Ухвала суду № 79259387, 18.01.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/131/19

18.01.2019

2 /328/295/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2019 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Коваленко П.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 є громадянином ОСОБА_3 Федерації та проживає у ОСОБА_3 Федерації.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, подружжя не має спільного проживання в Україні.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону.

Однак, такої угоди між сторонами для визначення підсудності Токмацькому районному суду Запорізької області до матеріалів позову не надано.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.

Приписами ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.28 чинного ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільна дитина позивача та відповідача на даний час проживає з відповідачем на території ОСОБА_3 Федерації.

Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.

Звертається увага позивача на те, що при наявності певних обставин, позов про розірвання шлюбу може бути подано за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача (ч.2 ст. 28 ЦПК).

Ними можуть бути: наявність на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей (підтверджується свідоцтвом про народження, довідкою про склад сім'ї, довідкою про зареєстрованих осіб, наявністю рішення про стягнення аліментів, актом тощо); стан здоров'я позивача (підтверджується довідкою МСЕК, листком непрацездатності, лікарським висновком тощо); інші поважні причини, через які неможливо виїхати до місця проживання відповідача (підтверджується довідкою про доходи при неможливості оплатити вартість проїзду та проживання; довідкою з місця роботи про неможливість надання відпустки; документом, що підтверджує здійснення догляду за інвалідом, який самостійно не може забезпечити себе; рішенням про визнання опікуном, піклувальником; рішенням про надання доступу до державної таємниці; вироком суду щодо позивача, у зв'язку із яким виїхати до іншої країни неможливо, тощо).

Позивачем звернення саме до Токмацького районного суду Запорізької області з зазначеним позовом ніяким чином не обґрунтовано, жодного доказу на підтвердження зазначених у ст.28 ЦПК України обставин, не надано.

В разі, якщо позивачем буде доведено наявність обставин, за яких підсудність даної справи про розірвання шлюбу належить Токмацькому районному суду Запорізької області, то сповіщення відповідача ОСОБА_2 повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.

Як вбачається за позовної заяви, відповідач є громадянином ОСОБА_3 Федерації та мешкає за адресою: РФ, Московська область, Норо-Фомінський район, с/з Архангельський, АДРЕСА_1,

Відповідно до статті 190 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Тобто у разі відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 суд зобов'язаний невідкладно надіслати відповідачу ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно зі статтею 498 Цивільного процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Статтями 4 та 5 Конвенції передбачено, що установи юстиції Договірних Сторін надають правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції. Установи юстиції надають правову допомогу й іншим установам по справах, зазначеним у пункті 1 цієї статті. При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.

Центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України у сфері правових відносин і правової допомоги у цивільних справах, є Міністерство юстиції України.

Частиною першою статті 10 Конвенції встановлено, що запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.

Разом з тим, пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Витрати, пов'язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Переклад засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Враховуючи те, що підготовка даної справи до судового розгляду буде проводитися з застосуванням положень зазначеної Інструкції, у разі відкриття провадження у справі, в порядку підготовки справи до судового розгляду, судом буде направлятися до компетентного органу ОСОБА_3 Федерації за місцем знаходження відповідача доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій.

Відповідно до вимог п.8.2. зазначеної Інструкції особливості виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, ОСОБА_3 Федерацією та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року, застосовуються у редакції цього Протоколу.

В п.8.4. даного розділу зазначено, що з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

З викладеного випливає, що позивач ОСОБА_1 до копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, які складені на українській мові, мала додати їх засвідчені уповноваженим перекладачем або нотаріально переклад на російську мову (для вручення ОСОБА_2 через установи юстиції).

Позивачем до позовної заяви два примірники позовної заяви та доданих документів з їх засвідченим перекладом на офіційну мову запитуваної Держави (російську мову) - для суду та для направлення відповідачу не долучені.

А тому, позивачу необхідно надати суду повний пакет документів із завіреним перекладом на російську мову (у двох примірниках), для подальшого можливого звернення з судовим дорученням до іноземного суду. Одночасно має бути поданий документ, з якого вбачатиметься, що у особи, яка здійснила переклад, є такий дозвіл (сертифікат або інший дозвільний документ).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов’язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Позивачу, в разі доведення наявності обставин, за яких підсудність даної справи про розірвання шлюбу належить Токмацькому районному суду Запорізької області, необхідно виконати вимоги ч.3 ст.175 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України подана позивачем позовна заява не містить реєстраційні номери облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача, відповідача; номери офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача.

Також, на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачу необхідно зазначити щодо наявності у позивача (неї) або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з частиною п’ятою статті 177 ЦПК України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Тобто, на кожному письмовому доказі, доданому у копії до позовної заяви, оригінал якого знаходиться у позивача, повинно бути зазначено «копія відповідає оригіналу», засвідчено підписом із проставленням дати засвідчення. У разі відсутності оригіналів у позивача, зазначається особа, яка є держателем таких оригіналів.

Жоден із доказів, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 в копіях не засвідчений у встановленому законом порядку, не зазначено й держателів оригіналів цих доказів, як то вимагається п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України.

За приписами частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З метою запобігання процесуальних негативних наслідків, позивачу необхідно засвідчити докази належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору від 14.12.2018 року на суму 704,80 гривень.

Відповідно до п.п.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної про розірвання шлюбу справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня встановлено в розмірі 1921 грн.

Так як позовна заява надійшла до суду 16.01.2019 поштою, в поштове відділення даний позов був поданий 15.01.2019, що вбачається з штампу поштового відділення на конверті, даних про те, що дане поштове відправлення надіслано у 2018 році позивачем не надано, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2019 року.

Враховуючи викладене, звертаючись з вказаним позовом до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Отже, позивачем не у повному обсязі сплачено судовий збір, загальна сума, яка повинна бути доплачена позивачем становить: 768,40 грн. - 704,80 грн. = 63,60 грн.

Тому позивачу необхідно доплатити судовий збір до встановленого Законом розміру за реквізитами: отримувач коштів Токмацьке УК/Токмак/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37942194, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31210206008014, код класифікації доходів бюджету– 22030101, та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справ

Частиною першою статті 187 ЦПК України встановлено, що суд відкриває провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви, у відповідності до частини першої статті 185 ЦПК України позовна заява залишається без руху із встановленням позивачеві строку усунення недоліків.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз’яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде їй повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: