Рішення № 79227608, 17.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 р. № 520/11338/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з підстав протиправності рішення, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 1 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з 1 січня 2017 року.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом управління Державної пенітенціарної служби Українив Харківській області №208/ос-16 від 23.12.2016 року звільнений зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України за п.4 ч.1. ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів), вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 20 років 06 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 06 місяців 26 днів.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №25138-14/20 від 13.09.2018 року позивачу було повідомлено, що у ОСОБА_1 на момент звільнення календарна вислуга років склала 20 років 6 місяців 10 днів, тому призначити пенсію за вислугу років не виявляється можливим.

Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Так, в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних роки, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила - 20 років 06 місяців 10 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року.

При цьому, суд зазначає, що до даних правовідносин не можуть застосовуватись норми постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу, на його думку, для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 26 років 06 місяців 26 день, оскільки згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України №2262-XII від 9 квітня 1992 року застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, що складала 23 роки.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постановах від 27.03.2018 року по справі № 295/6301/17 та від 19.09.2018 року по справі №725/1959/17. Верховним судом справі №725/1959/17 розглядалась позовна заява фізичної особи, яка проходила службу у Державній кримінально-виконавчій службі України. Обставини справи №725/1959/17 є аналогічними в даній справі.

При цьому, Верховним судом винесено постанову від 22.11.2018 року у справі №161/4876/17, в якій колегія суддів не вбачала підстав для відступлення від правового висновку зазначеного Верховним судом у справі №725/1959/17. Крім того, у справі №161/4876/17 Верховним судом зазначено, що на думку позивача, суд апеляційної інстанції невірно трактує норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в поєднанні з нормами Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393. Проте, Верховний суд у справі №161/4876/17 дійшов аналогічного правового висновку, як і у справах № 295/6301/17 та №725/1959/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 1 січня 2017 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, 61022, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.