Ухвала суду № 79259596, 18.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5689/18

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

18 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження заяву Сколівської районної спілки споживчих товариств (райспоживспілка) про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Сколівської районної спілки споживчих товариств (райспоживспілка) до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

В С Т А Н О В И В:

Сколівська районна спілка споживчих товариств (райспоживспілка) звернулася 27.11.2018 до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень № ЛВ 2267/1403/АВ/П від 18.10.2018 в частині встановлення порушення статті 106 Кодексу законів про працю України.

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2267/1403/АВ/ФС від 07.11.2018. Цією постановою на підприємство накладено штраф у розмірі 186150 грн. за порушення вимог частини третьої статті 106 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою від 21.12.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом.

16.01.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову, просить суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2267/1403/АВ/ФС від 07.11.2018 до набрання законної сили рішенням суду у судовій справі № 1340/5689/18. Подану заяву обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Львівській області скерована відповідачем до примусового виконання. Вказує, що оскарження цієї постанови в судовому порядку не зупиняє її виконання, а тому існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення справи по суті. Ця очевидна небезпека полягає у тому, що державний виконавець накладе арешт на майно та рахунки позивача, що негативно вплине на його господарську діяльність. На підтвердження своїх доводів позивач надав єдиний доказ - постанову головного державного виконавця Сколівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.01.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП № 58000973. З цих підстав позивач просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким:

статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках:

1) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача;

2) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні визначатись з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Оцінюючи доводи заявника та надані ним докази суд керується такими міркуваннями:

- ця судова справа перебуває на стадії підготовчого провадження. При відкритті провадження у справі, а також розглядаючи заяву про забезпечення позову суд вивчив доводи позовної заяви та не встановив ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень суб’єкта владних повноважень – відповідача; для правової оцінки цих рішень слід провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб’єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача;

- на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам позивач надав один письмовий доказ – постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскарженої постанови №ЛВ 2267/1403/АВ/ФС від 07.11.2018 про накладення штрафу у розмірі 186150 грн. Доводи позивача зводяться до того, що ймовірні наступні заходи державного виконавця (арешт майна, рахунків) негативно вплинуть на господарську діяльність підприємства.

Суд враховує, що сам по собі факт оскарження постанови про накладення штрафу до адміністративного суду не зупиняє її виконання та не перериває для відповідача тримісячний строк пред’явлення постанови про накладення штрафу до виконання. Отже, пред’явлення ГУ Держпраці у Львівській області постанови про накладення штрафу до примусового виконання у випадку несплати підприємством штрафу у добровільному порядку є цілком правомірним та очікуваним.

В свою чергу сплата підприємством штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду у цій справі, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про накладення штрафу) підприємство має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України. З огляду на це суд констатує, що позивач не пояснив та не довів того, яким чином стягнення з нього штрафу в примусовому порядку зробить неможливим або суттєво ускладнить виконання рішення суду - у випадку прийняття судом та набрання законної сили рішенням суду про скасування постанови №ЛВ 2267/1403/АВ/ФС від 07.11.2018.

Водночас суд констатує, що заявник не повідомив суд про фінансовий стан підприємства та не надав будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини. Тому суд не має підстав вважати, що сплата штрафу до прийняття рішення у цій справі створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства.

Підсумовуючи свої висновки суд зазначає, що заявник не навів обставин та фактів, які б свідчили про: - очевидну протиправність оскарженого рішення про накладення штрафу; - існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; - що захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів; - що для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача від 11.01.2019 про вжиття заходів забезпечення з мотивів її необґрунтованості.

Суд також вважає за необхідне роз’яснити, що підприємство може повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, - за умови, що заявник може повідомити суду та документально підтвердити обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки його правам без вжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті.

З огляду на висновок суду по суті розглянутої заяви від 11.01.2019 витрати позивача по сплаті судового збору слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 132, 143, 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

відмовити у задоволенні заяви Сколівської районної спілки споживчих товариств (райспоживспілка) від 11.01.2019 про забезпечення позову.

Судовий збір у сумі 576,30 грн., сплачений 10.01.2019 за подання заяви про забезпечення позову, покласти на позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п’ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Суддя Москаль Р.М.