Ухвала суду № 79233055, 14.01.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6950/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Мотивована/

14.01.2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., представника заявника ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні заяву

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області

«про поворот виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року у справі № 233/6950/15-ц»,

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області звернулося до суду з заявою про поворот виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року у справі № 233/6950/15-ц, в якій просить: за підстав ч.ч.5,6,9,10 ст.444 ЦПК України вирішити питання про поворот виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року у справі №233/6950/15-ц та стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області 362598,84 грн.

Вирішуючи питання наявності підстав та обґрунтованості заявленої вимоги про поворот виконання судового рішення, суд виходив з такого:

У відповідності до ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (ч.1).

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (ч.2).

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч.5).

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч.6).

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (а.с.9).

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду (а.с.10).

Судом встановлено таке:

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року, позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області, треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сніжне Донецької області, Обласний центр медико-соціальної експертизи про стягнення одноразової допомоги особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого на виробництві, - задоволено:

стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу на сім’ю у зв’язку зі смертю внаслідок професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_3 у розмірі 297700 (двісті дев’яносто сім тисяч сімсот) грн. 20 коп., а також одноразову допомогу як утриманцю у зв’язку зі смертю внаслідок професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_3 в розмірі 59 540 (п’ятдесят дев’ять тисяч п’ятсот сорок) грн. 04 коп. (а.с.101-105 у першому томі справи).

На рішення суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року залишено – без змін (а.с.172-177 у першому томі справи).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2016 р. у задоволенні заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Костянтинівці Донецької області про відстрочку виконання судового рішення в цивільній справі № 233/6950/15-ц відмовлено (а.с.211-212 у першому томі справи).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 вересня 2017 року, касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області – задоволено частково, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.239-242 у першому томі справи).

На час звернення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області з вимогою про поворот виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року, набрало чинності рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2018 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (залучене до участі в цивільній справі в якості правонаступника первісного відповідача ухвалою від 17.11.2017 р.), третя особа - Обласний центр медико-соціальної експертизи, - про стягнення одноразової допомоги у разі смерті потерпілого на виробництві – відмовлено (а.с.167-173 у другому томі справи).

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з такого:

«По-перше, на час ухвалення судового рішення по справі вимоги позивача відповідачем задоволено у повному обсязі.

По-друге, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачці шкоди у вигляді одноразової допомоги сім’ї потерпілого та суми однорічного заробітку потерпілого на утриманця.

Так, статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, одноразову допомогу в разі смерті потерпілого.

Пунктом 7 статті 34 Закону від 23.09.1999 р. № 1105-XIУ (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.

За поясненнями відповідача, не виплата позивачці одноразової допомоги у розмірі 297 700,20 грн. та у розмірі 59540,04 грн. здійснена відповідачем на виконання пункту 6 Протокольного рішення наради у Віце-прем’єр міністра України – Міністра культури ОСОБА_4 з питань «Забезпечення соціального захисту переміщених осіб на виконання Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 12.02.2015 року (т.1, а.с.35), Протоколу № 541-а засідання комісії з розгляду правомірності призначення одноразових страхових виплат тимчасово переселеним особам або членам їх сімей від 22 грудня 2015 року (т.1, а.с.44), яким визнано можливим здійснити страхові виплати ОСОБА_2 лише в разі підтвердження Довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 11.12.2014 р. серії 10 ААА № 000440 на підконтрольній українській владі території.

Проте, суд не може погодитись з даними доводами представника відповідача з огляду на те, що статтею 40 Закону від 23.09.1999 року № 1105-XIУ (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати особам, які мають право на виплату у зв’язку із смертю годувальника провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі постанови цього Фонду або рішення суду – у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені п.2 ч.1 ст.47 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-УIII).

Статтею 36 Закону від 23.09.1999 р. № 1105-Х1У (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що рішення Фонду соціального страхування від нещасних випадків про страхові виплати оформлюється постановою. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені ч.2 ст. 44 Закону від 23.09.1999 р. № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-УШ).

Вказані норми Закону кореспондуються з п.1.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 р. № 24, яким передбачено, що рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до п.1.18. зазначеного Порядку копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Не виплачуючи протягом тривалого часу позивачці нараховану до сплати суму одноразової допомоги, відповідне рішення щодо зупинення виплати відповідачем не приймалося, тож Постанова Відділення ВД Фонду у м. Сніжне від 30 грудня 2014 року № 0059/4474/4474.1/53 про призначення одноразової допомоги у разі смерті потерпілого як не скасована мала бути виконана відповідачем у строки, передбачені п.2 ч.1 ст.47 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-Х1У «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-УШ).

Протокольне рішенні наради у Віце-прем’єр міністра України – Міністра культури України ОСОБА_4 з питань «Забезпечення соціального захисту переміщених осіб на виконання Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 12.02.2015 р. та Протокол № 541-а від 22 грудня 2015 року засідання комісії з розгляду правомірності призначення одноразових страхових виплат тимчасово переселеним особам або членам їх сімей мають рекомендаційний характер та не створюють для позивача юридичних наслідків, оскільки на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-УШ) щодо обов’язкового підтвердження Довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом на території, підконтрольній українській владі, не вносилися.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, необхідність підтвердження таких довідок також не встановлена. Будь-який інший Закон України з цього питання також відсутній.

Тим більше, що Довідка про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 11 грудня 2014 року серії 10 ААА № 000440, яка мається в оригіналі в особовій справі ОСОБА_2, виконана на бланку суворої звітності, має гербову печатку Обласного центру медико-соціальної експертизи (контроль за якої було втрачено 12 червня 2015 року, що вбачається із заяви до Краматорського МВ ГО УМВС України в Донецькій області (т.1, а.с.82)).

За інформацією Обласного центру медико-соціальної експертизи (т.2, а.с.99-100,109-110,130-132) за результатами перевірки звернення ОЦМСЕ від 12.06.2015 р. щодо стану та місцезнаходження архівів, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та бланків суворої звітності Краматорським відділом поліції ГУНП в Донецькій області повідомлено, що під час проведення перевірки ознак складу кримінального правопорушення виявлено не було, тож підстави для внесення вказаної події до ЄРДР відсутні.

Ця обставина також підтверджує дійсність вище згадуваної Довідки, не зважаючи на те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (в редакції станом на 07.11.2014 р.) м. Сніжне Донецької області віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження та відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», м. Сніжне Донецької області визнане тимчасово окупованою територією».

Тобто, підставою для відмови в задоволені позову, стала лише та обставина, що на час ухвалення судом рішення «вимоги позивача задоволено відповідачем у повному обсязі», а не обставина правомірності невідшкодування позивачці шкоди і відповідно неправомірності заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Тож, передбачених ст.444 ЦПК України підстав для повороту виконання судового рішення від 02 червня 2016 року суд не вбачає.

Крім того, в порушення частини 10 статті 444 ЦПК України заява про поворот виконання подана після спливу одного року з дня ухвалення Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області судового рішення від 02 червня 2016 року, питання про поновлення пропущеного процесуального строку заявником не порушувалося.

За наведених підстав у задоволенні заявлених вимог повороту виконання судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.444 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У повороті виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2016 року у справі № 233/6950/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці Донецької області «про стягнення одноразової допомоги особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого на виробництві»

за заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи,5, ЄДРПОУ 41325231)

відмовити.

Ухвала у повному обсязі складена 17.01.2019 р.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя