Рішення № 79258490, 14.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2019 року м. Ужгород№ 807/726/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2

відповідача: Управління Держпраці у Закарпатській області, представник - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, яким просить:

1.Відкрити провадження у адміністративній справі.

2.Ухвалити рішення суду, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р., винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, згідно якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 558 450,00 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Минайська,16, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 39795035) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у сумі 2290 грн. 60 коп.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що інспекційним відвідуванням, проведеним 21.05.2018р., відповідачем встановлено, що в с. Бедевля, по вул. Заріка, буд 5 на території власного дворогосподарства, на якому розташовані складські приміщення - комплекс по виготовленню меблевої продукції, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виконували роботи без укладення трудових договорів наступні громадяни: ОСОБА_5 (виконував роботу верстатника), ОСОБА_6 (здійснювала шліфування меблевої продукції, стільців), ОСОБА_7 (здійснювала шліфування меблевої продукції, стільців), ОСОБА_8 (здійснював будівництво фундамента нового цеху); ОСОБА_9 (здійснював будівництво фундамента нового цеху).

Так, Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р., винесеною першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 558 450,00 грн. за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України. Однак, позивач вважає, що висновки посадової особи відповідача, що виніс постанову про накладення штрафу №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р. про те, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 громадяни виконували роботи без укладення трудових договорів, та ФОП ОСОБА_1 було фактично допущено працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), є безпідставними, недоведеними і не підтверджені жодними доказами.

17 серпня 2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає що Управління Держпраці у Закарпатській області позов не визнає та вважає, що доводи та обґрунтування, які наведені позивачем не можуть бути прийняті судом як належні. Так, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р. фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Зазначає, що в с. Бедевля по вул. Заріка буд 5 на території власного дворогосподарства, на якому розташовані складські приміщення - комплекс по виготовленню меблевої продукції, у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, виконували роботи без укладених трудових договорів наступні громадяни: ОСОБА_5, (виконував роботу верстатника); ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, (здійснювала шліфування меблевої продукції,стільців); ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 (здійснювала шліфування меблевої продукції, стільців); ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, (здійснював будівництво фундаменту нового цеху); ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, (здійснював будівництво фундаменту нового цеху). Від надання пояснень по даному факту, як вищевказані особи, так і ОСОБА_1 відмовились. Отже, інспекційним відвідуванням встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 16.05.2018 року допустив до роботи вищевказаних осіб, не уклавши з ними трудові договори, чим порушено вимоги ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Відтак зазначає, що постанова про накладення штрафу від 07 червня 2018 року за №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав наведених вище.

Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, та здійснює господарську діяльність, пов'язану з виробництвом меблів.(а.с.51)

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу від 02.05.2018 року №70 про проведення інспекційного відвідування на підставі службової записки головного державного інспектора Юртина В.Ф. у ФОП ОСОБА_1 в с.Бедевля, вул.Заріка, 5 проведено інспекційне відвідування (а.с.45-46).

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування № 359 від 04.05.2018 року, зазначено, що з метою перевірки додержання законодавства про працю на підставі інформації ГУ ПФУ у Закарпатській області у період з 07 травня 2018 року по 17 травня 2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 за адресою: с. Бедевля, по вул. Заріка, буд 5 (а.с.12).

Однак. судом встановлено, що таке інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене на підставі службової записки головного державного інспектора Юртина В.Ф, що не заперечувалося і представником відповідача у судовому засіданні, і було підтверджено , що в направленні помилково було вказано про підставі проведення інспекційного відвідування- інформацію ПФУ.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗК 188/218/АВ від 21.05.2018 року (а.с.18-21). Встановлено що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи не уклавши трудового договору з ОСОБА_5, (виконував роботу верстатника); ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, (здійснювала шліфування меблевої продукції,стільців); ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 (здійснювала шліфування меблевої продукції, стільців); ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, (здійснював будівництво фундаменту нового цеху); ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, (здійснював будівництво фундаменту нового цеху). А відтак порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на тому, що при проведенні інспекційного відвідування встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює свою діяльність в с. Бедевля, по вул. Заріка, буд 5 на території власного дворогосподарства, на якому розташовані складські приміщення - комплекс по виготовленню меблевої продукції, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-піприємця. Під час проведення інспекційногого відвідування за місцем здійснення діяльності фізичної особи - підприємця с. Бедевля, по вул. Заріка, буд 5 на території власного дворогосподарства, на якому розташовані складські приміщення - комплекс по виготовленню меблевої продукції знаходилися і виконували роботи без укладених трудових договорів наступні громадяни:

-ОСОБА_5, який проживає: АДРЕСА_2 (виконував роботу верстатника);

-ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає: АДРЕСА_3 (здійснювала шліфування меблевої продукції, стільців);

-ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 яка проживає: АДРЕСА_4 (здійснювала шліфування меблевої продукції., стільців);

- ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_5, (здійснював будівництво фундамента нового цеху);

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н, яка проживає: АДРЕСА_6 (здійснював будівництво фундамента нового цеху);

Від надання пояснень по даному факту, як вищевказані особи так і ОСОБА_1 відмовились, а тільки усно вказав, що оплату праців¬никам проводить на руки від кількості відпрацьованих днів, оплата за день становить 250 гривень, та не оформлює працівників, тому що, велике податкове навантаження (а.с.20).

Таким чином інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт вищевказаних працівників без укладання з кожного з них трудового договору, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сита І.Ю. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК 188/218/АВ/П від 21.05.2018 року. відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано укласти трудові договори з найманими працівниками в письмовій формі та видати наказ (розпорядження) до 21.06.2018 року та про прийом працівників повідомити органи ДФС.( а.с.10-11).

Також інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сита І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ1 від 21.05.2018 року за вчинене адмінправопорушення за ч.3 ст 41 КЗпП України. (а.с.68-69).

Того ж дня, 21.05.2018 року інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сита І.Ю. складено ще один протокол про адміністративне правопорушення №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ2 за ч.3 ст 41 КЗпП України. ((а.с.71-72).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК 188/218/АВ від 21.05.2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р. (а.с.16-17).

В судовому засіданні позивач , який за його згодою був допитаний в якості свідка, пояснив, що 16 травня 2018 року він перебував за кордоном , коли на його телефон подзвониd інспектор Сита і повідомив, що він прийде на перевірку, і щоб Франер надав всі документи. Під час перевірки перевіряючі ніяких фото не робили, а на фото, які містяться в матеріалах інспекційного відвідування та які були предявлені позивачу в судовому засіданні він сказав, що не знає що це за люди і де ці фото зроблені - також не знає. У позивача працюють наймані працівники, з якими укладені трудові договори. Крім того, позивач зазначив, що всі документи стосовно інспекційного відвідування йому предявили для ознайомлення 21.05.2018 року, в тому числі і направлення, і Акт інспекційного відвідування.

Свідки, які викликалися в судове засідання, а саме - працівники , які згідно Акту інспекційного відвідування працювали у позивача без укладення трудових договорів, в судове засідання не зявилися, і до суду повернулися поштові повідомлення з відміткою, що такі особи за вказаними адресами не проживають. Крім того, позивачем надані довідки із сільських рад, з яких вбачається, що вказані громадяни в межах територій цих сільських рад за вказаними адресами не проживають і не зареєстровані. ( а.с. 14, 15).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Підстави, порядок, процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю фізичними особами встановлено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" (далі - Порядок №295).

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-У Управління Держпраці є органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом №877-У, при здійсненні контролю та перевірок Управління Держпраці в Закарпатській області зобовязаний керуватись вимогами вищезазначеного Закону.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №877-У під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Виключні підстави для проведення інспекційного відвідування посадовими особами Управліннями Державної служби України з питань праці передбачені п. 5 Порядку №295. Так, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів

Пенсійного фонду України та його територіальних органів :

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося представником відповідача, інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було проведено на підставі службової записка головного державного інспектора Юртина В.Ф., однак в порушення ч.1 ст.6 Закону №877-У в направленні № 358 на проведення інспекційного відвідування вказано іншу підставу- інформацію ПФУ, що не відповідає дійсності.

Згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 перебував за кордоном включно з 08.05.2018 року по 17.05.2018 року. ( ас. 52).

Як свідчать матеріали інспекційного відвідування, інспектор праці ОСОБА_12 17.05.2018 року виніс Вимогу про надання документів № ЗК 185/218/ПД, в якій вказав, що проводиться інспекційне відвідування 16.05.2018 року по 17.05.2018 року .

Однак, як встановлено в судовому засіданні, 16.05.2018 року позивача не було за місце проведенням інспекційного відвідування, так як він знаходився за межами України.

Пунктом 16 Порядку № 295 встановлено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Однак, Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування був складений на наступний день після початку інспекційного відвідування, а саме - 17 травня 2018 року.( а.с. 55), що суперечить вищевказаному п. 16 Порядку.

Крім того, в даному Акті вказано, що позивач не може надати бухгалтерські документи, так як бухгалтер ОСОБА_14, який веде бухгалтерські документи перебуває за межами району. Однак, позивач в судовому засіданні пояснив, що такий бухгалтер у нього не працює.

Пунктом 18 Порядку № 295 передбачено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Тобто, відсутність позивача та необхідних документів була встановлена інспектором 16.05.2018 року , коли і був перший день інспекційного відвідування . А оскільки п. 10. Порядку тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. ( а у позивача Актом інспекційного відвідування встановлено 14 найманих) працівників, то день складання Акту -21.05.2018 року - це третій день інспекційного відвідування, що суперечить п. 10 Порядку.

Крім того, в Акті інспекційного відвідування інспектор вказав, що позивача 16.05.2018 року не було на місці проведення інспекційного відвідування, і він дав ксерокопію направлення його жінці, що не передбачено Порядком № 295. Також в Акті в казано, що 17.08.2018 року було надано позивачу Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування на вимогу від 17.08.2018 року, хоча Вимога про надання документів датована 17 травня 2018 року.

21 травня 2018 року позивача надані всі витребувані документи, про що в Акті інспекційного відвідування міститься запис .

Враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, суд вважає, що для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем.

Так, Відповідно до листа Бедевлянської сільської ради №02-9/118 від 20.06.2018р. відповідно до погосподарського обліку Бедевлянської сільської ради громадяни: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_7, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6., мешканка АДРЕСА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканець АДРЕСА_9, не зареєстровані та не проживають. Вулиця під назвою ОСОБА_4 в с. Бедевля не зареєстрована (а.с.13).

Відповідно до листа Ільницької сільської ради Іршавського району від 25.06.2018р. №02-29/635 ОСОБА_5, АДРЕСА_10 на території Ільницької сільської ради не зареєстрований.(а.с.15).

Відповідно до листа Тересвянської селищної ради №337 від 02.07.2018р. гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6., за адресою АДРЕСА_11 не проживає.(а.с.14)

Відтак, висновок посадової особи про те, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустив до роботи працівників, а саме: ОСОБА_5, який проживає: АДРЕСА_11 до роботи верстатника, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає: АДРЕСА_7 до роботи шліфування меблевої продукції, стільців , ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6., яка проживає: АДРЕСА_8 до роботи шліфування меблевої продукції, стільців, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6., мешканця АДРЕСА_12, до роботи з будівництва фундамента нового цеху; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає: АДРЕСА_9 до роботи з будівництва фундамента нового цеху, не відповідає дійсності.

Суд вважає, що для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Проте як вбачається з наданих до суду матеріалів інспекційного відвідування додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 висновки інспекторів праці базуються виключно на припущеннях стосовно того, що вищезазначенні громадяни, виконували трудові функції в с. Бедевля, по вул. Заріка, буд 5 на території власного дворогосподарства, на якому розташовані складські приміщення - комплекс по виготовленню меблевої продукції.

Відповідно до пп. 6 п. 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п. 22 Порядку №295).

Отже, законодавством надано посадовим особами уповноваженого органу широкий спектр засобів для встановлення та доведення фактів порушення об'єктом перевірки вимог трудового законодавства, що повинні лягти в основу наведених в акті висновків.

Тому суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами факт використання ФОП ОСОБА_1 праці ОСОБА_5, який проживає: АДРЕСА_11, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає: АДРЕСА_7, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6., яка проживає: АДРЕСА_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6., мешканця АДРЕСА_12, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає: АДРЕСА_9 .

Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Суд встановив, що в Акті інспекційного відвідування вказано, що процес відвідування зафіксовано засобами фототехніки та відеотехніки. Однак. судом встановлено, що не заперечив представник відповідача відезапис відсутній. Крім того, фото, які містяться і матеріалах інспекційного відвідування не містять жодної інформації щодо того, хто їх зробив, де вони зроблені та хто на них зображений.

Відповідно до ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Суд здійснюючи судовий розгляд справи та встановлюючи обставини справи керується статтями 73 -75 КАСУ , враховуючи належність доказів, їх допустимість та їх достовірність.

Суд оглянувши надані відповідачем фото, з приводу яких позивач вказав, що не знає хто і що на них зображено дійшов до висновку, що неможливо встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки вони не відповідають вищевказаним ознакам, вказаним у статтях 73-75 КАСУ.

Окрім того, у акті інспекційного відвідування №ЗК 188/218/АВ від 21.05.2018р. зазначено, що інспекційне відвідування здійснюється щодо юридичної особи, в той час як ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем.

Ст. 19 Конституції України зобов'язує Управління Держпраці в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому якщо закон не містить такої підстави для проведення відповідного контрольного заходу, то проведення перевірки не може вважатися законним. Відповідач у межах своїх повноважень повинен діяти відповідно до закону і саме через призму цього принципу має приймати всі свої рішення.

Суд враховує, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того , суд констатує наступне.

Інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сита І.Ю. складено протоколи про адміністративне правопорушення: №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ1 від 21.05.2018 року (а.с.68-69) та №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ2 (а.с.71-72).

Постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2018 року № 307/1659/18 та №307/1658/18 у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що вищезазначені протоколи про адміністративне правопорушення: №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ1 від 21.05.2018 року та №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ2 не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.1 КУпАП повернуто в Управління Держпраці у Закарпатській області для належного оформлення. (а.с.130-131).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Необхідно зазначити, що відповідно до практики ЕСПЛ, яка вже неодноразово була висловлена у його рішеннях «Надточій проти України», «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії» та ін., гарантії прав людини передбачені Конвенції щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів («тест Енгеля»).

Таким чином, гарантії, передбачені ст.4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

В обох випадках у санкціях статті передбачений один й той самий вид стягнення штраф у грошовій формі.

Тобто, обидві відповідальності, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, є за своєю сутністю штрафними (каральними), і жодна з них не має ознаки правовідновленої (компенсаційної) відповідальності.

Саме штрафний характер відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, дає підстави суду ототожнювати ці норми, як один вид відповідальності, який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним.

Та обставина, що санкції, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, містяться у різних нормативно-правових актах, та відповідно до національного законодавства не відносяться до кримінального переслідування, не є вирішальним, оскільки важливішими за «тестом Енгеля» є другий та третій критерій.

В рішенні «Остерлунд проти Фінляндії» ЕСПЧ зазначив, що ст.4 Протоколу №7 має розумітися, як така, що забороняє переслідування або судовий розгляд щодо правопорушення, якщо воно виникло з ідентичних фактів або фактів, як по суті були однаковими.

В цьому випадку, позивача за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП притягнуто за абсолютно ідентичні факти - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 21 грудня 2018 року №К/9901/17864/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_1, такого правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що прийнята всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що здійснюючи інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 без наявності передбачених законодавством підстав та приймаючи рішення про притягнення його до відповідальності, відповідач діяв всупереч законодавчо встановленого порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246,250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

2.Постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу №ЗК/188/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-75 від 07.06.2018р. - визнати протиправною та скасувати.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Минайська,16, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у загальній сумі 2290 грн. 60 коп. відповідно до квитанцій:

- №0.0.1078980968.1 від 09.07.2018 року . Банк платника ПриватБанк. відповідно до зазначених реквізитів рахунку:

отримувач коштів: УК у м.Ужгороді /м.Ужгород/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38015610

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача (МФО): 899998

Р.р.: 34314206084005

- № 0.0.1078982606.1 від 09.07.2018 р.Банк платника ПриватБанк., відповідно до зазначених реквізитів рахунку:

отримувач коштів: УК у м.Ужгороді /м.Ужгород/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38015610

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача (МФО): 899998

Р.р.: 34314206084005

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19 січня 2019 року.