Ухвала суду № 79241147, 15.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8533/18

Провадження № 1-кп/638/828/19

15 січня 2019 року

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шестака О.І.,

за участю секретаря – Калінової А.М.,

прокурора – Гаврилюка М.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

заставодавця ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, завідувача сектору з питань запобігання корупції ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в’їзд Мостовий, 5,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2018 у кримінальному провадженні №12017220000001622 від 18.12.2017 застосовано відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід в вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» на 60 днів – до 24.03.2018. ОСОБА_1 встановлена застава в сумі 264300 грн. до сплину терміну тримання під вартою. Визначено, що при внесенні цієї суми застави ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти. В разі внесення застави на ОСОБА_1 покладені такі обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Харкова і Харківської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

27.01.2018, в зв’язку з внесенням застави, ОСОБА_1 був звільнений з-під варти за умови виконання покладених на нього обов’язків.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2018 ОСОБА_1 був продовжений строк дії покладених на нього обов’язків, визначених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2018, до 25.04.2018.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 строк дії покладених на ОСОБА_1 обов’язків був продовжений до 25.05.2018.

16.10.2018 ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на рішення, дії слідчого і прокурора в порядку ч. 2 ст. 303 КПк України, в якій просила визнати незаконною і скасувати постанову про створення слідчої групи від 18.01.2018, винесену заступником начальника – начальником СВ ВСП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12017220000001622.

Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та наведено перелік осіб які мають право на оскарження відповідних актів. ОСОБА_1 є заставодавцем по данному провадженню і не входить до кола осіб, які наділені правом оскарження відповідних рішень, дій і бездіяльності прокурора

На підставі викладеного скарга ОСОБА_2 від 16.10.2018 підлягає поверненню заявниці.

16.11.2018 ОСОБА_2, заставодавець, через канцелярію суду подала клопотання про повернення застави.

В обгрунтування клопотання вказала, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2018 (справа №640/1198/18, провадження №1-кс/640/790/18) до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід в вигляді тримання під партою з визначенням суми застави в розмірі 264300 грн. до спливу терміну тримання під вартою, та покладено на ОСОБА_1 певні обов'язки.

27.01.2018 заявник, яка є дружиною обвинуваченого, внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області заставу в розмірі 264300 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 (справа №640/1198/18, провадження №1-кс/640/4100/18) ОСОБА_1 продовжений строк дії покладених на нього обов'язків, що визначені в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2018 в межах строку досудового розслідування, на строк 33 дні, тобто до 25.05.2018.

Заявник вважає, що оскільки строк тримання під вартою не продовжувався, дія запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчилася 25.05.2018.

ОСОБА_2 вказує, що всі запобіжні заходи, які визначені законом, обираються на строк, визначений ухвалою, але не більше 60 днів. Тобто запобіжний захід діє доти, доки діє ухвала і діє строк, який визначений в ній. Із спливом строку дії ухвали, припиняється і дія запобіжного заходу, якщо останній не був продовжений іншою ухвалою. Застава забезпечує виконання обов’язків, які покладені на особу, а закінчення обов’язків призводить до закінчення строку перебування застави на рахунку в бюджеті. Застава фактично не забезпечує нічого і продовження знаходження її на рахунках держказначейства України є суто безвідсотковим депозитом фізичної особи в бюджет України. Заявник вважає, що в подальшому органами досудового розслідування така практика використовується як засіб маніпулювання, або навіть засіб психічного тиску на підозрюваного чи обвинуваченого.

Посилаючись на положення ст.ст. 182, 195-197, 203 КПК України, ОСОБА_2 вказує, що застава забезпечує лише покладені відповідні обов’язки, це передбачено самою статтею. Обов’язки покладаються лише ухвалою суду. Загальний обов’язок виконання вимог слідчого/прокурора, який начебто продовжує забезпечуватись заставою, після спливу покладених ухвалою обов’язків, не полягає в покладенні на особу даного обов’язку. Загальний обов’язок виконання вимог полягає в виникненні обов’язку в зв’язку з набуттям особою певного статусу.

Заявник вважає, що на неї, як на заставодавця не може розповсюджуватися дія ухвали чи закону після спливу строку обов’язків. Також вважає, що на неї, як на заставодавця не може розповсюджуватись покладений обов’язок продовжувати зберігати на депозитних рахунках держбюджету свої кошти для забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим загального обов’язку, який не покладений ухвалою.

Посилаючись на п. 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», ОСОБА_2 вказує, що сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

Заявник вважає, що викладене переконливо свідчить про необхідність негайного поновлення прав заставодавця, порушення яких полягає в зволіканні з поверненням застави, в зв’язку з чим сума застави в розмірі 264300 грн. підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_2

17.12.2018 ОСОБА_1 через канцелярію суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу в вигляді застави відносно нього на особисте зобов’язання.

В обгрунтування клопотання посилався на те, що оскільки строк тримання під вартою після 25.05.2018 йому не продовжувався, дія цього запобіжного заходу закінчилась 25.05.2018.

ОСОБА_1 вказує, що він не переховується від органів досудового розслідування і суду, про що свідчить той факт, що він на протязі досудового розслідування і суду вже майже 11 місяців з’являється за кожним викликом слідчого, прокурора і суду; нічого не знищує, не ховає і не спотворює будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, оскільки з 27.06.2018 він був звільнений з посади завідувача сектору з питань запобігання корупції ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області (наказ №312 о/с від 27.06.2018); незаконно не впливає на свідків або інших учасників кримінального провадження, не перешкоджає кримінальному провадженню іншим чином, а також не вчиняє інший злочин, про що свідчить його належна поведінка і дотримання умов застосованого запобіжного заходу; раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався; є пенсіонером і ветераном органів внутрішніх справ; має міцні соціальні зв’язки в місці постійного проживання, в тому числі має родину і утриманців; пред’явлена підозра не обгрунтована і не підтверджена належними і достатніми доказами, а ризики відповідно до ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні відсутні або мінімальні.

Посилаючись на викладене обвинувачений вважає, що застосування запобіжного заходу в вигляді особистого зобов’язання буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов’язків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначене клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти заміни обвинуваченому запобіжного заходу, вважаючи, що ризики, визначені ст. 177 КК України, досі зберігаються і особисте зобов’язання не забезпечить належного виконання покладених на ОСОБА_1 обов’язків.

Заслухавши обвинуваченого і прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосований запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу і покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів в доход держави в разі невиконання цих обов’язків.

Суд звертає увагу обвинуваченого на те, що відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

При цьому, жодною правовою нормою строк дії застави до розгляду кримінальної справи по суті не обмежений.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2018 вбачається, що до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід в вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» з визначенням суми застави в розмірі 264300 грн., в зв’язку зі встановленням існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

В поданому клопотанні ОСОБА_1 вказує, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні відсутні або мінімальні, однак на підтвердження такої думки не наводить достатніх доказів, які б підтверджували зменшення зазначених ризиків.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що ризики, зазначені в ст. 177 КПК України, які мали місце під час досудового розслідування кримінального провадження, а саме: можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, продовжують існувати, в зв’язку з чим заміна обвинуваченому застосованого до нього запобіжного заходу більш м’яким в вигляді особистого зобов’язання неможлива.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу, а також клопотання ОСОБА_2 про повернення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 201, 303, 304 КПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу – відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення застави – відмовити.

Скаргу ОСОБА_2 на рішення дії і бездіяльність прокурора повернути заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: