Ухвала суду № 79251340, 17.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3130/18

(1-кс/199/150/19)

УХВАЛА

іменем України

17.01.2019 місто Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Перетятько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту та заборони розпоряджатися нерухомими майном по справі №200/21235/15-к (провадження 1-кс-200/8942/2015),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з клопотанням ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 05.10.2015 (справа №200/21235/15к) по кримінальному провадженню №12015040630001308 накладено арешт на нерухоме майно, зокрема, розташоване за адресами – м. Дніпропетровськ, вулиця Харківська,2, приміщення 33, та АДРЕСА_1, втім, на переконання заявника, вказаним арештом порушуються його права з огляду на наступне.

В мотивувальній частині ухвали зазначено, що накладення арешту обґрунтовується тим, що, як було встановлено досудовим розслідуванням, ряд службових осіб, використовуючи неправдиві первинні документи, подавали до державних установ документи та фіктивно зареєстрували ряд фіктивних підприємств, серед яких ТОВ «БРЮН» (ЄДРПОУ 39953559). Але, як вказує ОСОБА_1, у період 2015-2017 рр. за позовами посадових осіб ТОВ "АНІКУМ", в інтересах яких було порушено кримінальну справу № 12015040630001308, пройшло декілька судових слухань у всіх трьох судових інстанціях стосовно спірного нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 2, приміщення 33, та АДРЕСА_1.

Так, у справі № 804/15947/15 за ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року було встановлено відсутність будь-яких порушень Закону в процесі передачі та державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "БРЮН". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року касаційну скаргу ТОВ "АНІКУМ" залишено без задоволення, рішення суду другої інстанції без змін.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/8557/16-ц за позовом ТОВ "АНІКУМ" щодо спірного нерухомого майна у задоволенні позовних про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, про визнання договорів іпотеки недійсними, про скасування реєстрації, іпотеки та обтяжень - відмовлено, в іншій частині позовних вимог щодо визнання права власності закрито.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у справі № 904/2173/17 також підтверджено правомірність та законність факту передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "БРЮН", позовні вимоги ТОВ "АНІКУМ" залишено без задоволення. Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 13 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "АНІКУМ" - без задоволення.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, оскільки у всіх справах, що були розглянуті судами, та рішеннях, складених за результатами слухання справ, що набрали законної сили, немає жодного зауваження, сумніву з боку суду щодо законності документів, на підставі яких відбулось набуття права власності та документів на підставі яких було передано нерухоме майно від ТОВ "АНІКУМ" до ТОВ "БРЮН" та подальшого його переоформлення (відчуження), не поставлено питання щодо діяльності ТОВ "БРЮН", наявності ознак фіктивності, тому відсутні законні підстави вважати про наявність у діяннях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, в тому числі по факту службового підроблення, тому, вважав, що в даному випадку зазначене нерухоме майно не може підпадати під ознаки п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

ОСОБА_1 також зазначає, що кримінальне провадження було розпочате ще у 2015 році, проте, станом на сьогодні слідством так і не отримано жодного документа, який був предметом службового підроблення, не пред'явлено нікому підозру/обвинувачення, тобто, на його переконання, факт службового підроблення не знайшов свого підтвердження, а тому з вищенаведеного можна зробити логічний висновок, що накладення арешту на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 2, приміщення 33, та АДРЕСА_1, було передчасним та надмірним.

ОСОБА_1 вказує, що на даний час нежитлове приміщення №33 та квартира №34 по вул. Харківській у м. Дніпро належить на праві власності ОСОБА_2.

10 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір іпотеки на вказане нерухоме майно (реєстрові №№ 1332,1317), укладений між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та ОСОБА_4 (Іпотекодержатель) з метою забезпечення виконання з боку ОСОБА_2 взятого на себе грошового зобов'язання в розмірі 299 480,00 грн.

28 грудня 2015 р. між ним, ОСОБА_1 (Позикодавцем) та ОСОБА_2 (Позичальником) було укладено договір позики грошей на суму 1 734 750,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1867.

22 грудня 2016 року між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_4 було укладено договори відступлення права вимоги за договорами позики на суму 299 480,00 грн. та іпотеки, описаними вище. Відповідно до умов укладених договорів я отримав права Позикодавця та Іпотекодержателя.

22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та представником ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договору позики від 28 грудня 2015 року, відповідно до одного з положень якого виконання ОСОБА_2 боргу в розмірі 1 734 750,00 грн. забезпечується іпотекою, в тому числі за умовами договорів, за якими до нього перейшли права Іпотекодержателя.

На сьогодні ОСОБА_2 не виконала взяті на себе грошові зобов'язання, розмір та строк яких згідно умов договорів позики складає: 144 756,00 грн. - строк повернення 27 грудня 2016 року; 144 756,00 грн. - строк повернення 27 грудня 2016 року; 1 734 750,00 грн. - строк повернення 25 травня 2017 р.

Зазначені вище Договори іпотеки містять застереження (п. 24, 32 Договору), відповідно до

яких Іпотекодержатель у позасудовому порядку має право прийняти предмет іпотеки у свою власність в рахунок погашення невиконаного грошового зобов'язання. Це кореспондується із положеннями ст. 36 Закону України "Про іпотеку". На переконання ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 має непогашений перед ним борг, не виходить на зв'язок, уникає зустрічі, ухиляється від грошового зобов'язання тощо було прийнято рішення в описаний вище спосіб задовольнити вимоги. Проте, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу винесла постанову про відмову у вчиненні реєстраційного запису з огляду на наявність арешту, накладеного 05 жовтня 2015 року слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Ю.Г. по справі № 200/21235/15-к.

У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомив, також ОСОБА_1 не сповістив при поданні клопотання номер засобів телефонного зв’язку та данні електронної пошти. Будучи обізнаним про перебування вказаного судового провадження у провадженні слідчого судді, ОСОБА_1, не вжив заходів щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та іншим шляхом не виявив інтерес до нього.

Приписи ч. 6 ст. 9 КПК України дозволяє слідчому судді застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Розглянув клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні №12015040630001308 накладено заборону на розпорядження нерухомим майном, в тому числі нерухомим майном розташованим за адресами: м. Дніпропетровськ, вулиця Харківська,2, приміщення 33, та АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Накладення арешту на певне майно може бути здійснено лише за наявності передбачених у КПК України нормативних підстав, а саме за ст. 170 КПК України за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно: є речовим доказом злочину; підлягає спеціальній конфіскації; підлягає конфіскації як покарання чи заходу кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб; для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, можливість накладення арешту за відповідними змінами до ст. 170 КПК України окремо встановлюється для: 1) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого; 2) третіх осіб; 3) для юридичних осіб щодо яких застосовуються заходи кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).

Втім, в порушення зазначених вимогу закону, заявником не надано доказів, які б підтверджували слушність доводів, зазначених у клопотанні, та доведеності факту того, що відпала потреба у накладенні арешту або що його накладено необґрунтовано. Так, ОСОБА_1 в обґрунтування необґрунтованості накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно, посилається на низку судових рішень, втім, не надає їх копій, та не надає доказів щодо стану досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у зв’язку з чим слідчий суддя позбавлений можливості пересвідчитися у слушності доводів заявника.

При зверненні до слідчого судді із даним клопотанням ОСОБА_1 (аналогічне клопотання подається повторно) не проявив ініціативу щодо своєї участі у судовому розгляді; будучи особою, за клопотанням якої вирішуватиметься питання про скасування арешту майна, не зазначив засоби зв’язку з метою слухання справи за його участі та не демонстрував іншим чином свого бажання користуватися процесуальними правами. У зв’язку з вищенаведеним слідчий суддя позбавлений дійти іншого висновку, ніж про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту нерухомого майна, тому, керуючись ст.ст.170, 174, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту та заборони розпоряджатися нерухомими майном по справі №200/21235/15-к (провадження 1-кс-200/8942/2015), який було накладено ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2015, відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя В.В.Спаї