Рішення № 79259464, 16.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1340/5615/18

16 січня 2019 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника відповідача Кундири Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Воїнів УПА, 10), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014;

- зобов'язати відповідача провести позивачу обчислення (призначення) пенсії за вислугою років згідно із ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/977 від 10.09.2018 про заробіток для нарахування пенсії, в розмірі 60% від суми його місячної заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування призначити з 19.09.2018.

Позивач, ОСОБА_2, позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.09.2018 звернувся до Жовківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-УІІ «Про прокуратуру». Однак, за результатами розгляду його заяви, Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1339/03.16-10 від 02.11.2018 через відсутність правових підстав для її призначення, за відсутністю відповідного стажу. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не враховано до спеціального стажу - стаж роботи на посаді заступника Прокурора Галицького району м.Львова з 18.02.2002 до 24.10.2007. Крім цього, позивач також зазначає, що його загальний стаж роботи в органах Прокуратури розпочинається з 04.03.1996 та триває по даний час, проте йому не зрозуміло чому при обрахунку відповідач обмежується датою 31.08.2018, адже довідка Прокуратури Львівської області №18/977 про розмір заробітної плати позивача, датована 10.09.2018, а документи до відповідача ним подано 19.09.2018. Вважає, що 19 днів прокурорського стажу, також не включено безпідставно, який підлягає зарахуванню до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. Загальний стаж роботи позивача безпосередньо на посадах прокурорів становить 16років 6 місяців та 12днів, що перевищує необхідний для призначення пенсії стажу роботи на посадах прокурорів у 13років 6 місяців. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, іншими Законами України.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що згідно з ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою. До стажу роботи позивача на посадах прокурорів не зараховано період роботи з 04.03.1996 по 24.10.2007, а саме, посади: стажиста слідчого, слідчого, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступником прокурора Галицького району м.Львова. таку позицію мотивує тим, що прокуратура галицького району, на посадах у якій працював позивач, не є місцевою прокуратурою. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов, просила у задоволенні позову відмовити та наполягала продовженні розгляду справи.

Заслухавши вступне слово сторін, встановивши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, а також взявши до уваги заяви по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в органах прокуратури працює з 04.03.1996.

За час роботи обіймав посади стажиста слідчого, слідчого, помічника прокурора, старшого помічником прокурора, заступника прокурора Галицького району м.Львова та на даний час працює прокурором відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області.

19.09.2018 ОСОБА_2, звернувся до Жовківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-УІІ «Про прокуратуру».

За результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1339/03.16-10 від 02.11.2018 через відсутність правових підстав для її призначення, за відсутністю відповідного стажу.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

На час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, питання пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р. (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII, гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Відповідно до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є:1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: - з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, слідчими, суддями, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, військова служба тощо.

Частиною 8 ст. 86 Закону №1697-VII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які, зокрема,, безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч. 13 ст. 86 Закону №1697-VII).

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99 від 09.02.1999 року та № 3-рп/2001 від 05.04.2001 р. встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. Водночас, час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів, стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення (з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р.):1) вислуги років не менше - 23 роки 6 місяців; 2) у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

При цьому, статус стажиста, помічника і старшого помічника прокурора, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, посада слідчого прокуратури, прирівнюються до статусу прокурора органу прокуратури, військова служба зараховуються до статусу роботи на прокурорських посадах; посада слідчого прокуратури - до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Як вже зазначалося, 19.09.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1339/03.16-10 від 02.11.2018 через відсутність правових підстав для її призначення, за відсутністю відповідного стажу.

Відмова у призначенні пенсії була обґрунтована тим, що робота ОСОБА_2 на посадах стажиста слідчого, слідчого, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора Галицького району м.Львова в період з 04.03.1996 по 24.10.2007 не дає йому права на пенсію за вислугою років. Відтак, для призначення пенсії за вислугу років може зараховуватися лише період роботи з 25.10.2007 по31.08.2018.

За результатами дослідженням трудової книжки позивача, судом встановлено, що трудовий стаж позивача складається з наступних періодів.

З 29.06.1988 до 10.08.1989 - служба в РА.

У Прокуратурі Галицького району м. Львова:

- стажист на посаді слідчого прокурори з 04.03.1996 до 25.03.1997;

- слідчий з 28.03.1997до 05.04.1997;

- помічник прокурора з 02.04.1997 до 15.06.1999;

- старший помічник прокурора з 15.06.1999 до 18.02.2002;

- заступник прокурора з 18.02.2002 до 25.10.2007;

Прокуратура Жовківського району Львівської області:

- прокурор Жовківського районі з 25.10.2007 до 01.02.2011;

Прокуратура Львівської області:

- 02.02.2011 - до тепер на посадах прокурора відділу.

Таким чином, станом на 19.09.2018 (дата звернення до відповідача з заявою при призначення пенсії) безперервний стаж роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років становить 23 роки 07 місяців 27 днів, з яких 22 роки 06 місяців 15 днів на посаді стажиста, на посаді слідчого, на посадах помічника та старшого помічника прокурора органів прокуратури, заступника прокурора районної прокуратури, на посаді прокурора району та 1 рік 1 місяць 11 днів - служба в РА.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття «прокурор», а саме: під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, спірні періоди роботи ОСОБА_2 на посадах стажиста слідчого, слідчого, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора Галицького району м.Львова належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону № 1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача, і ,відповідно до стажу роботу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 10.07.2018 у справі №428/8222/17 (№рішення75227608), від 22.11.2018 у справі №428/11348/16-а (№рішення78077500).

Суд також зауважує, що ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII встановлено, що стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років за цим Законом обраховується станом на день звернення до уповноваженого органу за призначенням пенсії. Таким чином, відповідач зобов'язаний, при прийнятті рішення про призначення пенсії позивача за вислугу років, взяти до уваги те, що позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії 19.09.2018.

Відтак, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є протиправною, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в іншій частині позовних вимог, суд виходить з такого.

Перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та наведені норми, суд, з метою всебічного і повного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести ОСОБА_2 обчислення (призначення) пенсії за вислугою років згідно із ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014, з 19.09.2018 на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/977 від 10.09.2018 про заробіток для нарахування пенсії, в розмірі 60% від суми його місячної заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір на суму 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_2 обчислення (призначення) пенсії за вислугою років згідно із ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014, з 19.09.2018, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/977 від 10.09.2018 про заробіток для нарахування пенсії, в розмірі 60% від суми його місячної заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1409(одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.01.2019.

Суддя Лунь З.І.