Рішення № 79236077, 10.12.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7076/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідно до кредитного договору №1358 від 29 травня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача кредит строком на десять років у сумі 350 000 грн. зі сплатою 20,5% річних за користування кредитом, при цьому сторонами у договорі узгоджено розмір щомісячного погашення у сумі 2916,67 грн. та графік внесення платежів. У забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 29 травня 2008 року було укладено договір поруки №2359, згідно умов якого поручитель зобов’зався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором, в тому ж обсязі, що і боржник. Приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо поетапного повернення кредиту та сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості, просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно заборгованість у загальній сумі 309 495,02 грн., що включає заборгованість за кредитом у розмірі 266 192 грн. 21 коп., пеню за кредитом у розмірі 30 992 грн. 67 коп., пеню за процентами у розмірі 12 310 грн. 14 коп., а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2013 року, яке було залишено без змін згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2014 року, позов Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10004/063 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором №1358 від 29 травня 2008 року, що утворилася у період часу з вересня 2010 року по вересень 2013 року у розмірі 210 775 гривень 48 копійок, суму пені за кредитом у розмірі 29 573 гривні 00 копійок, суму пені по процентах у розмірі 6726 гривень 63 копійки, а всього 247 075 (двісті сорок сім тисяч сімдесят п’ять) гривень 11 копійок, солідарно, а також судові витрати.

Але, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2014 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з’явився, надав додаткові письмові пояснення щодо обґрунтування розміру та підстав позовних вимог до ОСОБА_4, а також заяву про закінчення розгляду справи за його відсутності (т.3, а.с.3-121, 129).

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, надав заяву про закінчення розгляду справи за його відсутності (т.3, а.с.130)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надав заяву у якій проти задоволення позову заперечував, вважаючи що позивачем пропущено позовну давність відповідно до п. 4.2 договору поруки, та просив розглянути справу за його відсутності (т.2,а.с.115).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до кредитного договору №1358 від 29 травня 2008 року (т.1, а.с.3-8) позичальник – фізична особа ОСОБА_2, отримала від позивача - Костянтинівського відділення №2866 ВАТ «Державний Ощадний банк України», після реорганізації – ПАТ «Державний ощадний банк України», кредит у сумі 350 000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 20,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом; кредит було надано на десять років, з терміном остаточного погашення не пізніше 28 травня 2018 року, на споживчі потреби. Згідно умов вказаного договору позичальник зобов’язався проводити погашення основаного боргу за кредитом та сплачувати відсотки згідно умов договору щомісячно, до 30 числа кожного звітного місяця, рівними частинами у сумі 2916,67 грн. (т.1, а.с.3 зворот, 6-7).

Згідно п.1.4.2 договору, з метою забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором було укладено договір поруки №2359 від 29 травня 2008 року та іпотечний договір №62 від 29 травня 2008 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги, буд. 13, прим. 61 (т.1, а.с.3)

Так, 29 травня 2008 року з метою забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним позичальником між Костянтинівським відділенням №2866 ВАТ «Державний Ощадний банк України» відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2359, згідно якого поручитель ОСОБА_1 зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором №1358 від 29 травня 2008 року, додатковими угодами до нього тощо (т.1, а.с.9-10).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1358 від 29 травня 2008 року (т.1, а.с.11), сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за кредитом становить 266 192 грн. 21 коп., нараховані відсотки – 0,00 грн., пеня по кредиту – 30 992,67 грн., пеня по відсотках – 12 310, 14 грн., загальна сума заборгованості становить 309 495 грн. 02 коп.

Відповідно до копії заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 2 жовтня 2009 року у справі за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» філія Костянтинівське відділення №2866 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1358 від 29 травня 2008 року у розмірі 394 986 грн. 29 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки – нежиле вбудоване приміщення №61 у будинку №13 по пл. Перемоги м. Костянтинівка Донецької області, загальною площею 86,70 кв.м. (т.1, а.с.26-27).

Відповідно до постанови Господарського суду Донецької області від 10 березня 2011 року у справі №45/2б, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т.1,а.с.28).

Згідно заяви з вимогами до боржника від 12 березня 2011 року №19-14/67 ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління, звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою про визнання вимог на загальну суму 394 986 грн. 94 коп. та включення їх до реєстру кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с.34-35). Вказана заява була направлена арбітражному керуючому ОСОБА_7 (т.1, а.с.36) та згідно повідомлення №17/26 від 28 березня 2011 року розглянута останнім, визнана в повному обсязі та включена у проміжний ліквідаційний баланс фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (т.1, а.с.37).

Як вбачається з виписки за особовим рахунком ОСОБА_2 АТ «УкрСиббанк» (т.1, а.с.57, 83) 2 березня 2012 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1358 від 29 травня 2008 року на користь позивача по справі перераховано 118 231 грн. 81 коп., що також вбачається з розрахунку заборгованості, наведеного позивачем (т.1, а.с.11), підтверджується випискою за рахунком 22070506150392 про зарахування 3 березня 2012 року коштів від реалізації майна в сумі 69165,42 грн., 49066,39 грн. (118 231,81 грн.) (т.1, а.с.110-111).

Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 29 березня 2012 року у справі про банкрутство №45/2б (т.1, а.с.30-31), затверджено звіт ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, припинено підприємницьку діяльність останньої, при цьому, ухвалою від 29 жовтня 2012 року надано роз’яснення наслідків винесеної 29 березня 2012 року ухвали - скасування мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство та заходів щодо забезпечення вимог кредиторів; - припинення правового становища (прав та обов’язків) сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, що існували під час провадження у такій справі, у тому числі і в частині обмежень та заборон стосовно майна боржника, застосованих до порушення справи про банкрутство; - роз’яснено, що згідно п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, незадоволені за недостатністю майна вважаються погашеними, тобто вимоги кредиторів, які не були задоволені за недостатністю майна, слід вважати погашеними (т.1, а.с.32-33).

В силу ст.ст.526,527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до п.п. 1.5, 4.3.2 кредитного договору №1358 від 29 травня 2008 року, укладеного між позивачем по справі та ОСОБА_2, позичальник зобов’язується щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 2916,67 грн., та сплачувати проценти нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань тощо; повернути кредит в сумі 350 000, 00 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором; останній платіж здійснити не пізніше 28 травня 2018 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 4.2 договору поруки №2359 від 29 травня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 1358 від 29 травня 2008 року, а також додатковими угодами до нього; поручитель відповідає по зобов’язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник; солідарні боржники залишаються зобов’язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов’язання не будуть виконані повністю. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання за кредитним договором, та в тому числі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором №1358 від 29 травня 2008 року не пред’явить вимоги до поручителя.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Тобто пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Вказану правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших.

ОСОБА_8 Верховного Суду при розгляді справи № 408/8040/12 у постанові від 13 червня 2018 року погодилась з таким висновком і не вбачає підстав для відступлення від нього.

Скасовуючи рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2014 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1, Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 червня 2014 року визначив наступне.

У п. 3.4 Кредитного договору закріплено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, та у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов’язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або майновим поручителем будь-яких зобов’язань за іпотечним договором.

У п. 2.5 договору поруки зазначено, що поручитель зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника згідно з п. 2.4 даного договору виплатити несплачену боржником суму кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2009 року позов Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» філія Костянтинівське відділення - № 2866 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1358 від 29 травня 2008 року у розмірі 394 986 грн. 29 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки - нежиле вбудоване приміщення №61 у будинку №13 по пл. Перемоги м. Костянтинівка Донецької області, загальною площею 86,70 кв.м (т.1,а. с. 26-27).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України № 6-155 цс13 від 29 січня 2014 року).

Суди на вищевказані обставин уваги не звернули, не встановили коли у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 та відповідно не з’ясували, чи не припинилася порука.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 04.10.2018 року (справа № 756/8302/15-ц) при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов’язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Положеннями кредитного договору (застосовуючи правову вказану позицію для цієї справи) (пункт 3.4) передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань за договором, у разі, зокрема й затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування (т.1, а.с.4).

Згідно із пунктом 3.4 цього кредитного договору, у випадку вимоги банку про дострокове повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, та інших платежів, повинно бути проведено позичальником протягом місяця тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від Банку.

Застосовуючи вимоги статті 599 ЦК України, днем настання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу місяця тридцяти календарних днів з дати отримання позичальником вимоги про дострокове виконання боргових зобов’язань. Наступні дії боржника не змінюють та не впливають на день настання строку виконання основного зобов’язання.

З урахуванням наведеного суд вважає, що звернувшись до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1358 від 29 травня 2008 року у розмірі 394 986 грн. 29 коп. позивач застосував своє право на повернення кредиту достроково, а отже, змінив строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією ОСОБА_8 Верховного Суду, наведеній у постанові від 04.07.2018 року (справа № 310/11534/13-ц). Так, Верховний Суд зазначив наступне:

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Таким чином, заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2009 року за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» філія Костянтинівське відділення - № 2866 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1358 від 29 травня 2008 року у розмірі 394 986 грн. 29 коп. змінює дату виконання основного зобов’язання та припиняє дію вказаного кредитного договору. Вказане заочне рішення суду набуло законної сили 13 жовтня 2009 року, тобто у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1, як до поручителя із вказаної дати (т.1, а.с.27).

Непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, у відповідності до п. 4.2 договору поруки із відповідачем ОСОБА_1, є підставою для припинення акцесорного зобов’язання, а отже, й обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов’язанням.

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (Постанова ВПВС від 17.10.2018 року справа №490/5224/14-ц).

Оскільки позивач звернувся із позовом до суду лише 23 вересня 2013 року, тобто після припинення поруки, то у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-82, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 грудня 2018 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 20 грудня 2018 року.

Суддя