Рішення № 79227600, 17.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3770/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Кравцовій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за листопад 2015 року - 4680,00 грн.; грудень 2015 року - 5850,00 грн., січень 2016 року - 5850,00 грн., загальна сума стягнення складає 16380,00 грн.

Також просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в межах за один місяць.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходить службу внутрішніх справ з 28.10.2002 по теперішній час та займає посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області.

Відповідно до довідок: від 03.02.2015 № ВДЗ/2034/Л, від 28.04.2016, № К-2482, № А-2483 від 05.03.2018, №А-11925, в періоди з 30.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 13.10.2017 позивач брав участь в антитерористичної операції на території Луганської області. Зазначені довідки видані на підставі наказів першого заступника керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 26.10.2017 №303 дск.

ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась винагороди за безпосередню участь за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

У судове засідання позивач не прибув, просив розглянути справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (арк. спр. 57).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з таких підстав.

Спірні правовідносини регламентуються постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі по тексту - постанова КМУ від 31.01.2015 № 24).

На виконання пункту 4 вказаної постанови (у якому зазначено - Міністерству оборони разом з іншими заінтересованими державними органами затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати винагород згідно з додатками 1 і 2, а також порядок підтвердження виконання завдань, визначених додатком 2) було видано наказ МОУ від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі по тексту - Порядок від 02.02.2015 № 49).

Частиною першою статті 13 Закону України від 20.03.2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (далі по тексту - Закон України № 638-ІV від 20.03.2003 в редакції чинній до 28.12.2015) передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003 за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

У частині третій статті 12 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003 зазначено, що керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Як вбачається із системного аналізу статей 12-13 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003 законодавець чітко розмежовує поняття «залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції» та «використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції».

У свою чергу зазначимо, що згідно з пунктом 1 додатку № 1 до постанови КМУ від 31.01.2015 № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу антитерористичної операції).

Таким чином, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку № 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24.

Так відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку від 02.02.2015 № 49 встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, у разі одночасного дотримання таких умов: залученні до проведення антитерористичної операції (перша умова), перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу антитерористичної операції (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України) (друга умова), перебувають у районі проведення антитерористичної операції (третя умова).

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період. З метою витребування зазначених відомостей ВПЗ ГУНП в Луганській області було здійснено відповідний запит (лист від 12.12.2018 №969/111/28-2018), з відповіді на який вбачається, що інформація щодо виконання ОСОБА_1 завдань керівництва штабу антитерористичної операції в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутня, будь-які докази (документи) та обґрунтовані пояснення, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 31.01.2016, виконував завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні (лист УПД ГУНП в Луганській області від 18.12.2018 № 3558111/21- 2018).

Позивач повинен виконувати завдання саме керівництва штабу антитерористичної операції, а не свого роботодавця (ГУНП в Луганській області).

Ці завдання керівництва штабу антитерористичної операції повинні відповідати визначенню антитерористичної операції, наданому у статті 1 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003: антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Як на докази підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції позивач посилається на довідку ГУНП в Луганській області № А-11925 від 05.03.2018 (інші довідки від 03.02.2015 № ВДЗ/2034/А, від 28.04.2016 № А-2482, від 28.04.2016 № А-2483, зазначені у адміністративному позові, містять інформацію, яка відображається у довідці від 05.03.2018 № А-11925, оскільки період участі в антитерористичній операції, зазначений у довідці від 05.03.2018 № А-11925 охоплює періоди, зазначені у всіх інших зазначених довідках).

У довідці ГУНП в Луганській області № А-11925 від 05.03.2018 зазначено, що підставою для її видачі є: накази першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 26.10.2017 № 303 дск.

З огляду на зміст витягів із вищенаведених наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 1 додатку № 1 до Постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

У зв'язку із тим, що у довідці ГУНП в Луганській області № А-11925 від 05.03.2018 зазначено, що підставою для її видачі є вищенаведені накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 26.10.2017 № 303 дск, зазначена довідка також свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 30.07.2014 по 07.11.2015 таз 07.11.2015 по 13.10.2017.

Тобто довідка ГУНП в Луганській області № А-11925 від 05.03.2018 та накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 26.10.2017 № 303 дек, свідчать про можливість відповідності позивача лише першій та третій умовам (за наявності відповідних наказів командирів (штабу АТО), про що зазначено у п. З розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 та п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719), вказаних у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49, а також відображають поняття «залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції», яке використовуються в Законі України № 638-ІУ від 20.03.2003.

Документи, які свідчать про відповідність позивача другій умові, визначеної у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 взагалі відсутні, а тому вказані положення Порядку від 02.02.2015 № 49 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та не відображають поняття «використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції», яке вживається в Законі України № 638-ІУ від 20.03.2003 (оскільки відповідно до ч. З ст. 12 вказаного закону керівник оперативного штабу, крім іншого, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення).

Тобто зазначеними вище наказами АТЦ при СБУ (по стройовій частині), які виступали підставою для видачі довідки № А-11925 від 05.03.2018, позивача було лише зараховано до списку сил і засобів проведення антитерористичної операції.

Для використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції, керівник оперативного штабу повинен прийняти відповідне рішення.

Зазначаючи, що довідка ГУНП в Луганській області від 05.03.2018 № А-11925 свідчить про безпосередню участь в антитерористичній операції, позивач робить такий висновок, виходячи з назви та змісту вказаної довідки, але не аналізує документи, які зазначені як підстава для видачі цієї довідки та їх зміст.

ОСОБА_1 наказом ГУНП Луганській області від 07.11.2015 № 8 о/с 07.11.2015 було призначено на посаду старшого інспектора Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, у зв'язку із чим відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 з 07.11.2015 останній прибувдо складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення). Відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 26.10.2017 № 303 дск з 13.10.2017 останній вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, у зв'язку з відстороненням ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків з 13.10.2017 відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 3834 від 13.10.2017 «Про відсторонення від виконання службових обов'язків та покладення тимчасового виконання обов'язків».

Тобто відповідно до наказів АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 та від 26.10.2017 № 303 дск, а також довідки ГУНП в Луганській області № А-11925 від 05.03.2018 позивач з 07.11.2015 по 13.10.2017 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, але останні докази не свідчать, що позивач відповідає умовам, зазначеним у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 (про які залучення до проведення АТО, виконання керівництва штабу АТО, перебування у районі проведення АТО, а тим більше про початок фактичної участі та завершення участі у відповідних заходах (п. 3 розділу II зазначеного Порядку) може йти мова, коли позивач у вказаний період часу, перебуваючи у складі сил та засобів (з 07.11.2015 по 13.10.2017) відповідно до наказів ГУНП перебував у відпустках: з 06.05.2016 по 19.05.2016 (без виїзду за межі Луганської області), з 02.08.2016 по 04.08.2016 (з виїздом за межі Луганської області до м. Херсон), з 05.08.2016 по 04.09.2016 (з виїздом за межі Луганської області до м. Херсон), з 10.04.2017 по 23.04.2017 (без виїзду за межі Луганської області), з 24.04.2017 по 05.05.2017 (без виїзду за межі Луганської області), з 01.08.2017 по 01.09.2017 (з виїздом за межі Луганської області до Херсонської області).

З аналізу наведеного вище вбачається, що накази АТЦ при СБУ про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719 та у п. 3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 04.12.2018 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2018. (арк. спр. 1-2).

18.12.2018 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.01.2019 (арк. спр. 31).

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015, наказом АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015 (арк. спр. 49-51, 52-54).

Згідно довідок від 06.06.2018 № 587/111/22-2018, від 14.12.2016 № 1028/111/22-2018, виданих ГУНП в Луганській області, грошове забезпечення позивача у листопаді 2015 року (за період з 07.11.2015 по 31.12.2015) становило 10530,00 грн, у січні 2017 року (за період з 01.01.2016 по 31.01.2016) - 5850,00 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк .спр. 14, 69).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи зі змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000,00 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000,00 гривень.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським, передбачений постановою КМУ від 20.01.2016 № 18 (зі змінами постанова КМУ № 38 від 27.01.2016) "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", а виплати винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 (дата опублікування постанови КМУ № 18 від 20.01.2016) для поліцейських був неврегульований, з огляду на наступне.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів вбачається, що Національна поліція є правоохоронним органом та постановою КМУ від 31.01.2015 №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.2 наказу від 23.07.2014 №719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України".

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, позивач дійсно в період з 30.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 13.10.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, працював у ГУНП в Луганській області, який є правоохоронним органом (арк. спр. 8), а тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з 07.11.2015.

Згідно довідок ГУНП в Луганській області від 06.06.2018 № 587/111/22-2018, від 14.12.2016 № 1028/111/22-2018 винагорода за участь в АТО ОСОБА_1 за період служби з 07.11.2015 по 31.01.2016 не нараховувалась та не сплачувалась (арк. спр. 14, 69).

Відповідно довідок Головного управління національної поліції в Луганській області від 14.02.2018 № 79/111/48-2018, № 82/111/48-2018 позивач в період з 07.11.2015 по 30.11.2018 перебував на лікарняному 2 рази: з 21.01.2016 по 29.01.2016, з 01.02.2016 по 09.02.2016, у відпустці в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 не перебував (арк. спр. 22, 23).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.12.2015 № 341 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичній операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

З урахуванням фактичної участі в антитерористичній операції, Позивачу не нарахували та не виплатили за період 07.11.2015 - 31.01.2016 наступні суми: за листопад 2015 року - 4680,00 грн., за грудень 2015 року - 5850,00 грн., за січень 2016 року - 5850,00 грн., загальна сума складає 16380,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) - 4680,00 грн, за грудень 2015 року - 5850,00 грн., за січень 2016 року - 5850,00 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 16380,00 грн.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 812/889/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5850,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 16380,00 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 00 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5850,00 грн (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця