Вирок № 79237638, 17.01.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2975/18

Провадження № 1-кп/663/94/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретаря Ващук О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Скадовськ Херсонської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230230000797 від 01 липня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Скадовськ Херсонської області, не одруженого, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Учасники судового провадження:

прокурор Поваляєв С. С.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник обвинуваченого ОСОБА_1 й представник цивільного відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3,

потерпілий ОСОБА_4

представники потерпілого й цивільного позивача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 30.06.2018 близько 18:50 години, керуючи технічно-справним автомобілем, «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі з боку смт. Лазурне в бік м. Скадовська Херсонської області, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, зневажив безпекою дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав безпечну швидкість руху та дистанцію, при виявленні небезпеки для руху у вигляді нерухомого автомобіля «ВАЗ21063» реєстраційний номер НОМЕР_5 із причепом «ММ3810021» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 негайних та своєчасних мір до зменшення швидкості не прийняв, а продовжуючи рух не переконався в безпечності зміни напрямку руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3.б), 10.1., 11.3., 12.3., 13.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями) та об'їжджаючи нерухомий транспортний засіб виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем «Шкода Октавія А5» реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 100/К-к від 10.07.2018 у ОСОБА_4 виявлено: закритий перелом голівки і метафізу правої малогомілкової кістки, забій м'яких тканин верхньої третини гомілки, коліна, лівої кисті, синець на правому передпліччі, які за критерієм тривалого розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вказані наслідки знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з грубим порушенням зі сторони водія ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3б), 10.1., 11.3., 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди …, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу,

- у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,

- водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно 30.06.2018 керуючи автомобілем «Део Ланос» рухався із смт. Лазурне до м. Скадовськ, при цьому проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанцію між їдучим в попутному напрямку автомобілем, який почав зупинятися для здійснення маневру повороту, при цьому він (ОСОБА_1.) виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія». В скоєному щиро розкаявся, зазначив, що готовий нести покарання за вчинений ним злочин.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в червні місяці 2018 року на автомобілі «Шкода Октавія А 5» приїхав зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та їх спільною донькою на відпочинок в смт. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області. 30.06.2018 разом поїхали до м. Скадовськ, поверталися ввечері до смт. Залізний Порт по автодорозі через смт. Лазурне. Близько 18.50 год. рухаючись по вказаній автодорозі помітив автомобіль ВАЗ із причепом, який рухався в зустрічному напрямку. Коли вони почали зрівнюватися, автомобіль ВАЗ, увімкнувши лівий покажчик повороту, зупинився перед поворотом до с. Новоросійське, а він рухався по своїй смузі руху зі швидкістю близько 60 км/год. В цей момент автомобіль «Део Ланос», який рухався позаду автомобіля ВАЗ виїхав на його смуху руху і здійснив зіткнення з його автомобілем. Внаслідок ДТП йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його дружині легкі тілесні ушкодження. Також зазначив, що обвинуваченим не вчинялося жодних дій спрямованих на відшкодування йому та його дружині матеріальної та моральної шкоди. В адресованій суду заяві потерпілий висловив позицію щодо призначення обвинуваченому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (т. 2, а.к.п. 134).

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорює фактичні обставини по провадженню, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши їм наслідки частини 3 статті 349, частини 2 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та з їх згоди, суд обмежившись дослідженням доказів по справі лише допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням характеризуючих даних особи обвинуваченого, а також дослідженням цивільних позовів та доказів поданих на підтвердження викладених в них обставин, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події злочину, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, які ним не оспорюються, та роз'яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення в порядку дослідження доказів згідно частини 3 статті 349 КПК України, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Санкцією частини 1 статті 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно зі статтею 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину та його наслідки, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, керував транспортним засобом у тверезому стані, вчинив злочин з необережною формою вини, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позицію потерпілого з приводу призначеного покарання, висловлену ним в письмовій заяві, а також обставини, що впливають на його покарання, з яких пом'якшуючою відповідно до статті 66 КК України визнає: щире каяття, про що свідчить повне визнання своєї вини та готовність нести покарання за вчинене, обтяжуючих обставин згідно статті 67 КК України, не встановлено. Згідно досудової доповіді Скадовського РС філії ДУ «Центр пробації» в Херсонській області, рівень ризику вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та рівень небезпеки його для суспільства є низькими (т. 2, а.к.п. 77-78).

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1, усіх обставин по провадженню, тяжкості скоєного ним злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позиції потерпілого, змісту досудової доповіді, виходячи з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі в межах санкції закону, за яким визнає його винуватим із застосуванням статей 75, 76 КК України, а також з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також буде відповідати не тільки загальним принципам призначення кримінального покарання, але й принципу його незворотності.

Крім того, призначення саме такого покарання забезпечить відшкодування обвинуваченим заподіяної постраждалим від ДТП особам, шкоди.

Потерпілим ОСОБА_4 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 пред'явлено цивільний позов (т. 1, а.к.п. 19-66), в якому висловлено прохання про солідарне стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (власника автомобіля) матеріальної шкоди в розмірі 290 748 грн., яка полягає у наступному: 200748 грн. - вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю в результаті аварійних пошкоджень автомобіля НОМЕР_4; витрати у сумі 25 000 грн. пов'язані, у тому числі: з перебуванням на території м. Скадовськ Херсонської області поза запланованого періоду часу до 4 липня 2018 року; враховуючи отримані тілесні ушкодження, вимушене пересування на таксі до слідчого для надання показів та участі в інших процесуальних та слідчих (розшукових) діях; винайм автотранспортного засобу спеціально обладнаного краном для транспортування пошкодженого автотранспортного засобу до м. Києва для його огляду спеціалістами страхової компанії та подальшого транспортування до Луганської області, з метою зберігання до вирішення справи та отримання дозволу щодо його розпорядження. Крім того, зазначено, що ОСОБА_4 поніс та продовжує нести додаткові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги від участі адвоката у кримінальному провадженні, подальшому розгляді справи в суді, а також представництва адвокатом його інтересів у правовідносинах, що виникли зі страховою компанією «УНІКА». Загальна сума втрат від надання правової допомоги складатимуть у 50 000 грн. Крім того, в результаті ДТП та отриманого ушкодження здоров'я, ОСОБА_4 поніс витрати на придбання ліків, проходження медогляду у лікарів та інших витрат на лікування у сумі 15000 грн.

Також в позові висловлено прохання про стягнення солідарно з обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 150 000 грн., яка полягає у наступному.

В результаті ДТП, сильного удару автомобілю Daewoo Lanos, під керуванням ОСОБА_1, доньку ОСОБА_4 кинуло об задню частину передніх сидінь. Від зіткнення автомобілів відбувся гучний звук та хлопок від розкриття «подушок» безпеки, й враховуючи, що дитина є вимушеною переселенкою з тимчасово окупованої території Луганської області, подібні звуки сильно перелякали її. ОСОБА_4, відчуваючи біль у колінному суглобі, вимушений був спільно зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 заспокоювати їх малолітню дитину та вчиняти інші дії, які направлені на уникнення травмування її психіки від побаченого та почутого. Будучи травмованим в результаті ДТП, ОСОБА_4 самотужки зміг вибратись з пошкодженого автотранспортного засобу та допоміг іншим його пасажирам - ОСОБА_5 та малолітній доньці. Перебуваючи у безпорадному стані, він продовжив надання першої медичної допомоги ОСОБА_5 Це все вже відбувалось на очах малолітньої доньки, яка бачила його страждання та біль, бачила пошкодження та синьці на колінному суглобі своєї матері - ОСОБА_5 Після ДТП тривалий час ОСОБА_4 був позбавлений самостійного вільного пересування без допомоги спеціально пристосованих предметів. Наслідком ДТП стало і те, що він не зміг вчасно приступити до виконання своїх службових обов'язків по керуванню колективом підприємства. Наслідком тимчасової втрати ним працездатності, є позбавлення можливості отримання у повному обсязі заробітної платні, а лише середньомісячного заробітку за час перебування на лікарняному. Крім того, перебуваючи з пошкодженням колінного суглобу, він через 2 тижні після отримання ушкодження, вимушений був вийти на роботу, враховуючи його особливо важливе службове становище. Не будучи у повному обсязі вилікуваний, не пройшовши курс реабілітації, відчуваючи біль у колінному суглобі він подальший час пересувався за допомогою спеціально пристосованих для цього пристроїв. Упродовж часу липня - серпня 2018 року був позбавлений вільного пересування та самостійного керування транспортним засобом. Крім того, через отриману травму суглобу був позбавлений можливості продовжувати займатись своїми повсякденними справами, у тому числі заняттями спортом, грою у футбол за команду колективу очолюваного ним підприємства, тієї життєвої енергії, яку він отримував у своєму повсякденному житті від заняття улюбленими справами. Травма суглобу не давала можливості цього робити. Будучи особою, що має статус вимушеного переселенця з тимчасово окупованої території Луганської області, крім загальних витрат, які він щомісяця несе, йому довелось нести додаткові витрати на ліки. Крім того, він має матір похилого віку, яку також необхідно було заспокоювати коли вона дізналась про обставини ДТП, ушкодження які понесли він, ОСОБА_5 та їх малолітня донька.

Тривалий час, за рекомендаціями лікарів, крім курсу реабілітації від отриманої травми суглобу, ОСОБА_4 змушений був приймати і препарати заспокійливого характеру, оскільки подібних випадків, коли раптово виїжджає інший автотранспортний засіб, який зі всієї сили «летить» в «лобове зіткнення», раніше не траплялось.

Подібна ситуація, хвилювання за втрачене майно, внутрішні питання щодо сумнівів у відшкодуванні його вартості, виникнення додаткових незапланованих витрат, позбавлення можливості вільного пересування та, у майбутньому, можливості повторного керування автотранспортним засобом, постійне очікування повторення ситуації з подібним ДТП, відомості із засобів масової інформації про подібні випадки ДТП, відсутність дієвого покарання винних осіб у вчиненні ДТП, створила у нього стійкі душевні хвилювання.

Також, цивільний позов пред'явлено ОСОБА_5 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 (т. 1, а.к.п. 7-18), в якому висловлено прохання про солідарне стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 та власника транспортного засобу ОСОБА_2 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 150 000 грн., яка полягає в певній мірі тотожних обставинах, наведених позивачем ОСОБА_4, а також в наступному.

Після ДТП ОСОБА_5 тривалий час була позбавлена можливості носити короткий одяг, оскільки її синьці та травми ніг могли побачити оточуючі люди. Відчуття сорому за ушкодження на видимих місцях ніг не давали їй можливості одягнути короткий одяг. У літній період, коли більшість людей у колі своєї родини та друзів могли проводити вільний час та вихідні дні на природі та на відпочинку біля водойм, вона, маючи сильні синьці та інші видимі ушкодження ніг, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 через отримані внаслідок ДТП травми був позбавлений самостійного пересування, не змогла дати своїй малолітній дитині нормального відпочинку.

Також, зазначено, що ОСОБА_5 тривалий час, за рекомендаціями лікарів, проходила курс реабілітації від отриманих травм ніг, та змушена була приймати і препарати заспокійливого характеру, оскільки подібних випадків, коли раптово виїжджає інший автотранспортний засіб, який зі всієї сили «летить» в «лобове зіткнення», раніше не траплялось.

Ухвалою суду від 13.12.2018 постановлено залучити до участі в розгляді кримінального провадження в рамках цивільних позовів, в якості співвідповідача - страхову компанію Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (т. 2, а.к.п. 72-73).

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільні позови не визнав.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 висловив позицію його довірителя щодо незгоди з цивільними позовами, вважав, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем та просив відмовити у задоволенні позовів в частині вимог пред'явлених до ОСОБА_2, про що також відображено у запереченні проти цивільного позову (т. 2, а.к.п. 35).

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» явку представника в судове засідання не забезпечено, представником спрямовано відзиви на цивільні позови, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовів, висловлено прохання відмовити у задоволенні заявлених в них вимог до страхової компанії. Також у відзивах висловлено прохання розглядати справу без участі представника ПрАТ «СК«УНІКА» (т. 2, а.к.п. 127-132).

При вирішенні обґрунтованості заявлених цивільних позовів суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами частини 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин суд приймає до уваги правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15-ц), в пункті 69, 71-73 якої зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Потерпілим ОСОБА_4 та цивільним позивачем ОСОБА_5 до відшкодування заявлена шкода, прямо передбачена пунктом 22.1 статті 22, статтями 23, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, відшкодування за якою здійснюється страховиком у межах страхових сум.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин на цей час не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована, останнім 03.07.2018 повідомлено страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2, а.к.п. 37, 132 зворотній бік), відповідно покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на винну у ДТП особу та власника транспортного засобу суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, після залучення до участі в справі в межах цивільних позовів у якості співвідповідача ПрАТ «СК«УНІКА» потерпілий з цивільним позивачем та їх представник своїми процесуальними правами щодо уточнення позовних вимог в цій частині не скористалися.

Оскільки позовні вимоги до страховика не пред'являлися, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і особою, яка несе цивільну відповідальність за дії винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають, що не є перешкодою для їх вирішення по суті у разі звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до ПрАТ «СК«УНІКА», ОСОБА_1 та на розсуд позивачів - ОСОБА_2, або лише до ОСОБА_1 та на розсуд позивачів - ОСОБА_2 після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілої особи, з обов'язковим залученням до участі в справі власника пошкодженого автомобіля «Шкода Октавія А5» р.н.з. НОМЕР_3.

В порядку статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Відповідно до статті 124 КПК України, із ОСОБА_1 необхідно стягнути процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 3432 грн. на користь держави.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік шість місяців.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді двох років шести місяців обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку терміном один рік шість місяців не вчинить нового злочину.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 3432 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні).

Скасувати арешт на майно накладений згідно ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 03.07.2018, а саме на: автомобілі DAEWOO LANOS р.н.з. НОМЕР_6, власником якого є ОСОБА_2, перебуває у фактичній власності ОСОБА_1; SKODA OCTAVIA A5 р.н.з. НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_10, перебуває у фактичній власності ОСОБА_4; ВАЗ21063 р.н.з. НОМЕР_5, власником якого є ОСОБА_11, причеп ММ381021 р.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_12, які перебувають у фактичній власності ОСОБА_8.

Речові докази: автомобіль марки «Део Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим власнику ОСОБА_2; автомобіль марки «Шкода Октавія А5» реєстраційний номер НОМЕР_3 - вважати повернутим власнику ОСОБА_4; автомобіль марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_5 з причепом ММ 381021 реєстраційний номер НОМЕР_2 - вважати повернутим власнику ОСОБА_8

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Пухальський С. В.