Рішення № 79258204, 17.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 р. Справа№200/11689/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними, скасування рішення від 02.10.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними, скасування рішення від 02.10.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно рішенням № 381 Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України від 02.10.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 26цього закону, а саме 25 років. Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії № 381 є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням діючого законодавства України, та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. По- перше, право позивача на пенсію не може бути обмежено з формальних підстав, а тому вимога заповнення трудової книжки однією ручкою, є, на думку ОСОБА_1, дискримінацією. По-друге, не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» з 01.10.2016 по 28.09.2018 років протирічить діючому законодавству України та порушує її Конституційні права. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови мені в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, скасувати рішення заступника начальника Управління пенсійного фонду України у м. Дзержинську № 381 Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України від 02.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати відповідача призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого страховий стаж ОСОБА_1, який обчислений по трудовій книжці та даним персоніфікованого обліку, складає 24 роки 07 місяців 06 днів. При цьому, Торецьким ОУПФУ не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.09.1980 року по 21.11.1980 року, та як запис до трудової книжки внесено з порушенням пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.93 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року № 110.Також відповідачем не зараховано до страхового стажу: період роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємство «Торецьквугілля» з 01.10.2016 року по 28.09.2018 рік у зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, представник відповідача вважає, що рішення № 381 від 02.10.2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є правомірним і обґрунтованим. Тому представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними, скасування рішення від 02.10.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/11689/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 200/11689/18-а за правилами загального позовного провадження на 09 годину 30 хвилин 04 грудня 2018 року

Підготовче засідання відкладено з 04.12.2018 р. на 20.12.2018 р. о 09:25 в зв'язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 09 годину 15 хвилин 17.01.2019 року.

Позивач та його представник, представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

ОСОБА_1 з 21.11.1982 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, згідно свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13).

ОСОБА_2 отримував пенсійні виплати за віком, згідно посвідчення НОМЕР_2 (а.с.11). Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.19).

28.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника (а.с.34-35).

Проте, рішенням заступника начальника Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.10.2018 року № 381 «Про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника» ОСОБА_1 відмовлено у призначенні даної пенсії. Так, у рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1, який обчислений по трудовій книжці та даним персоніфікованого обліку, складає 24 роки 07 місяців 06 днів. При цьому, Торецьким ОУПФУ не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.09.1980 року по 21.11.1980 року, та як запис до трудової книжки внесено з порушенням пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.93 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року № 110. Так, дата звільнення з роботи дописано іншою ручкою. Також відповідачам не зараховано до страхового стажу позивача період роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємство «Торецьквугілля» з 01.10.2016 року по 28.09.2018 року у зв'язку з відсутністю сплати підприємством страхових внесків відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.15).

Суд зазначає, що період роботи ОСОБА_1 з 23.09.1980 року по 21.11.1980 року на Донецькому бавовняно-паперовому комбінаті та з 16.01.2002 року по теперішній час на Відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємство «Торецьквугілля» відображено у трудовій книжці серії НОМЕР_4 (а.с.16-18).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі-Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 ст.25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, несплата страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску за період з 01.10.2016 року по 28.09.2018 року не може слугувати підставою для не зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.

Крім того, як передбачено ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Як встановлено п. 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу, необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, не зараховуючи період роботи ОСОБА_1 з 23.09.1980 року по 21.11.1980 року через не заповнення трудової книжки однією ручкою не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Як вже було вказано вище, не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.09.1980 року по 21.11.1980 року на Донецькому бавовняно-паперовому комбінаті та з 01.10.2016 року по 28.09.2018 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємство «Торецьквугілля» відповідачем є протиправним. Зазначена протиправна дія визначена як підстава для прийняття рішення № 381 від 02.10.2018 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно суд вважає, що так як спірне рішення прийнято відповідачем за результатом аналізу певних підстав, то визнання підстави протиправною тягне за собою скасування спірного рішення в цілому.

На підставі вказаного суд вважає, що рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 381 від 02.10.2018 року підлягає скасуванню.

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 381 від 02.10.2018 року та визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Проте, в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказані повноваження відносяться до дискреційних. Разом з тим, суд вважає на необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви позивача від 28.09.2018 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, су зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, згідно квитанції № 21 від 25.10.2018 року (а.с.3).

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, зважаючи на те, що позов задоволено частково суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 469,87 грн на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька обл., вул. Дружби, б.22) про визнання дії протиправними, скасування рішення від 02.10.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.10.2018 року № 381 «Про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника» ОСОБА_1, - скасувати.

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника від 28.09.2018 року № 2838 з урахуванням висновків суду, наданих у судовому рішенні.

В решті заявлених позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Торецького управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судового збору у розмірі 469,87 грн (чотириста шістдесят дев'ять гривень вісімдесят сім копійок) на користь ОСОБА_1.

Повний текст рішення складено 17.01.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.