Ухвала суду № 79226965, 16.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/759/19

Провадження № 1-кс/520/672/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі Сницереві А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 про дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 12014160500006103 від 10.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погоджене прокурором про тимчасовий доступ до речей та документів.

Як вбачається з клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 09.11.2007 року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №00386/FO за яким ОСОБА_3 надано грошові кошти на його поточний рахунок №26209208791840 в сумі 294 564,23 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань по вищезазначеному договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Морський транспортний Банк» укладено договір іпотеки від 09.11.2007 року (реєстровий №7014), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у межах якого накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3

При підписанні кредитного договору №00386/FO від 09.11.2007 року поручителями ОСОБА_3 виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що укладено договір поруки №03459-СО від 09.11.2007 року з ОСОБА_5 та договір поруки №03460-СО від 09.11.2007 року з ОСОБА_6, згідно яких у разі невиконання кредитних зобов’язань ОСОБА_3, обов’язки по виконанню умов кредитного договору переходять на них.

Будучи допитаними в ході досудового розслідування, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що не підписували вказані договори поруки, та не виступали поручителя ОСОБА_3 при отриманні кредиту в ВАТ «Морський транспортний Банк».

Далі, 19.12.2007 року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №00389/FO за яким ОСОБА_3 надано на його поточний рахунок №26209208791840 грошові кошти в сумі 353 601,56 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань по вищезазначеному договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Морський транспортний Банк» укладено договір іпотеки від 19.12.2007 року (реєстровий №7869), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у межах якого накладено заборону на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3

При підписанні кредитного договору №00389/FO від 19.11.2007 року поручителями ОСОБА_3 виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що укладено договір поруки №03558-СО від 19.11.2007 року з ОСОБА_5 та договір поруки №03559-СО від 19.11.2007 року з ОСОБА_6, згідно яких у разі невиконання кредитних зобов’язань ОСОБА_3, обов’язки по виконанню умов кредитного договору переходять на них.

Будучи допитаними в ході досудового розслідування, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що не підписували вказані договори поруки, та не виступали поручителя ОСОБА_3 при отриманні кредиту в ВАТ «Морський транспортний Банк».

ВАТ «Морський транспортний банк» 12.11.2010 року змінив назву на ПАТ «МАРФІН БАНК».

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов’язань по кредитним договорам укладеним з ВАТ «Морський транспортний банк» Другим Приморським відділом Державної виконавчої служби 17.10.2014 року накладено арешт та заборону відчуження майна переданого боржником в іпотеку кв.19, АДРЕСА_3.

Вказаний арешт скасований 22.09.2015 року реєстратором реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/5031/15-ц.

Відповідно до інформації наданої судом, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси вказаної справи не перебувало та вказане рішення не виносилось. У зв’язку з чим арешти та заборони зняті з квартир №19, №20 по вул.Софіївській, буд.23 в м.Одесі незаконно.

В подальшому ОСОБА_3 з метою ухилення від сплати грошових коштів банку та виведення з-під іпотеки майна, підписав договір дарування від 22.09.2015 року завірений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_9, кв.19, АДРЕСА_4.

Після чого, громадянкою ОСОБА_9, шляхом укладання договору дарування №733 від 26.10.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відчужено право власності на вказану квартиру на користь ОСОБА_10.

Таким чином, зазначені дії завдають шкоди інтересам ПАТ «Марфин Банк», як кредитору ОСОБА_3 так як, заборгованість перед банком не погашається, а зняття заборон та арештів з квартир переданих в іпотеку надало можливість неправомірного відчуження майна та позбавило кредитора можливості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Слідчий зазначає, що у зв’язку із необхідністю визначення кола осіб, які шахрайським шляхом заволоділи майном, проведення інших слідчих дій, виникла необхідність в отримані тимчасового доступу до речей та документів, що містять банківську таємницю, а саме доступ: до кредитної справи ОСОБА_3, доступ до оригіналів та копій документів, що стали підставою для поточного рахунку ОСОБА_3 № 26209208791840 ПАТ «МАРФІН БАНК»; до інформації про рух грошових коштів по рахунку № 26209208791840 у ПАТ «МАРФІН БАНК», оригіналів заяв ОСОБА_3 про видачу готівки.

Лише ПАТ «МАРФІН БАНК» код (ЄДРПОУ 21650966) володіє зазначеною вище інформацією та має можливість безповоротно її змінити або знищити.

В судове засідання слідчий не з’явився, надав заяву відповідно до якої просив провести розгляд клопотання в його відсутність.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до вимог статті 160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Відповідно до приписів ч.5 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Як вбачається з клопотання слідчого, останній при зверненні до слідчого судді, обмежився посиланнями на норми КПК України, що регулюють питання тимчасового доступу до речей і документів та загальними фразами про те, що відомості, які містять банківську таємницю, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, які допоможуть досудовому розслідуванню підтвердити факт здійснення протиправних дій, та, відповідно, кваліфікацію кримінального правопорушення.

Однак, в клопотанні, крім загальних фраз, не зазначено, яке саме мають значення речі і документи для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Матеріалами, наданими з клопотанням, слідчим не доведено достатніх підстав вважати, що зазначені в клопотанні документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Також, при зверненні з клопотанням, слідчий зазначає, що лише ПАТ «МАРФІН БАНК» володіє зазначеною вище інформацією та має можливість безповоротно її змінити або знищити, а тому потрібно розглядати клопотання за відсутності представників особи, у володінні якої знаходяться дані документи, що не узгоджується із матеріалами, наданими з клопотанням, так як саме за заявою ПАТ «МАРФІН БАНК» і було внесено відомості до ЄРДР.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Згідно п.3 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що слідчий, прокурор можуть звернутися до банку з письмовою вимогою про надання відповідної інформації, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, так як в судовому засіданні не доведено неможливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати відомості, з метою отримання яких слідчий звертається з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів.

Таким чином, враховуючи, що слідчим в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 про дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 12014160500006103 від 10.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.