Рішення № 79259172, 18.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/25/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Глущенко Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

представник: адвокат ОСОБА_2

відповідач: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7)

представник: Мохна С.О.

про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (надалі - УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області) про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. При оформленні нею спадщини на майно померлого з'ясувалося, що на все майно ОСОБА_4 накладено арешт за постановою державного виконавця від 13.12.2011 року у виконавчому провадженні №23555996. З метою зняття арешту з майна представник позивачки 14.12.2018 року звернувся з відповідною заявою до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, але листом від 20.12.2018 року йому було відмовлено у знятті арешту з майна. У зв'язку з цим представник позивачки просить суд:

- визнати неправомірною відмову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області щодо зняття арешту з майна, належного на праві власності ОСОБА_4, накладеного постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 13.12.2011 року у виконавчому провадженні №23555996;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області зняти арешт з майна, належного на праві власності ОСОБА_4, у вказаному виконавчому провадженні.

Ухвалою судді від 09.01.2019 року відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності, а позов подано не за підвідомчістю його розгляду. З цих підстав просила суду у позові відмовити.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_4, яка прийняла спадщину у встановлений законом строк на підставі статей 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, що підтверджується довідкою №10/01-16 від 07.03.2017 року, виданою приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Воєводою-Брегей М.П. (а.с. 11)

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Між тим, згідно з Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у Реєстрі 13.12.2011 року зареєстровано обтяження на все невизначене майно, власником якого є ОСОБА_4, на підставі постанови про арешт майна боржника б/н від 13.12.2011 року, винесеної підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області. (а.с. 45 - 46)

Наявність цього обтяження є перешкодою для оформлення спадкових прав на нерухоме майно, що змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та з'ясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно у 2011 році, суд виходив з того, що на той час діяло Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657.

Відповідно до пункту 2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як вказав відповідач у відзиві на позов, арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_4, накладено постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Кіровоградській області б/н від 13.12.2011 року у виконавчому провадженні №23555996, відкритому за виконавчим листом №2-620, виданим 14.12.2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Індекс-Банк" коштів у сумі 1258771,47 грн. Дане виконавче провадження завершено у 2012 року, а 29.02.2016 року знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що складено акт. (а.с. 39 - 41)

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Судом установлено, що виконавче провадження, у межах якого державним виконавцем ППВР ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 13.12.2011 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_4, у 2012 році завершено, а у 2016 році знищене у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Доказів винесення державним виконавцем або його начальником постанови про зняття арешту на нерухоме майно, накладеного державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні, відповідачем суду не надано. Так само, ним не надано доказів існування інших незавершених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4, зокрема щодо стягнення з нього виконавчого збору чи витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на його майно арешту. Доводи відповідача щодо того, що виконавче провадження завершено на підставі статті 47 Закону №606-ХІV у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, належними доказами не підтверджені.

У зв'язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, наразі правонаступником ППВР ВДВС ГУЮ у Кіровоградській області у спірних правовідносинах є ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.

Так, пунктом 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, передбачено, що органами державної виконавчої служби є зокрема управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

Суд установив, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області також відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно ОСОБА_4, в тому числі і шляхом його арешту, для забезпечення реального виконання рішення, яке належить виконувати. Смерть ОСОБА_4 у вересні 2016 року зумовлює закінчення виконавчих проваджень, відкритих щодо нього, на підставі п.3 ч.1 ст.39 чинного Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року. Доказів заміни ОСОБА_4 як боржника у виконавчому провадженні шляхом визначення його правонаступника (спадкоємця) суду не надано. Відтак, наведені обставини виключають можливість існування арешту на майно, накладеного державним виконавцем.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_4, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника), а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про це обтяження перешкоджає позивачці прийняти спадщину в установленому законом порядку та оформити право власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Розглянувши справу, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт з майна боржника, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника).

Відтак порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Кіровоградській області від 13.12.2011 року та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 13.12.2011 року за №11960484.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Представник позивачки просив стягнути на її користь понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн., на підтвердження розміру яких надав суду такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги від 21.11.2018 року, розрахунок до цього договору від 16.01.2019 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.01.2019 року. (а.с. 29 - 33)

Між тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Суд вважає, що з огляду на складність та обсяг справи та виконаних адвокатом робіт, розумний та справедливий розмір винагороди за підготовку позовної заяви у цій справі та участь у судовому засіданні для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, має становити 2000 грн.

Згідно з Типовим положенням про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 року №1183/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.04.2016 року за №617/28747, Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Відповідач у справі - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Тож на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області слід стягнути здійснені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. та на сплату судового збору у сумі 704, 80 грн. за подання цього позову.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області щодо незняття арешту з майна боржника, накладеного на підставі постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 13.12.2011 року та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 13.12.2011 року за №11960484.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії щодо зняття арешту з рухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 13.12.2011 року та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 13.12.2011 року за №11960484.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. та на сплату судового збору у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 34894735).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш