Рішення № 79240402, 10.01.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5159/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Колобич О.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплат по службових відрядженнях та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в:

Позивач в серпні 2018 року звернувся в суд із позовом про стягнення з відповідача 6297грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі, 660 грн. витрат на службові відрядження та 54901 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що він з 16.06.2017р. по трудовому договору із ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України працював на посаді заступника директора по виробництву філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» Концерном «Техвоєнсервіс» МУЮ і 31 серпня 2018 року був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України. У день звільнення з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі, відповідно до положень ст.116 КЗпП України, що підтверджується довідкою від 16.04.2018 року №13, а також не виплачено витрати на службові відрядження, що підтверджується довідкою від 17.04.2018 року №16. 29.05.2018р. Залізничним районним судом м.Львова винесено судовий наказ за його заявою про видачу судового наказу про стягнення із концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України 61858,89 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, який ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.06.2018р. було скасовано. Заробітна плата та виплати по службових відрядженнях йому так і не виплачені по даний час. Відтак, з метою захисту своїх порушених прав він змушений звернутися до суду з даним позовом. За наведеного, просить стягнути з відповідача на його користь 6297 грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі, 660 грн. витрат на службові відрядження та 54901 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічно наведеним в позовній заяві та доповнив, що він неодноразово звертався до відповідач про повернення заборгованості по заробітній платі та виплат по службових відрядженнях, однак відповідач лише обіцяє такі виплатити. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь 6297 грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі, 660 грн. витрат на службові відрядження та 54901 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з вересня 2017р. по травень 2018р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, дала пояснення аналогічно викладеним у відзиві на позов. Просить відмовити в частині позовних вимог, що стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оглянувши справу №462/2981/18, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 16.06.2017р. по трудовому договору із ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України працював на посаді заступника директора по виробництву філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» Концерном «Техвоєнсервіс» МУЮ і наказом від 31 серпня 2018 року №75-к був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України /а.с.5/.

Також встановлено, що 22.05.2017р. ОСОБА_1 зверунуся до Залізничного районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення із концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України 61858,89 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

29.05.2018р. Залізничним районним судом м.Львова винесено судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України 61858,89 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.06.2018р. судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України 61858,89 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 176 грн. 20 коп. судового збору скасовано.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 13 від 16.04.2018 року, виданої філією ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» /справа №462/2981/18 а.с.7/, заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 6297 грн. 18 коп.

Згідно довідки № 16 від 17.04.2018 року, виданої ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» /справа №462/2981/18 а.с.9/, заборгованість перед ОСОБА_1 по витратах на відрядження за період з 16.06.2017р. по 31.08.2017р. становить 660 грн.

Вказаний розмір заборгованості по заробітній платі та витратам на службові відрядження учасниками справи не оспорюються і на час розгляду справи у суді відповідачем такі не сплачені.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» МЮУ не виплатив належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Верховного Суду України № 6-15цс13 від 27 березня 2013 року).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24 грудня 1999 року, зокрема, передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає йоговідповідальності.

На підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 цього ж порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З довідки №04 від 09.01.2019р. вбачається, що середньоденна заробітна плата за час роботи ОСОБА_1 складає 329 грн. 96 коп.

Згідно довідки №15 від 17.04.2018 року, виданої ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» /справа №462/2981/18 а.с.8/, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з 16.06.2017р. по 31.08.2017р. становить 6100 грн. 19 коп.

Суд зазначає, що середньомісячний розрахунок проведений відповідачем у відповідності до зазначеного Порядку.

За наведеного, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з вересня 2017р. по травень 2018р. становить 54901 грн. 71 коп. /6100 грн. 19 коп. х 9 міс/.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Між з тим, відповідач не представив суду доказів відсутності вини підприємства у невиплаті при звільненні належних сум позивачу.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення не були виплачені належні йому від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6297 грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі, без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів, 660 грн. витрат на службові відрядження та 54901 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 704,80 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258-259, 264-265, ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 6297 грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі, без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів, 660 грн. витрат на службові відрядження та 54901 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3 «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 33689867, знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дехтярівська, 13/24.

Повний текст рішення складено – 17.01.2019р.

Суддя: