Ухвала суду № 79269845, 18.01.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1284/18

н/п 2/640/234/19

УХВАЛА

"18" січня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідачів про залишення без розгляду позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Встановив:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідачами ОСОБА_2 подано клопотання про залишення позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до них без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки договором кредиту передбачено, що даний спір повинен розглядатись в постійнодіючому третейському суді при Асоціації українських банків.

Представник позивача подав до суду заперечення щодо клопотання відповідачів та вказує, що наявність третейського застереження в кредитному договорі та договорі поруки дає можливість банку скористатись правом на звернення до третейського суду, однак це є їх правом, а не обов*язком. Право на звернення до суду, яке передбачене Конституцією України ніхто не скасував і вони скористались своїм законним правом на звернення до суду з даним позовом і підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України немає, а тому просять відмовити у задоволенні клопотання.

В судове засідання учасники судового розгляду не з*явились, подали заяви про розгляд даного питання у їх відсутність.

Суд, дослідивши подане клопотання, заперечення, матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Судом встановлено, що в провадження Київського районного суду м. Харкова надійшов позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до боржника ОСОБА_1, поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 24.12.2007 року та договору поруки від 24.12.2007 року.

Так, дійсно в договорі кредиту та додатковій угоді до кредиту зазначено про можливість вирішення спорів в Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків. (п.6.2. договору).

Проте, відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Конституція України (ст. 55) визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції).

Дана позиція викладена також в рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, де вказано, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вимогами до відповідачів: боржника по кредиту ОСОБА_1, поручителя за кредитним зобов*язанням ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, що відноситься до компетенції суду загальної юрисдикції згідно ст. 19 ЦПК України.

На думку суду, наявність пункту договору, який передбачає вирішення спорів третейським судом, не позбавляє позивача права звернутися за судовим захистом своїх прав до суду загальної юрисдикції.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України та відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів.

При цьому, суд також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові ВСУ від 06.06.2012 р. по справі №6-50цс12 про те, що третейськаугода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав та у постанові Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», де зазначено, що « договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом».

Керуючись ст.ст. 257, 260 ЦПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя -