Рішення № 79267263, 16.01.2019, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6194/18

Провадження № 2/552/133/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2019 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

розглянув у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго”, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1. Відповідачі не сплачують кошти за отримані послуги, у зв’язку з чим за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2018 року утворилась заборгованість у сумі 234761.96грн. Загальна сума заборгованості з нарахованим індексом інфляції та 3 % річних складає 32784.43 грн. Просили стягнути з відповідачів на їхню користь заборгованість в розмірі 32784.43 грн та понесені судові витрати в сумі 1 762 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2018 відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

06.12.2018 ухвалою суду розгляд цивільної справи відкладено та визначено повідомити відповідача про час та місце розгляду справи через веб-портал судової влади України.

02.01.2019 від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не визнала позовні вимоги, посилалась на те, що вона не є власником спірного житла, до якого надаються послуги з централізованого теплопостачання та гарячої води.

02.01.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1, в якому вона позовні вимоги не визнала, просила застосувати до всіх позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.01.2019 від позивача надійшла заява про залишення позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду.

10.01.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив ОСОБА_1, в якому позивач зазначає, що підстав для застосування позовної давності до вказаних позовних вимог немає, так як відповідачі починаючи з березня 2011 року по червень 2016 року здійснювали платежі за надані послуги та сплачували їх у розмірі більшому від поточного нарахування.

Ухвалою суду від 16.01.2019 позовні вимоги ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” до ОСОБА_3 залишені без розгляду.

В судове засідання представник позивача ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” ОСОБА_4 не з’явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи через веб-портал судової влади України, заяв про неможливість розгляду справи у їхню відсутність суду не надавали.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину, що видане Другою Полтавської державною нотаріальною конторою 26.10.2004, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.08.2018 ( а.с. 8-9).

Набувши право власності на спірну квартиру відповідачі, всупереч вимогам ч. 3 ст. 20 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” , не повідомили позивача про зміну власника квартири та не укладали договір на надання послуг з теплопстачання.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладений на власника.

Відповідачі є співвласниками спірної квартири, від надання послуг з централізованого теплопостачання та гарячої води не відмовлялись, користуються послугами по забезпеченню тепловою енергією у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою, які надаються ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго” відповідно до „Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року до квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

В зв’язку з тим, що відповідачі не оплачують кошти за отримані послуги з централізованого теплопостачання, утворилась заборгованість за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2018 року у розмірі 234761.96 грн, яка віжповідачами не оспорюється.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідносини, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, передачу грошей - є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами в частині надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими нарахування боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, який складає в сумі 32784.43 грн., який також відповідачами не оспорюється.

Оскільки співвласниками спірної квартири є відповідачі в рівних частках, заборгованість повинна бути стягнута з кожного відповідача у розмірі по 16 392.21 грн.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надав та жодних заяв від ОСОБА_2 з приводу розгляду вказаної справи до суду не надходило.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, в якій вона просила застосувати позовну давність до позовних вимог які пред»явлені до неї та ОСОБА_2 , суд виходить із наступного.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 не уповноважував ОСОБА_1 надавати будь-які пояснення, відзиви та заяви, що стосуються заявлених до нього позовних вимог.

Отже , враховуючи вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи я на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, та відсутність повноважень ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_2 у вказаній справі, суд розглядає заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності тільки в межах позовних вимог, що заявлені до неї.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як убачається із матеріалів справи позивач не звертався до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення вказаної заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому при вирішенні спору суд не бере до уваги судові накази, які видавались судом у період з 2011 року, оскільки заяви про їх видачу були спрямовані на стягнення заборгованості з ОСОБА_3, яка не є відповідачем у справі.

Ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненим особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Із наданого розрахунку заборгованості убачається, що починаючи з березня 2011 року по травень 2016 року відповідачі періодично сплачували кошти за надані послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_3 у більшому розмірі ніж підлягало сплаті за кожен конкретний місяць, що підтверджує ту обставину, що відповідачі сплачували борг за надані їм послуги з теплопостачання , а отже з березня 2011 року по травень 2016 року визнавали борг за надані послуги.

Ч. 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Так як останній раз відповідачі, разом із нарахованими платежами за травень 2016 у розмірі 146.90 грн сплатили у червні 2016 кошти за надані послуги з урахуванням попереднього боргу у розмірі 149.60 грн, то перебіг позовної давності за вказаними позовними вимогами необхідно рахувати з червня 2016 , а враховуючи, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 01.11.2018 то слід дійти до висновку про те, що позов пред»явлений до суду у межах загальної позовної давності.

При цьому суд враховує ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу у підтвердження того, що вона, як співвласник квартири, не приймала участі в оплаті послуг за теплопостачання у період з березня 2011 по травень 2016, а із відзиву на позов убачається, що вона не оспорювала розміру боргу, отже була згодна з тим, що оплата за надані послуги проводилась у розмірах, які зазначені в розрахунку заборгованості та становила не тільки нараховану суму за надані послуги, а і кошти в рахунок заборгованості , яка утворилась з 01.11.2009 року.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім заборгованості, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 762 грн.

Керуючись , ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” заборгованість за період з 01 листопада 2009 року по 01 жовтня 2018 року за послуги теплопостачання у розмірі 16 392.21 грн, 881 грн сплаченого судового збору, а всього 17 273.21 грн.( сімнадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 21 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” заборгованість за період з 01 листопада 2009 року по 01 жовтня 2018 року за послуги теплопостачання у розмірі 16 392.21 грн , 881 грн сплаченого судового збору, а всього 17 273.21 грн.( сімнадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 21 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго” ( місцезнаходження: м.Полтава, вул. Комарова, 2а, ЗКПО 03338030).

Відповідач ОСОБА_2 проживає . Полтава, АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлений.

Відповідач ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Суддя Л.М. Васильєва