив та садна правої навколо очної ділянки. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи (15.05.2015) та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Крім того, визначено, що виникнення всіх тілесних ушкоджень у ОСОБА_18 внаслідок падіння з «висоти власного зросту» - виключається.

Крім того, інші докази, які були досліджені судом по епізоду розбійного нападу у сукупності з вказаними вище доказами також підтверджують винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочину за ч.1 ст.187 КК України, зокрема: покази свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_25, дані протоколу огляду предметів, дані протоколу огляду місця події, дані висновку додаткової судово-медичної експертизи №1017 від 23.06.2015.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність досліджених під час судового розгляду доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення у справі, в даному випадку дійшов правильних висновків щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_12 визнаного судом доведеним.

У колегії суддів немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Невизнання вини ОСОБА_12 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_18, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виправдання обвинуваченого за ч.3 ст. 357 КК України та відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора, щодо наявності в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 357 КК України передбачає відповідальність за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом. З положення даної статті слідує, що умисел обвинуваченого повинен бути направлений саме на заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом.

За клопотанням прокурора в суді апеляційної інстанції проведено часткове судове слідство по епізоду вчинення злочину за ч.3 ст.357 КК України.

Так, прослухано диск із показами потерпілого ОСОБА_18, згідно яких в нього 15.05.2015 в кишені був мобільний телефон, кошти в сумі 150 грн., та паспорт, який він забув викласти дома, а після нападу ОСОБА_12 ці речі з кишені зникли,

- заслухано покази свідка ОСОБА_14, яка показала, що ОСОБА_18 завжди носив паспорт з собою, а після того, як ОСОБА_12 побив її чоловіка та викрав мобільний телефон та гроші, зник і паспорт;

- досліджено протокол огляду місця події від 16.05.2015 з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто земельну ділянку, що розташована в с. Рацево Чигиринського району на перехресті вул. Адамівська та І.Франка, де виявлено на асфальтному покритті пляму бурого кольору розміром 20х10 см. неподалік домоволодіння;

- досліджено характеризуючі дані на обвинуваченого, а саме: копію паспорту на обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_12 прописаний в с. Рацево, по вул. Комсомольська, 63; вимогу про судимість, згідно якої обвинувачений раніше судимий останній раз вироком Чигиринського районного суду від 27.04.2011; довідки з лікарні, згідно яких на обліку у лікаря -нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває, характеристику за місцем проживання, згідно якої обвинувачений характеризується негативно, копії судових рішення, за якими обвинувачений раніше засуджений;

- досліджено протокол слідчого експерименту від 16.05.2015 за участю свідка ОСОБА_14, згідно якого свідок пояснила, що відбувалося 15.05.2015 між ОСОБА_12 та потерпілим, розказала механізм та порядок нанесення ударів ОСОБА_18, та те, що після того, як ОСОБА_18 упав на землю, ОСОБА_12 перевіряв вміст його кишень, в ході чого витягнув пляшку горілки;

- досліджено заяву про злочин від 29.05.2015, написану гр. ОСОБА_14, згідно якої 15.05.2015 гр. ОСОБА_12 викрав паспорт у її чоловіка ОСОБА_18

З досліджених колегією суддів доказів, тих доказів, які б свідчили про наявність умислу у ОСОБА_12 на заволодіння паспортом потерпілого ОСОБА_18 відсутні.

Як вбачається, з даних пояснень потерпілого та свідка ОСОБА_14 по епізоду ч.3 ст.357 КК України, в паспорті, який постійно знаходився у ОСОБА_18 в кишені були вкладені грошові кошти. Згідно досліджених показів ОСОБА_18, ОСОБА_12 до того, як напасти на нього вимагав у нього гроші, умисел на викрадення яких і був у обвинуваченого. Та обставина, що кошти перебували в паспорті і тому були викрадені разом з ним не свідчить про вчинення ОСОБА_12 злочину за ч.3 ст.357 КК України, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні злочину за ч.3 ст.357 КК України є вірним та підтверджується доказами, дослідженими судом.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12, судом першої інстанції достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, зокрема за вчинення умисного корисливого злочину, за відсутності пом'якшуючих покарання обставин, та наявності обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочину та вчинення злочину відносно особи похилого віку, обґрунтовано призначив покарання, за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.187 КК України - 4 роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначив ОСОБА_12 покарання у виді 4 років позбавлення волі. Крім того, колегія суддів погоджується із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням обвинуваченого ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, та вважає, що призначене покарання буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання засудженого.

Підстав для погіршення становища обвинуваченого та призначення реального покарання без застосування ст.75 КК України, як про це просить потерпіла, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційні скарги прокурора, захисника та потерпілої слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями ст.ст. 395, 399, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката Семенова О.М., прокурора у кримінальному провадженні Курила Р.О. та потерпілої ОСОБА_14 - залишити без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.09.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :