Рішення № 79258317, 17.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Житомир справа № 286/648/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним рішення Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 676/03 від 09.02.2018 про відмову йому в призначенні пенсії за віком із знижкою пенсійного віку на 6 років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком із знижкою пенсійного віку на 6 років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування заявлених позовних вимог указував, що відмова Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні йому пенсії, передбаченої ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є неправомірною та порушує його право на отримання пенсії із зниженням пенсійного віку, яке надано йому у зв'язку з проживанням в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Овруцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в строк, установлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що станом на 01 січня 1993 року позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 5 місяців 29 днів, відтак право на пенсію за віком згідно діючого пенсійного законодавства він набуде при досягнення пенсійного віку 56 років.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій відхилає міркування відповідача у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. Просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача прибув до суду, подав клопотання з проханням розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, про що йому 11 листопада 2010 року замість втраченого видано Київською міською державною адміністрацією дублікат посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_2.

13 лютого 2018 року позивачу виповнилося 54 роки.

26 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 09.02.2018 № 676/03 відповідач направив ОСОБА_1 повідомлення про відмову в призначенні пенсії за віком із знижкою пенсійного віку на 6 років, відповідно п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відмова у призначенні пенсії мотивована тим, що станом на 1 січня 1993 року позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 5 місяців 29 днів, а тому право на пенсію за віком набуде при досягнення пенсійного віку 56 років.

Позивач, вважаючи, що Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило йому у призначенні пенсії, чим порушило його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі положеннями частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

У статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон № 796-XII) закріплені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, абзацом першим частини першої вказаної статті Закону № 796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення пенсійного віку відбувається на 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, є факт постійного проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення впродовж обумовленого у вказаному Законі періоду часу.

Одночасно суд наголошує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий висновок міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17 та від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ч. 3 ст. 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Приписами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Водночас суд ураховує, що згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 видно, що з 25.02.1985 до 20.10.1989 він працював на Овруцькому льонозаводі, тобто 4 роки 07 місяців 25 днів.

Місцезнаходженням Овруцького льонозаводу було село Слобода-Шоломківська Овруцького району Житомирської області.

Довідкою від 17.11.1989 № 747, виданою Виконавчим комітетом Шоломківської сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області, підтверджено, що позивач з липня до листопада 1982 року не працював та надав допомогу батькам у веденні підсобного господарства.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 21.02.2018 № 468, ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 25.10.1989 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1

З 10.02.2013 по даний час позивач постійно проживає без реєстрації за вищевказаною адресою, про що свідчить довідка Овруцької міської ради від 21.02.2018 № 467.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" село Слобода - Шоломківська Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Беручи до уваги період роботи та проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, суд приходить до висновку, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки та право на зниження пенсійного віку на підставі додаткових 1 рік за 2 роки проживання, роботи.

Таким чином, враховуючи період проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, позивач набув право на зниження пенсійного віку на 5 років, тобто при досягненні ним 55 років.

Отож, відмова Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 6 років як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС є правомірною.

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 набуде права на призначення вказаної пенсії при досягнення пенсійного віку 56 років є помилковими, позаяк станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення він працював понад 4 роки та має право на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі та положення ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського,12, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11100, код ЄДРПОУ 40380946) про визнання протиправним рішення та зобов'язання призначити пенсію відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко