Рішення № 79228557, 17.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2019 року № 826/33/14

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до

Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

про

визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в якій просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станціям та зупиночним пунктам Потаповичі, Ігнатпіль, Фосня, Острів, Овруч, Товкачівський, Бережесть, Велідники, Хайчнорин Овруцького району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Овруцької районної державної адміністрації;

- визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати Держаному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача 181230,14 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачем було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, оскільки при виконанні державної програми соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р. при наданні послуг на суму 329 630,14 гривень, та за відсутності компенсаційних виплат, головний розпорядник коштів повинен був зареєструвати додаткові зобов’язання та надати про це інформацію фінансовому органу виконкому міської ради.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області відшкодовано витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів в розмір 148 400,0 грн. та вказує на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, а відтак ним не було допущено протиправних дій чи бездіяльності, з огляду на що відсутні підстави для стягнення оскаржуваної суми в судовому порядку, а відтак, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2014р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256, а саме - нереєстрації за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р. додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станціям та зупиночним пунктам Потаповичі, Ігнатпіль, Фосня, Острів, Овруч, Товкачівський, Бережесть, Велідники, Хайчнорин Овруцького району за цей же період та ненадсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Овруцької районної державної адміністрації. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 181 230, 14 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 362, 46 грн. судового збору (за майнові вимоги) та 68, 82 грн. судового збору (за немайнові вимоги).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. у справі № 826/33/14 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суду України виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 76 КАС України належним чином не перевірили доводи відповідача про те, що управлінню праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області не було виділено відповідні кошти для сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за спірний період на суму 181 230 грн. 14 коп., а обов'язок самостійно здійснювати компенсацію додаткових сум витрат позивачу, без надіслання щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми, без вирішення фінансовим органом на підставі отриманої інформації питання про фінансування додаткових зобов'язань, без перерахування сум субвенцій відповідними органами для відповідних місцевих бюджетів та без наступного перерахування отриманих місцевими бюджетами сум субвенцій на рахунки головних розпорядників коштів, у відповідача відсутній, та всупереч вимог ч. ч. 1, 2 ст. 86 цього Кодексу, яка передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, не надали оцінку усім доказам у справі в сукупності та не навели мотивів, за яких відхилили доводи відповідача.

Також зазначив, що суди не з’ясували чи є вказаний спір публічно-правовим, оскільки п. 4.1 договору № 1 від 15 січня 2013 року про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що спірні питання, які виникають при виконанні цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а у разі недосягнення згоди, спір розв’язується у загальному порядку згідно з чинним законодавством України у господарському суді, та в порушення вимог ст.159, 162 КАС України не з’ясували, які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача (при здійсненні ним владних управлінських функцій) оскаржує позивач, а відтак не з’ясували в порядку якого судочинства підлягає вирішенню спір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2016р. справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Однак, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2017р. справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017р. справу прийнято до провадження судді Добрянської Я.І. та призначено судове засідання.

В подальшому, проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд вирішив продовжити розгляд справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши адміністративний позов та додані до нього матеріали за результатом нового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає таке.

15.01.2013р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" укладено договір №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - Договір №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ). (а.с. 18, т. 1)

Відповідно до п. 1.1 Договору №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ, договір регламентує взаємовідносини сторін щодо здійснення розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам залізничним транспортом на приміських маршрутах.

Згідно з п. 2.1.1; п. 2.1.2; п. 2.1.3 Договору №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" як перевізник забезпечує перевезення окремих категорій громадян, відшкодування витрат за пільгове перевезення яких здійснюється у відповідності до ст. 102 Бюджетного кодексу України; забезпечує видачу квитків пільговій категорії громадян для проїзду в залізничному транспорті на приміських маршрутах на підставі пільгових посвідчень по кожному зупинному пункту Овруцького району; подає щомісяця, не пізніше 6 числа, платнику розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в залізничному транспорті на приміських маршрутах згідно форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.09 р. №1359.

Відповідно до п. 2.2.1; п. 2.2.2 Договору №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації як платник забезпечує протягом 3 днів перевірку поданого перевізником розрахунку суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян і складає акт звіряння розрахунку за надані послуги в межах бюджетних призначень на 2013 рік; здійснює розрахунки з перевізником у п'ятиденний термін після отримання відповідного фінансування в межах обсягу затверджених асигнувань на ці цілі. У разі скорочення (збільшення) обсягу затверджених асигнувань вживає заходи щодо приведення договірних зобов'язань з перевізником та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідності до уточнених обсягів бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 5.1 Договору №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ, термін дії договору встановлюється з 1 січня по 30 листопада 2013 року.

Позивач в особі відокремленого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень з 1 січня по 30 листопада 2013 року надавав послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян зі станцій та зупиночних пунктів Потаповичі, Ігнатпіль, Фосня, Острів, Овруч, Товкачівський, Бережесть, Велідники, Хайчнорин Овруцького району всього на суму 329 630, 14 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провело відшкодування за надані позивачем послуги з перевезення пільгових категорій громадян за період з 1 січня по 30 листопада 2013 року відповідно до укладеного договору та в межах виділених бюджетних асигнувань на суму 148 400,0 грн.

Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за надані протягом січня - листопада 2013 року послуги по перевезенню пільгових категорій громадян в приміському сполученні залізничним транспортом перед позивачем складає 181 230,14 грн.

Позивач вважаючи такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, оскільки вони призвели до виникнення боргу за відповідачем, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

За правилами частини п’ятої статті 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, діла – БК України) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Пільги з безоплатного користування приміським транспортом окремих категорій громадян передбачені законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

Обов'язок управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації відшкодувати позивачу витрати на перевезення пільгових категорій громадян, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Законом України "Про залізничний транспорт", Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Згідно з пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Пунктом 7 Порядку № 256 передбачено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Вищевикладене дає підстави дійти висновку про те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Судом встнаолвено, що з січня 2013 року по листопад 2013 року залізницею надавалися послуги по перевезенню пільгових категорій громадян по Овруцькому району Житомирської області.

На підтвердження розміру витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, між сторонами за вказаний період 2013 року складено Акти звіряння розрахунків, а позивачем подано відповідачу звіти по перевезенню пасажирів, які мають право безкоштовного проїзду по пільгам в приміському сполученні Овруцького району Житомирської області за січень-листопад 2013 року.

Відповідно до п. 3 Типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790, основними завданнями управління, зокрема, є: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою; забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення.

Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що відповідач повинен вивчати потреби про об'єми та вартість соціальної послуги, укладати правочини з надавачем послуг, контролювати процес надання такої послуги та забезпечувати компенсаційні виплати надавачу послуги.

Таким чином, хоча головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов’язань відповідних бюджетів, проте зобов’язані у разі виникнення додаткових зобов’язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Тобто, при виконанні державної програми соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в оскаржуваний період при наданні послуг на суму 329 630,14 грн., та за відсутності компенсаційних виплат, головний розпорядник коштів повинен був зареєструвати додаткові зобов’язання та надати про це інформацію фінансовому органу виконкому міської ради.

Так, на підставі отриманої інформації, фінансовий орган міг вирішувати питання про фінансування додаткових зобов’язань наступним чином:

- збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;

- перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів;

- реєстрація заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не проводив реєстрації додаткових зобов’язань та не здійснював щомісячне надсилання уточненої інформації про фактично нараховані у звітному періоді суми до фінансового органу виконкому районної ради.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача в частині невиконання вимог п. 6 Порядку № 256.

, чим порушив право ДТГО «Південно-Західної залізниці» на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, чим допустив протиправну бездіяльність та протиправні дії в частині несплати позивачу витрат, понесених останнім на перевезення пасажирів.

Більше того, суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «Терем ЛТД, Чечетківн та Оліус проти України» та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Оскільки послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган – відповідач у справі – у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеного в постанові від 16.05.2018р. у справі №826/6351/15 провадження №К/9901/10706/18.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в частині неповної сплати Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р., стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 181 230, 14 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р., суд зазначає таке.

Укладений 14.01.2013р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" договір №1 про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам є адміністративним договором в розумінні п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв’язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов’язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Відсутність коштів для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнана обставиною, що звільняє від відповідальності (форс-мажорною обставиною), незалежно від підстав її виникнення.

Чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов'язання за укладеними договорами.

Проте, це не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У справі "Кечко проти України" суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ). (п. 26).

З врахуванням вищевикладеного суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на всю суму наданих послуг, як на підставу звільнення від зобов'язань взагалі.

Зобов'язання відшкодувати витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р., виникає та існує незалежно від можливості його виконання станом на конкретну дату.

При цьому, суд зазначає, що фактичне виконання вказаних зобов'язань в будь-якому випадку має здійснюватися згідно бюджетного законодавства по мірі надходжень субвенцій з державного бюджету.

Одночасно, суд не знаходить підстав для висновку про протиправність дій відповідача щодо неповної сплати Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р., оскільки згідно наявних у справі матеріалів відповідачем погашено заборгованість в межах бюджетних асигнувань - 148 400,0 грн., тоді як погасити заборгованість у більшому розмірі відповідач як суб'єкт владних повноважень не може.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 Конституції України, забезпечення проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту населення та розробка проекту закону України "Про державний бюджет України" покладено на Кабінет Міністрів України, постанови і розпорядження якого є обов'язковими для виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, використання доведених коштів на інші цілі призводить до їх нецільового використання.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом України "Про державний бюджет України" у порядку, визначеному цим Кодексом та з врахуванням фінансової спроможності держави.

Районне управління праці та соціального захисту населення є розпорядником коштів Державного бюджету нижчого рівня, і лише в обсягах встановлених Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Кошти, які надходять з державного бюджету у вигляді субвенцій місцевим бюджетам мають цільовий характер, а тому управління не має права без відповідних бюджетних призначень здійснювати додаткове або непередбачене фінансування, оскільки такі дії відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України розцінюються як нецільове використання коштів.

Щодо посилань Вищого адміністративного суду України на те, що суди не з’ясували чи є вказаний спір публічно-правовим, оскільки п. 4.1 договору № 1 від 15 січня 2013 року про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що спірні питання, які виникають при виконанні цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а у разі недосягнення згоди, спір розв’язується у загальному порядку згідно з чинним законодавством України у господарському суді, та в порушення вимог ст.159, 162 КАС України не з’ясували, які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідача (при здійсненні ним владних управлінських функцій) оскаржує позивач, а відтак не з’ясували в порядку якого судочинства підлягає вирішенню спір, суд зазначає таке.

Між позивачем та відповідачем 15.01.2013р. укладено договір №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - Договір №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ). (а.с. 18, т. 1)

Отже, згідно укладеного договору держава в особі відповідача взяла на себе зобов’язання відшкодувати понесені ДТГО витрати на здійснення ним пільгового перевезення визначеної категорії пасажирів протягом 2013 року.

За змістом п. 14 ч. 1 ст.3 КАС України в редакції чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору – це відповідна система державного управління на будь – якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно – реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно – правових договорів – це задоволення потреб суб’єктів цивільно – правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи не майнових) матеріальних благ – об’єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору №1 ПЗ/ДН-4-136412/НЮ позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно – правових угод, натомість, вступаючи у договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання відповідної державної програми, спрямованої на підтримку молоді, не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на відповідача покладено обов’язок відшкодувати і збитки позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян. Зазначене зобов’язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов’язанням, яке статтею 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здіснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно цієї статті Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Отже, повноваження розпорядника бюджетних коштів реалізується через владні управлінські функції цього суб’єкта владних повноважень, який діє в межах бюджетної програми та бюджетного асигнування.

З огляду на викладене, відповідач, шляхом укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню реалізував у формі адміністративного договору повноваження на розпорядження бюджетними коштами.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України в постанові від 13.10.2009 у справі №21-348во09.

Невиконання відповідачем зобов’язань за договором про розрахунки за надані послуги по перевезенню було зумовлено відсутністю відповідного асигнування, оскільки в Державному бюджеті на відповідний рік не було виділено кошти в необхідному розмірі. Внаслідок цього позивач поніс витрати на пільгове перевезення, які не були йому відшкодовані в повному обсязі всупереч умовам вказаного договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що спір є публіно-правовим, а відтак підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо стягнення судового збору на користь позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2014р. у цій справі позовні вимоги задоволено частково та в тому числі стягнуто з державного бюджету на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 362, 46 грн. судового збору (за майнові вимоги) та 68, 82 грн. судового збору (за немайнові вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи постанова суду в цій частині виконана в повному обсязі, що підтверджується штампом Головного управління ДКСУ на оригіналі виконавчого листа. (а.с. 92, т. 2)

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 380 КАС України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

З огляду на те, що під час нового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, сторони із заявою про поворот виконання вищезазначеної постанови до суду не звертались, сума судового збору, яка вже була стягнута на виконання постанови суду від 27.02.2014р. не може бути стягнута повторно.

Керуючись ст. 77, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256, а саме - не реєстрації за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р. додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станціям та зупиночним пунктам Потаповичі, Ігнатпіль, Фосня, Острів, Овруч, Товкачівський, Бережесть, Велідники, Хайчнорин Овруцького району за цей же період та ненадсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Овруцької районної державної адміністрації.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 181 230, 14 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.13 р. по 30.11.13 р.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська