Рішення № 79262149, 17.12.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3046/15-ц

Номер провадження 2/404/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого – судді Галагана О.В.,

при секретарі – Туровської О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» про стягнення боргу та цивільним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 11174308000 від 22.06.2007 року, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з вище вказаним позовом, відповідно до якого просило:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» на свою користь заборгованість в сумі 13588,27 шв. фр. 27 сан., а також заборгованість по пені в розмірі 44158,97 грн. 97 коп.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 22.06.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11174308000, згідно до якого останній отримав кредит на загальну суму 16380 шв.фр. з терміном повернення до 21.06.2017 року та процентною ставкою 8,99 % річних за час фактичного користування.

Проте, в зв’язку з невиконанням умов кредитного договору відповідача та виникненням заборгованості за вище вказаним договором, позивач з метою захисту порушених прав звернувся до суду з даним позовом.

30.07.2015 року справа за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» про стягнення боргу та цивільним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 11174308000 від 22.06.2007 року та матеріали цивільної справи № 404/5367/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - об’єднано в одне провадження та присвоєно справі номер № 404/3046/15-ц, номер провадження 2/404/2144/15.

ОСОБА_1 24.07.2015 року звернувся до суду з до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відповідно до якого просив:

- визнати недійсним договір про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1;

- зобов’язати ПАТ «УкрСиббанк» повернути йому у натурі все, що отримав ПАТ «УкрСиббанк» на виконання умов за кредитним договором № 11174308000 від 22.06.2007 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

На обґрунтування позовної заяви про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору зазначено, що у 22.06.2007 році між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11174308000, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, в сумі 16380 шв.фр., а позичальник зобов’язався прийняти належним чином, використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити сплату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі.

Проте, всупереч вимогам законодавства України у вищевказаному кредитному договорі не зазначено, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до ст.ст. 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Станом на 22.06.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» не був уповноваженим банком з надання кредиту готівкою іноземною валютою фізичних осіб.

Відтак, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. В кредитному договорі не зазначено, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. Всупереч вимогам п. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 80, 91, 92 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивачу при підписанні кредитного договору № 11174308000 від 22.06.2007 року банком не було надано інформації про особу кредитодавця, його правоздатність та дієздатність. Таким чином, відповідачем було допущено істотне порушення прав позивача, як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв’язку з чим позивач був позбавлений можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та можливі негативні для нього наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання. Крім того, сукупна вартість договорів у гривні на момент підписання споживачем оспорюваного договору не була повідомлена і також вона не має уявлення про цю істотну умову договору на даний момент.

Графік платежів був наданий банківськими установами і складений у іноземній валюті, але в ньому не видано, скільки споживач повинен платити у гривнях. Цей графік також не враховує суму страхових платежів, банківських комісій, при придбанні споживачем валюти на погашення кредиту тощо. Тобто остаточна ціна споживчого кредиту залишається для споживача невідомою. Не надано було інформації споживачам щодо податкового режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживачі мають право, або відомості про те, у кого вони можуть одержати відповідну інформацію. Вимога надати споживачам переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування не виконана взагалі. Ці факти є прикладом нечесної та агресивної підприємницької практики, коли споживачів вводять в оману стосовно істотних умов договору, п.п. п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, згідно п. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Додатково після проведеної експертизи представник ОСОБА_5 також просив врахувати її висновки, які повністю узгоджуються із раніше наведеними обставинами.

13.05.2016 року судом за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експерту Київської незалежної судово-експертної установи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19.02.2018 року поновлено провадження у справі.

03.07.2018 року згідно до ухвали суду призначено справу до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

08.11.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» через канцелярію суду надав заяву про проведення судового засідання без його участі, вимоги позову ПАТ «УкрСиббанк» підтримав та просив його задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Також, під час розгляду справи представник ПАТ «УкрСиббанк» подав заяву про застосування до виниклих правовідносин строк позовної давності, а також в разі задоволення позову постановити ухвалу, якою накласти арешт на нерухоме майно, а саме – квартиру за адресою: м. Кропивницький, вул. Кірова, 21, оскільки вказана квартира є предметом застави в рамках оспорюваного кредитного договору (т. 1 а.с. 191-192, 194).

Згідно наданих письмових заперечень (т. 1 а.с. 195-199) на позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, зазначено, ОСОБА_1підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких затверджень або зауважень з його боку щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не надано. ОСОБА_1 отримав усю необхідні, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кредит, вартість всіх супутніх послуг, що забезпечило можливість його свідомого і правильного вибору. Крім того, банк вважає, що в разі не згоди з умовами кредитного договору позичальник міг скористатися своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Таким правом позивач не скористалася, а тому, відповідно, погодився зі всіма його умовами, про що також свідчить часткове виконання договору.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_1 надав суду клопотання про розгляд справ без його участі, просив відмовити у задоволенні вимог банка до відповідачів та задовольнити позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Інші учасник судового процесу про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не відомо.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов’язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 22.06.2007 року укладено договір про надання кредиту № 11174308000 (т. 1 а.с. 8-12).

Відповідно до п. 1. кредитного договору позивач зобов’язався належним чином прийняти, використовувати і повернути кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 16380 швейцарських франків, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 66887,57 грн., за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Згідно до п.п. 1.2.2 позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі – в термін, не пізніше 21.06.2017 року.

Відповідно до п. 9.13 розділу 9 договору позивач своїм підписом підтвердив згоду з умовами договору, свої права та обов’язки за договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови договору, а також те, що всі умови договору йому зрозумілі та є справедливими по відношенню до нього, що перед його укладанням отримав від відповідача інформаційний лист, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 1.3 кредитного договору проценти за кредит та комісії банку (цим пунктом договору сторонами визначено їх детальний розпис).

Відповідно до п.п. 1.3.1 договору за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 8,99 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору. У випадках, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2 даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючи за цим договором в попередньому місяці.

Згідно до п.п. 1.3.4 строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору кредит надається позичальнику для його споживчих потреб.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що кредит надається шляхом: зарахування баком коштів на поточний рахунок позичальника № 26202061402701, у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно до п.п. 7.1. кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачений цим Договором, зокрема повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісії, банк має право вимагати від Позичальника додатково сплати Банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованої виражена у іноземній валюту; пеня нараховується за кожен день прострочення включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Банк може використовувати право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов’язання, передбаченого цим Договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

При цьому, Позичальник повинен сплати пеню за цим Договором за першою вимогою Банку.

22.06.2007 року між Банком та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, згідно до якої позичальник сплачує Банку комісію за видачу кредиту у розмірі 25 шв.фр. (т. 1 а.с. 18).

22.12.2008 року між Банком та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, згідно до якої визначено строки сплати процентів (т. 1 а.с. 19).

22.12.2009 року між Банком та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, згідно до якої змінено графік погашення кредиту за договором (т. 1 а.с. 20-21).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 22.06.2007 року укладено договір поруки № 11174308000-П (т. 1 а.с. 22).

За умовами п. 1.1 договору поруки, Поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усі його зобов’язання перед Кредитором, що виникли за договором про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Євродом», особі директора ОСОБА_1 22.06.2007 року укладено договір поруки № 11174308000-П/2 (т. 1 а.с. 24-25).

За умовами п. 1.1 договору поруки, Поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усі його зобов’язання перед Кредитором, що виникли за договором про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 22.12.2009 року укладено договір поруки № 241453 (т. 1 а.с. 27-28).

За умовами п. 1.1 договору поруки, Поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усі його зобов’язання перед Кредитором, що виникли за договором про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 22.12.2009 року укладено договір поруки № 241453 (т. 1 а.с. 29-30).

За умовами п. 1.1 договору поруки, Поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усі його зобов’язання перед Кредитором, що виникли за договором про надання споживчого кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Так, за клопотанням представника відповідача, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2016 року (т. 2 а.с. 183-184) призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експерту Київської незалежної судово-експертної установи.

Згідно висновку експерта № 2406 від 29.12.2017 року за результатами проведеної судово-економічної експертизи Київською незалежною судово-експертною установою встановлено наступне (т. 2, а.с. 236-260), врезультаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12), встановлена сукупна вартість кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає (докладно див. дослідну частину та Додаток 1 експертизи):

- реальна процентна ставка на момент укладення договору № 11174308000 від 22.06.2007р. - 10,06% (докладно див. кол.7 Додатку 1 експертизи);

- абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору № 11174308000 від 22.06.2007р. - 7927,95 швейцарських франків (докладно див. кол. 8 Додатку 1 експертизи).

В результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12), при виконанні розрахунку в національній валюті України виходячи з офіційного курсу НБУ гривні до швейцарського франку, за період з 22.06.2007 р. по 15.04.2016 р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу швейцарського франку станом на 15.04.2016р., встановлена сукупна вартість кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає (докладно див. дослідну частину та Додаток 2 експертизи):

- реальна процентна ставка на момент укладання договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. - 33,10% (докладно див. кол.7 Додатку 2 експертизи);

- абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору № 11174308000 від 22.06.2007 р. - 64899,70 грн. (докладно див. кол.8 Додатку 2 експертизи).

За даними п. 1.3.1. договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12) процентна ставка за користування кредитом становить 8,99% річних. В межах матеріалів справи, відсутні дані стосовно сукупної вартості кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) на момент укладання договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. Враховуючи зазначене, згідно наданих документів, не можливо встановити чи відповідають розраховані сукупна вартість кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) даним, наведеним у договорі № 11174308000 від 22.06.2007 р. та додатках до нього (докладно див. дослідну частину експертизи).

В межах наявних матеріалів, щомісячні платежі (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), що передбачені умовами договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12) на момент його укладення, складають від 142,68 швейцарських франків до 266,92 швейцарських франків, а також платежі в частині нарахованих процентів за періоди, які відсутні в додатку № 1 «Графік погашення кредиту» від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.13-14), (докладно див. дослідну частину та кол.2 Додатку 1 експертизи).

В межах наявних матеріалів, при здійсненні Позичальником платежів за офіційним курсом НБУ по відношенню гривні до швейцарського франку, в період з 22.06.2007 р. по 15.04.2016 р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу швейцарського франку станом на 15.04.2016 р., щомісячні платежі (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами) по договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12) на момент його укладення складають від 1095,33 грн. до 4614,65 грн., а також платежі в частині нарахованих процентів за періоди, які відсутні в додатку № 1 «Графік погашення кредиту» від 22.06.2007р. (Т.1 а.с.13-14), (докладно див. дослідну частину та кол.2 Додатку 2 експертизи).

Згідно наданих документів, оформлення Банком інформації про умови кредитування (в т.ч. перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладення договору про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 р. (Т.1 а.с.8-12), виконано з недотриманням «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р.) та ЗУ «Про захист прав споживачів» (докладно див. дослідну частину експертизи).

Так, зобов'язання щодо надання кредиту Кредитором виконано в повному обсязі.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позичальник свої зобов'язання, передбачені Договором кредиту щодо погашення кредиту належним чином не виконує.

Станом на 06.04.2015 року заборгованість за договором кредиту становить 13588 швейцарських франків 27 сант., з них:

- 10678 швейцарських франків 18 сант. - заборгованості по кредиту,

- 2910 швейцарських франків 09 сант. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 28982 грн. 25 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту,

- 15176 грн. 72 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, розрахунок якої додається (а.с. 39-40, 41-49, 50-52).

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Частинами 1 і 3 ст. 533 цього ж Кодексу передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету. Порядок надання дозволу Національного Банку України на банківські oперації та генеральних ліцензій установлюється Положенням про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління Національного банку України № 275 від 17 липня 2001 року, у пункті 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, відповідно до декрету Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3. Положення, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку Банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет). Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті. Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом України у постановах від 24 вересня 2014 року № 6-145цс14, від 10 лютого 2016 року № 6-1680цс15. Банком надано зазначені документи.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, стягнувши заявлені суми.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного ним банку, а саме АКІБ «УкрСиббанк», отримавши від банку всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору, що відповідає статтям 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтям 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Правові підстави для визнання спірних договорів кредиту недійсним відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України, як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку, та положення статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору, є самостійними підставами визнання договорів недійсними.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та у строк, встановлений у зобов’язанні.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

Як на підстави для визнання спірної угоди недійсною позивач посилався на приписи ст.ст. 11, 15, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов оспорюваних правочинів, оскільки на час укладення кредитного договору банк не повідомив його про валютні ризики, пов’язані з підвищенням вартості валюти (долару США), не повідомив орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту, внаслідок чого відповідач застосував нечесну підприємницьку діяльність, ввівши позивача в оману.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Ризик валютних коливань на час укладення кредитного договору мають обидві сторони договору (кредитор і позичальник). Зміни валютного ринку під час виконання кредитного договору не можуть бути визнані підставою для зміни або розірвання раніше укладеного договору або звільнення однієї із сторін від виконання взятих на себе зобов’язань, якщо сторона вважає, що такі зміни відбуваються не на її користь.

З матеріалів справи убачається, що, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 зазначив і посвідчив власним підписом, що на дату укладення договору він ознайомлений із усіма умовами даного договору та вони йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також те, що перед підписанням цього договору отримав від Банку відповідно до п. 9.13 оспорюваного кредитного договору інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема, п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (т. 1 а.с. 8-12).

Крім того, позичальник не повідомляв Банк про наявність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй банком інформації, як про особу і місце знаходження банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту.

Отримання від Банку кредиту позивач не заперечує.

Посилання позивача на те, що йому не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту спростовується матеріалами справи та не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

Позивач при укладенні спірного договору був повідомлений про всі істотні умови договору, добровільно згідно з положеннями ст. ст. 3, 627 ЦК України підписав договір, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняв надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Договірні умови, передбачені зазначеним кредитним договором та додатками до нього, не створюють дисбаланс прав та обов’язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати як несправедливі та дискримінаційні, такі, що порушують права позивача як споживача фінансових послуг.

Договірні умови підписані позивачем добровільно, без будь-якого тиску, без погодження з позичальником банк не включив до договору жодної умови, яка б створювала дисбаланс прав та обов’язків позичальника, що не спростовано позивачем.

При цьому позичальником ОСОБА_1 добровільно виконувались договірні умови, починаючи з 2007 року до березня 2015 року, що свідчить про те, що він їх визнавав, самостійно з пропозиціями про внесення змін до умов кредитного договору не звертався, що свідчить про його згоду з усіма умовами спірного кредитного договору.

Підрахунок сукупної вартості кредиту не становить для позивача складності, оскільки сторонами договору чітко і зрозуміло обумовлено розмір кредиту, його відсоток, графік погашення кредиту та відповідальність за порушення виконання кредитних умов.

Безпідставними є доводи позивача і щодо неправомірного застосування банком зазначеної процентної ставки за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав. Укладаючи кредитний договір сторони домовились, що нарахування процентів за спірним договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України. Проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору (т. 1 а.с. 10).

За встановлених судом обставин укладений між сторонами кредитний договір не суперечить нормам чинного на той час законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину. Під час укладення кредитного договору позивачу було надано необхідну інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, тому правові підстави для висновків про введення відповідачем позивача в оману відсутні, а заявлені позивачем позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Частинами 2 та 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що банк при укладенні спірних договорів мав банківську ліцензію та дозвіл на право здійснювати банківські операції, що відповідає вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Вимоги підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки на час їх виникнення законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Оспорюваний договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений до набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

Суд вважає, що позичальник при належній завбачливості міг, з урахуванням динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України від «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи досліджені судом умови укладеного між сторонами кредитного договору колегія суддів не встановила наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, заподіяння шкоди споживачу та порушення принципу добросовісності.

Оспорюваний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. Підписанням оспорюваного кредитного договору без буд-яких застережень ОСОБА_1 підтвердив, що обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Передбаченим п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини позивач не скористався, не відмовився від його виконання, а тривалий час користувався кредитними коштами, що також свідчить про його згоду з умовами договору.

Оспорюваним договором від 22.06.2007 року № 11174308000, укладеним між сторонами, передбачена інформація про умови кредитування, де зазначені перелік, розмір і база розрахунку комісії банку за надання кредиту і вартості всіх сукупних послуг, а також фінансових зобов’язань позичальника за кожним платіжним періодом, реальна процентна ставка, вид і предмет супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтування вартості супутньої послуги.

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України та положень ст. ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними; позивач не довів введення його в оману під час укладення договору споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписав, умови договору були погоджені сторонами при його укладанні та визнані такими, що не є несправедливими.

Не знайшло свого підтвердження і те, що зміст кредитного договору суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам ст. 227 ЦК України щодо наявності відповідної ліцензії у банка для кредитування в іноземній валюті.

Також, за вище наведеного суд погоджується із змістом письмових заперечень на висновок експерта № 2104 від 27.12.2017 року (т. 3 а.с. 23-27), щодо помилковості висновку із-за неврахування ряду обставин визначених умовами кредитного договору, та як наслідок помилковості розрахунків.

Щодо заявленого представником ПАТ «УкрСиббанк» строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1, то за правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності. Згідно до виписки руху коштів по рахунку позивача (т. 1 а.с. 39-52) вбачається, що на час звернення до суду з позовом не минув строк визначений ст. 257 ЦК України, який обраховується з дати останнього платежу, та не сплив кінцевий строк кредитного договору, відтак строк позовної давності не минув, підстав до його застосування не має.

За вказаного, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» не підлягають до задоволення у повному обсязі за відсутністю правових підстав.

Щодо участі у справі юридичної особи – боржника ТОВ «Євродом», коли позивачем є кредитор – юридична особа, суд зазначає наступне. Так, Постановою від 13 березня 2018 року у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40 цс 18) ВП ВС погордилась з роз’ясненнями Пленуму ВССУ і відступила від висновків, яких дійшов ВСУ у постанові №923 цс 16 від 01 березня 2017 року). Аналогічного висновку дійшла ВП ВС у постанові № 14-41 цс 18 від 21 березня 2018 року (справа №2-1390/11), відступивши від правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 01 липня 2015 року (справа №6-745 цс 15). ВП ВС дійшла висновку, що спір за позовом кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителів-фізичних осіб про стягнення кредитної заборгованості підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо він поданий до 15 грудня 2017 року. При цьому у подальшому для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника (юридична чи фізична), оскільки вимоги, що випливають з поруки чи застави, є акцесорними.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню – по 730,80 грн., з кожного, судового збору.

Крім того, згідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову, судові витрати за проведену експертизу не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути, солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” заборгованість за договором про надання кредиту № 11174308000 від 22.06.2007 року в розмірі - 13588 швейцарських франків 27 сант., з них: 10678 швейцарських франків 18 сант. - заборгованості по кредиту, 2910 швейцарських франків 09 сант. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також заборгованість по пені в розмірі 44157 грн. 97 коп., з яких: 28982 грн. 25 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 15176 грн. 72 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Євродом» на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” по 730 грн. 80 коп., з кожного, внесеного судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 11174308000 від 22.06.2007 року – відмовити.

Судові витрати за проведену експертизу залишити по фактично понесеними ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, місце знаходження: вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750;

відповідач: ОСОБА_1, поштова адреса: пр. Васильківський, буд. 6, м. Кропивницький, 25019, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;

відповідач: ОСОБА_2, поштова адреса: пр. Васильківський, буд. 6, м. Кропивницький, 25019, адреса реєстрації: вул.. Кірова, 25, м. Кропивницький, 25000, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2;

відповідач: ОСОБА_3, поштова адреса: пр. Васильківський, буд. 6, м. Кропивницький, 25019, адреса реєстрації: вул. М. Конєва, 25/19, к. 1, кв. 106, м. Кропивницький, 25000, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3;

відповідач: ОСОБА_4, поштова адреса: пр. Васильківський, буд. 6, м. Кропивницький, 25019, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4;

відповідач: ТОВ «Євродом», місце знаходження юридичної особи: пр. Правди, буд. 8, к. 5, кв. 66, м. Кропивницький, 25000, номер за ДРФО 30948252.

Повне судове рішення складено 26.12.2018 року.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда