Ухвала суду № 79272279, 18.01.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №706/1621/17

2/705/525/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., вивчивши матеріали позовної заяви заступника керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_1, в інтересах держави, до Христинівської міської ради, приватного підприємства «АВП-ФАРМА», ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання недійсними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та частини комплексу нежитлових будівель і споруд, зобов?язання повернути майно у комунальну власність,-

В С Т А Н О В И В:

12.12.2017 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом про визнання недійсними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та частини комплексу нежитлових будівель і споруд, зобов?язання повернути майно у комунальну власність.

Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області Орендарчука М.П. від 12.12.2017 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

У зв?язку із заявленим відповідачем – Христинівською міською радою відводом судді Орендарчуку М.П., який задоволений ухвалою від 14.02.2018 року, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018 року, справу було визначено для розгляду судді Христинівського районного суду Черкаської області Олійнику М.Ф.

Ухвалою від 23.04.2018 року була задоволена заява відповідачів «АВП-ФАРМА» та ОСОБА_2 про відвід судді Олійника М.Ф. та з урахуванням протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2018 року та відповідно до розпорядження в.о. голови Христинівського районного суду Черкаської області ОСОБА_5 від 23.04.2018 року, матеріали справи були направлені до найбільш територіально наближеного Уманського міськрайонного суду Черкаської області для подальшого розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2018 року справа була визначена для розгляду судді Мазуренко Ю.В., яку ухвалою від 03.05.2018 року вона прийняла до свого провадження та призначила до судового розгляду.

Ухвалою від 27.12.2018 року була задоволена заява відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Мазуренко Ю.В. та відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2018 року справа була визначена для розгляду судді Гудзенко В.Л.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л. від 08.01.2019 року вказана справа була прийнята до свого провадження та з урахуванням того, що були виявлені недоліки позовної заяви, а саме те, заступник керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_4 в даній справі є позивачем, при цьому, в порушення частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» він не надав доказів того, що попередньо, до звернення до суду, він повідомляв відповідний суб'єкт владних повноважень та не було надано доказу відсутності такого органу, позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Крім того, позивачу було роз?яснено, що в разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде залишена без розгляду.

За вх. № 1305 від 16.01.2019 року до суду надійшов лист за підписом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_1, в якому він зазначає, що правомірно виступає в статусі позивача у даній цивільній справі, оскільки прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках які прямо передбачені законом та вважає, що в даному випадку пред?явлення позову спрямоване на відновлення порушеного права державної власності на землю, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися нею у встановлений законом спосіб і це безумовно вказує на наявність у спірних правовідносинах виключних підстав, коли прокурор зобов?язаний звернутися до суду за захистом державних інтересів.

З урахуванням вище викладеного, суддя приходить до висновку, що ухвала від 08.10.2018 року в частині залишення позову без руху належним чином не виконана позивачем, оскільки зазначені у вказаній ухвалі недоліки усунуті не були.

Відповідно до ч. 3,4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі «Корольов проти Росії» (no. 2), № 5447/03, § 33; рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії», № 42454/02, § 35).

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституцій України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 2 ст. 129 Конституцій України).

У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

Ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст. 4 ЦПК України та інших Законах України в логічно-значеннєвому зв?язку з поняттям «права», слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як обумовлений загальним змістом об?єктивного та прямо не опосередкованого в об?єктивному праві простий легітимний дозвіл, який є самостійним об?єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим принципам.

У більшості випадків представництва прокуратурою місцевих рад інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага. Оскільки, у результаті задоволення позову про витребування майна, що незаконно вибуло з володіння територіальної громади, це саме майно, яке і є конкретним матеріальним благом, повертається у власність територіальної громади, а не держави.

Прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, у позовній заяві не вказав в чому полягає порушення інтересів держави, та не обґрунтував необхідність їх захисту, а також не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не надав доказів того, що він попередньо до звернення до суду повідомив відповідний суб?єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вище викладене, суддя вважає за необхідне позовну заяву заступника керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_1, в інтересах держави, до Христинівської міської ради, приватного підприємства «АВП-ФАРМА», ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання недійсними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та частини комплексу нежитлових будівель і споруд, зобов?язання повернути майно у комунальну власність – залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 187, 258 ЦПК України суддя,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника керівника Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_1, в інтересах держави, до Христинівської міської ради, приватного підприємства «АВП-ФАРМА», ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання недійсними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та частини комплексу нежитлових будівель і споруд, зобов?язання повернути майно у комунальну власність - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.Л. Гудзенко