Рішення № 79233375, 17.01.2019, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1205/18

Провадження № 2/364/25/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

учасники справи – не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області,

ОСОБА_3,

Приватного підприємства «Горизонт» (далі – ПП «Горизонт»),

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

про визнання розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку, договору оренди недійсними, скасування державної реєстрації –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 02.10.2018 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 та ПП «Горизонт», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку, договору оренди недійсними, скасування державної реєстрації, в якій Позивач просить суд:

– визнати недійсним розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, власнику земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,7799 га.;

– визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 818605 від 10.07.2012 р., виданого на ім’я ОСОБА_3, на земельну ділянку, площею 2,7799 га., кадастровий номер 3221684400:04:013:0011, призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області;

– визнати недійсним договір оренди землі від 06.06.2012 р. № 1-40-12, укладений між ОСОБА_3 та ПП «Горизонт», предметом якого є земельна ділянка площею 2,7799 га, кадастровий номер 3221684400:04:013:0011, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 7786572, підстава внесення запису – рішення від 14.02.2014 р. індексний номер 17404317;

– стягнути з Відповідачів на користь Позивача судові витрати.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначила, що відповідно до рішення Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області від 28.02.2001 р. № 58-14-23 їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,780 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області; на підставі цього рішення їй виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 015020, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 322 від 24.01.2002 р. Надалі 17.09.2009 р. між нею і ПП «Горизонт» було укладено договір оренди землі терміном на 10 років, предметом якого є спірна земельна ділянка. На замовлення Позивача розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості). Ця технічна документація була подана до відділу у ОСОБА_2 районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, але рішенням державного кадастрового реєстратора цього відділу Держгеокадастру від 18.08.2017 р. № РВ-3200637672017 Позивачеві відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки її земельна ділянка перетинається із ділянкою 3221684400:04:013:0011, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯМ № 818605, – площа співпадає на 100 % (повне співпадіння). У подальшому з’ясовано, що стосовно спірної ділянки було проведено державну реєстрацію права оренди 17.11.2014 р., номер запису 7786572, підставою виникнення іншого речового права став договір оренди землі від 06.06.2012 р. № 1-40-12, укладений між ОСОБА_3 та ПП «Горизонт», технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_3 була затверджена розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102, на підставі цього ж розпорядження зареєстровану цю земельну ділянку у Державному земельному кадастрі за номером 3221684400:04:013:0011 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 818605 від 10.07.2012 р. на ім’я ОСОБА_3

Ухвалою суду від 10.10.2018 р. відкрито провадження у справі, встановлено строк Відповідачам для подання відзивів, призначено підготовче судове засідання на 20.11.2018 р., у зв’язку із заміною третьої особи ухвалою суду від 20.11.2018 р. підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2018 р.; ухвалою суду від 20.12.2018 р. справу призначено до судового розгляду на 17.01.2019 р.

У судове засідання 17.01.2019 р. Позивач та її представник не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені; до суду 17.01.2019 р. представником Позивача (договір про надання правничої допомоги від 03.07.2018 р. № 74/Ц, ордер серії КС № 414522, а.с. 63, 64) подано заяву щодо розгляду справи без участі Позивача та її представника (а.с. 111).

Відповідачі та їх представники у судове засідання також не з’явилися. Відповідач ОСОБА_3 до суду 19.12.2018 р. подала заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, але вважає, що передумови для порушення прав Позивача створені оскарженим у справі розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р., тому вона мала бути залучена до справи в якості третьої особи, а не відповідача (а.с. 102). Аналогічного змісту заяву подано й іншим Відповідачем – ПП «Горизонт» (а.с. 101). Відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Київської області 15.01.2019 р. до суду також подано заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують (а.с. 109-110).

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання також не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, до суду 17.12.2018 р. від Управління надійшли письмові пояснення про те, що жодна з позовних вимог не адресована, просять розглядати справи без участі їх представника (а.с. 95-97).

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; при цьому учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України); у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

З огляду на наведене, беручи до уваги клопотання і заяви учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, а також заяви Відповідачів про визнання позовних вимог, суд вбачає можливим провести розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності учасників справи, звукозаписувальне фіксування не здійснюється.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз’ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачами позову та задоволення позову, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що Позивач є власником земельної ділянки площею 2,780 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області, відповідно до рішення названої сільської ради від 28.02.2001 р. № 58-14-23 «Про надання в приватну власність земельних ділянок власникам сертифікатів на право на земельні частки паї», архівна копія якого долучена до позовної заяви (а.с. 17); на підставі цього рішення Позивачеві виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 015020, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.01.2002 р. за № 322 (а.с. 28).

Водночас Відповідач ОСОБА_3 також є власником зазначеної земельної ділянки згідно з державним актом серії ЯМ № 818605, виданого 23.07.2012 р. на підставі розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102 (а.с. 52). Названим розпорядженням передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та затверджено відповідну технічну документацію із землеустрою (а.с. 50-51).

З огляду на передачу у 2012 році спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у ОСОБА_2 районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області (Міжрайонне управління у ОСОБА_2 та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області) від 18.08.2017 р. № РВ-3200637672017 було відмовлено Позивачеві (первісному власникові спірної земельної ділянки) у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, що ця земельна ділянка перетинається з ділянкою 3221684400:04:013:0011, право власності на яку посвідчено згаданим державним актом серії ЯМ № 818605, при цьому встановлено, що площа співпадає на 100 % – повне співпадіння (а.с. 29).

Наведена обставина щодо повного співпадіння земельних ділянок Позивача ОСОБА_4 та Відповідача ОСОБА_3 не заперечується жодним учасником справи, зокрема й усіма Відповідачами, якими подано заяви про визнання позову, відтак є обставиною, яка не підлягає доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Разом з тим частиною п’ятою статті 116 названого Кодексу встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На порушення наведеного законодавчого припису розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102 було передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 (Позивач) на підставі рішення Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області від 28.02.2001 р. № 58-14-23.

Згідно з частиною другою, пунктом «г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

З огляду на це суд вважає, що визнання Відповідачами позову в частині визнання недійсними розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області та державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 (серія ЯМ № 818605) не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає наявними підстави для прийняти визнання позову Відповідачами та задоволення позову в цій частині, визнавши недійсним вказане вище розпорядження районної державної адміністрації від 02.04.2012 р. № 102 та, відповідно, виданий на його підставі 23.07.2012 р. ОСОБА_3 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 названого Закону).

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; за загальним правилом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведених вимог статті 203 ЦК України, зокрема, частини третьої цієї статті Кодексу (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), є підставою для визнання судом недійсності правочину (частини перша, третя статті 215 ЦК України, пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Отже, у випадку невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі такий правочин визнається недійсним згідно з частиною третьою статті 203, частинами першою, третьою статті 215 ЦК України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, зокрема Відповідачами, якими визнано позов, що Позивач не підписувала оспорюваний нею договір оренди землі від 06.06.2012 р., оскільки цей договір укладений не Позивачем, а Відповідачем ОСОБА_3, право власності якою було набуто на підставі зазначеного вище розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області, виданого з порушенням вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).

У зв’язку з наведеним визнання Відповідачами позову в частині визнання недійсним спірного договору оренди також не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд вбачає наявними підстави для прийняти визнання позову Відповідачами та задоволення позову й в цій частині, визнавши недійсним договір оренди землі від 06.06.2012 р. № 1-40-12, укладений між ОСОБА_3 та ПП «Горизонт».

При цьому суд вважає, що з огляду на те, що спірний договір укладено названими фізичною та юридичною особами, до того ж державний акт про право власності Відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку визнається недійсним, тому визначення цих осіб Позивачем в якості Відповідачів у справі не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства України; позиція цих Відповідачів щодо необхідності їх залучення до справи в якості третіх осіб, на переконання суду, не впливає на правильність зроблених висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Питання щодо стягнення з Відповідачів на користь Позивача судових витрат судом не вирішується, оскільки Позивачем не надано розрахунків понесених судових витрат.

Водночас, зважаючи на визнання Відповідачами даного позову, суд застосовує частину першу статті 142 ЦПК України, частину третю статті 7 Закону України «Про судовий збір», за нормами яких у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зважаючи на усе наведене та відповідно до статей 4, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 78, 116, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 202, 203, 215, 316, 317, 321 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 82, 89, 141, 142, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Горизонт», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку, договору оренди недійсними, скасування державної реєстрації – задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 в межах Мармудіївської сільської ради».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 818605, виданий 23.07.2012 р. на підставі розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 02.04.2012 р. № 102 ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 2,7799 га, кадастровий номер 3221684400:04:013:0011, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області.

Визнати недійсним договір оренди землі від 06.06.2012 р. № 1-40-12, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Горизонт», предметом якого є земельна ділянка площею 2,7799 га, кадастровий номер 3221684400:04:013:0011, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Мармуліївської сільської ради Володарського району Київської області, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 7786572 від 17.11.2014 р., підстава внесення – рішення, індексний номер 17404317).

Управлінню Державної казначейської служби України у ОСОБА_2 районі Київської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у загальному розмірі 1 057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп., сплачений на підставі трьох квитанцій від 01.10.2018 р. №№ 4092393, 4092408, 4092409.

Роз’яснити Позивачеві, що питання про інші судові витрати може бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення за її обґрунтованою заявою, подано в порядку і в строки, визначені статтею 270 ЦПК України.

Копії цього рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, постанови Верховного Суду від 19.07.2018 р. у справі № 640/20036/17, від 17.12.2018 р. у справі № 17/86).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги – рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко