Рішення № 79226856, 10.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2019 року Справа № 280/4601/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Харченко Р.В.

представника відповідача - Гончаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВН-Граніт" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 5/Правди, 1, прим. 3, ідентифікаційний код 33570896)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код 39396146)

про визнання протиправним та скасування наказу та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВН-Граніт" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача № 3476 від 11.10.2018 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт», визнати протиправними дії представників ГУ ДФС у Запорізькій області, які направлено на проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт» та складання Акту планової перевірки на підставі Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 3476 від 11.10.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.10.2018 було внесено зміни до Плану графіку проведення планових перевірок платників податків на 2018 рік. Відповідно до зазначених змін ДФС включило в жовтні порядку 6000 підприємств, як таких, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами з питань дотримання норм податкового законодавства, в тому числі і позивач. У зв'язку з не допуском до перевірки перевіряю чого 31.10.2018 було складено Акт про не допуск ревізора - інспектора до проведення планової перевірки. Вказує на те, що ПК України не передбачає прав органів ДФС здійснювати корегування такого плану-графіку.

Крім того, спірний наказ про проведення перевірки від 11.10.2018 направлений відповідачем на адресу позивача 19.10.2018, хоча на перевірку посадові особи відповідача вийшли 31.10.2018. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 06.11.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.11.2018 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було задоволено та призначено підготовче судове засідання на 10.12.2018.

28.11.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він зазначає, що не згодний в позовними вимогами та просить у їх задоволенні відмовити. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 п. 77.4ст. 77 Податкового кодексу України та наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.10.2018 № 3476 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «ВН-Граніт», відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2018.

ТОВ «БК «ВН-Граніт» було проінформоване про проведення планової виїзної документальної перевірки повідомленням про початок проведення планової перевірки від 18.10.2018 № 251/35561/10/08-01-14-10, яке направлено рекомендованим листом з відміткою про вручення 19.10.2018.

31.10.2018 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту, радником податкової та митної справи ІІІ рангу ГУ ДФС у Запорізькій області Григор’євим Євгенієм Васильовичем здійснено вихід за адресою місцезнаходження підприємства. За місцезнаходженням підприємства директор ОСОБА_4 був відсутній, на підтвердження цього було надано наказ про відрядження № 081018/2АГ від 08.10.2018.

Головний бухгалтер позивача ОСОБА_5 від ознайомлення та підписання в направленні на перевірку відмовилась, про що було складено Акт «Про відмову платника податків та/або посадових осіб (його представників) від ознайомлення та підпису у направленні на перевірку» № 1541/08-01-14-01/33570896 від 31.10.2018. від надання документів для перевірки головний бухгалтер відмовилась.

31.10.2018 на адресу підприємства було направлено поштою письмовий запит № 1 про надання документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів необхідних для проведення перевірки. Запити про надання документів для перевірки надавались з 01.11.2018 по 13.11.2018 кожний день терміну проведення під № 2-9 та були отримані безпосередньо головним бухгалтером та представником Харченко Р.В. У відповідь на запити позивачем було надано листи № б/н від 02.11.2018, № 051118/1 від 05.11.2018, № 061118/1 від 06.11.2018, № 071118/1 від 07.11.2018, № 081118/1від 08.11.2018, № 091118/1 від 09.11.2018, № 121118 від 12.11.2018, № 131118 від 13.11.2018, відповідно до яких позивачем було повідомлено, що до суду подано позовну заяву та у зв'язку з цим відмовлено у наданні запитуваних документів. Вважає, що відповідачем було дотримано порядок проведення перевірки та завчасно повідомлено підприємство про її проведення.

05.12.2018 на адресу суду позивачем було надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого зазначає, що право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення перевірки, а саме не пізніше ніж за 10 календарних днів, було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Однак спірний наказ про проведення перевірки від 11.10.2018 направлений відповідачем на адресу позивача 19.10.2018 та відповідно до інформації з системи ДП «Укрпошта» отриманий представником підприємства 13.11.2018. крім того, зазначає, що ПК України не передбачає прав органів ДФС здійснювати корегування плану-графіку проведення перевірок.

Ухвалою від 10.12.2018 підготовче засідання у справі було відкладено до 17.12.2018.

14.12.2018 представником позивача до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача № 3476 від 11.10.2018 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт», визнати протиправними дії представників ГУ ДФС у Запорізькій області, які направлено на проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт» та складання Акту планової перевірки на підставі Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 3476 від 11.10.2018.

17.12.2018 представником відповідача до суду було подано пояснення до заяви про зміну предмету спору та уточнення позовних вимог. Представник відповідача додатково зазначив, що ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу ДФС України 03.10.2018 було направлено лист № 6541/8/8-01-14-10-08 про надання проекту корегування плану-графіку документальних перевірок на жовтень 2018 року. 10.10.2018 на офіційному сайті ДФС України був опублікований розділ І плану-графіку «Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб» з урахуванням коригування (жовтень 2018 року). Таким чином вважає свої дії щодо винесення оскаржуваного наказу та проведення перевірки правомірними.

В судовому засіданні 17.12.2018 оголошувалась перерва до 29.12.2018.

Ухвалою від 29.12.2018 строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019.

10.01.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року відповідачем був прийнятий наказ № 3476 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «ВН-Граніт», в якому зазначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «ВН-Граніт» з 31.10.2018 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2018 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2018 з метою перевірки питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску.

Копію наказу від 11.10.2018 року № 3476 надіслано 19.10.2018 року рекомендованим листом за податковою адресою позивача, та отримано підприємством 13.11.2018 року, що підтверджується інформацією з системи ДП «Укрпошта» за відповідним трек-номером № 6900503521000.

На виконання прийнятого наказу від 11.10.2018 року № 3476 відповідачем 18.10.2018 було виписано повідомлення № 251/35561/10/08-01-14-10 та видано направлення на перевірку від 26.10.2018 № 2599 та від 30.10.2018 № 2653 на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача тривалістю 10 робочих днів з 31 жовтня 2018 року.

31 жовтня 2018 року посадовими особами податкового органу було складено акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від ознайомлення та підпису у направленні на перевірку № 1541/08-01-14-01/33570896. Відмова була обґрунтована тим, що наказ про призначення та проведення перевірки підприємство станом на 31.10.2018 не отримано, про що свідчить відповідний запис під вищезгаданим Актом. Наказ про проведення планової перевірки буде оскаржено в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в період з 31.10.2018 по 13.11.2018 на адресу позивача направлялись запити про надання документів для перевірки.

У відповідь на запити позивачем було надано листи № б/н від 02.11.2018, № 051118/1 від 05.11.2018, № 061118/1 від 06.11.2018, № 071118/1 від 07.11.2018, № 081118/1від 08.11.2018, № 091118/1 від 09.11.2018, № 121118 від 12.11.2018, № 131118 від 13.11.2018, відповідно до яких позивачем було повідомлено, що до суду подано позовну заяву та у зв'язку з цим відмовлено у наданні запитуваних документів.

01 листопада 2018 року позивач оскаржив наказ від 11.10.2018 року № 3476 та дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки та складання Акту в судовому порядку.

08.11.2018 відповідачем повторно було складено Акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від ознайомлення та підпису у направленні на перевірку № 98/08-01-13-06/33570896.

20.11.2018 відповідачем було складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.062018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2018» № 716/08-01-14-01/33570896.

Разом з тим, як зазначив відповідач у своїх додаткових поясненнях план-графік проведення документальних планових перевірок платника податків на 2018 рік сформовано відповідно до Порядку формування плану - графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, та оприлюднено на офіційному веб-порталі ДФС України 22.12.2017 року.

Станом на 22.12.2017 позивача не було включено в план - графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік.

На виконання вищезгаданого Порядку формування плану - графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 відповідачем на адресу ДФС України 03.10.2018 було направлено лист № 6541//08-01-14-10-08 про надання проекту корегування плану - графіку документальних перевірок на жовтень 2018 року та 10.10.2018 на офіційному сайті ДФС України був опублікований розділ І плану - графіку «Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб» з урахуванням коригування (жовтень 2018 року). На підтвердження цього в матеріалах справи наявні підтверджуючі документи.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

На підставі норм пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, тощо. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок регулюється нормами статті 77 ПК України. Отже, відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з вимогами пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з правовою позицією, визначеною Верховним Судом України в постанові від 24 грудня 2010 року, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2018 року посадовими особами податкового органу було складено акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від ознайомлення та підпису у направленні на перевірку№ 1541/08-01-14-01/33570896. Відмова була обґрунтована тим, що наказ про призначення та проведення перевірки підприємство станом на 31.10.2018 не отримано, про що свідчить відповідний запис під вищезгаданим Актом. Наказ про проведення планової перевірки буде оскаржено в судовому порядку. Аналогічний Акт було складено також 08.11.2018 за № 98/08-01-13-06/33570896.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не допущено посадових осіб податкового органу до перевірки, перший за даних обставин має право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування спірного наказу про проведення планової документальної виїзної перевірки посилаючись на процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні перевірки.

Як слідує з абзацу другого ст. 77.1 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII), план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Наведена стаття є імперативною нормою публічного нормативно-правового акту, та розширеному тлумаченню не підлягає.

А отже, ПК України не передбачає прав органів Державної фіскальної служби здійснювати корегування такого плану-графіку.

На підставі ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на приписи Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 2 червня 2015 року № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі Порядок № 524) в частині права корегувати план-графік проведення перевірок (пункти 1 та 3 розділу І), оскільки таке право не надано відповідачу нормами Податкового кодексу України.

У контексті з наведеним суд погоджується з доводами позивача, що Порядок № 524 в частині надання права податкових органів права здійснювати корегування річного плану-графіку проведення перевірок, протирічить приписам Податкового кодексу України.

Додатково до наведеного суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Так, за пунктом 2 Порядку № 524 формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку.

Розділ ІІІ вказаного порядку регламентує порядок відбору до плану-графіка платників податків - юридичних осіб, фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів.

За п. 2 розділу ІІІ Порядку № 524, формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів (пункт 3 розділу ІІІ).

Критерії відбору платників податків - юридичних осіб за пунктом 5 наведеного Порядку поділяються на юридичних осіб: високого ступеню ризику (банкрутство, знаходження у розшуку, відносно яких порушені кримінальні справи, тощо), середнього ступеню ризику (декларування відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік, тощо), та незначного ступеню ризику (проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не повязаних із плановим технічним обслуговуванням, тощо).

Згідно п. 4 Порядку № 524 Структурні підрозділи ДФС надають Департаменту аудиту ДФС до 10 листопада року, що передує року, в якому будуть проводитися документальні планові перевірки, аргументовані пропозиції для врахування при формуванні плану-графіка перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних об'єднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення. Пропозиції структурних підрозділів ДФС направляються Департаментом аудиту ДФС до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка. На рівні територіальних органів ДФС за даними інформаційних ресурсів ДФС та з інших джерел з урахуванням вимог пункту 2 цього розділу проводиться додатковий аналіз платників податків, які відібрані за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС та за пропозиціями структурних підрозділів ДФС, щодо їх належності до реального сектору економіки, а також визначаються ризикові контрагенти, у тому числі ті, які знаходяться на обліку в інших територіальних органах ДФС. При включенні підприємств до плану-графіка (коригування плану-графіка) територіальним органам ДФС необхідно встановити наявність структурних підрозділів, дочірніх підприємств, що входять до інфраструктури платників податків - головних підприємств, та направити їх переліки не пізніше 25 листопада року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, до відповідних територіальних органів ДФС, на обліку в яких знаходяться вказані підрозділи, для організації контрольно-перевірочних заходів, у тому числі шляхом включення їх до плану-графіка (коригування плану-графіка) у періоди, на які заплановані перевірки головних підприємств. Відповідальність за повноту охоплення перевірками філій та структурних підрозділів платника податків покладається на територіальний орган ДФС за основним місцем обліку платника податків. При виявленні під час перевірок нових контрагентів підприємств територіальними органами ДФС у разі потреби здійснюються заходи щодо організації їх перевірок шляхом проведення коригування плану-графіка.

Представником відповідача до суду було подано лист на адресу ДФС України № 6541/8/08-01-14-10-08 від 03.10.2018, скрин-шот з офіційного сайту ДФС України, план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік з урахуванням коригування, в якому зазначений позивач з відміткою про заплановану перевірку у жовтні місяці 2018 року та таблицю. Відповідно до даної таблиці вказана наступна інформація: кількість критеріїв всього - 4; кількість критеріїв високої категорії - 4; кількість критеріїв середньої категорії - 0; рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі - 1,61; наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, ліквідовані, збанкрутували, якщо сума операцій перевищує 5 млн. грн. або перевищує 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн. - 151502; наявність інформації про не підтвердження реального здійснення операції з придбання з сумою податку на додану вартість понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн. - 662018; наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків, які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування - службовий лист відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних № 166 від 05.09.2018 щодо мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток.

На виконання наведених вище положень Порядку № 524 відповідачем не було надано документальних підтверджень та/або письмового обґрунтування внесення змін до плану-графіку проведення перевірок на 2018 рік в частині ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт», разом з письмовими доказами, що виступили правовою підставою для таких змін; письмові докази, за якими ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт» має критерії ризику несплати податків високого ступеню.

А отже, за даних спірних правовідносин, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правові підстави (та наявність права) коригування річного плану-графіку проведення перевірок, та внесення до нього ТОВ «Будівельна компанія «ВН-Граніт».

Порядок організацію проведення документальних планових перевірок визначено ст. 77 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Таким чином, право на проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки, а саме не пізніше ніж за 10 календарних днів, було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 08 червня 2017 р. у справі № К/800/24307/16 (ЄДРСР № 67035533) слідує, що перевірка не може бути розпочата в останній день 10-денного строку, а з урахуванням дати видання наказу та відправлення копії наказу про проведення перевірки, така перевірка може бути розпочата не раніше закінчення 10-ти денного строку. У противному випадку в діях контролюючого органу є порушення приписів п. 77.4 ст. 77 ПКУ.

Як вже зазначалося судом, спірний наказ про проведення перевірки направлений відповідачем на адресу позивача 19.10.2018 року о 13 год. 19 хв. (згідно витягу з сайту «Укрпошта»), а отриманий 13.11.2018 року о 16 год. 03 хв.

Разом з цим на перевірку посадові особи відповідача вийшли 31.10.2018 року, що підтверджується актом від 31.10.2018 року № 1541/08-01-14-01/33570896.

Приймаючи до уваги, що ПК України не містить положень щодо порядку обчислення строків, суд виходить із положень Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

А на підставі ст. 253 вказаного кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, Європейська конвенція про обчислення строків від 16.05.1972 року № ETS-076 застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені, зокрема, законом.

Зважаючи на наведене, оскільки спірний наказ про проведення перевірки направлений на адресу позивача 19.10.2018 року, а отриманий 13.11.2018 року, перебіг 10-ти денного строку розпочинається з дня, наступного за днем отриманням наказу тобто 14.11.2018 року, та спливає, відповідно, 24.11.2018 року.

А отже суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не мав права приступати до проведення перевірки 31.10.2018 року, тому діями відповідача порушені приписи п. 77.4 ст. 77 ПКУ.

Разом з цим суд звертає увагу, що контролюючим органом не надано суду жодних доказів щодо належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, за 10 днів до її проведення.

З урахуванням наведеного вище, спірний наказ від 11.10.2018 року № 3476 прийнятий відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню, а дії посадових осіб щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача слід визнати протиправними.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також незаконно та необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується позовних вимог в частині визнання дій відповідача по складанню Акта планової виїзної перевірки позивача на підставі Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 3476 від 11.10.2018 суд зазначає наступне.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Дана правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду України по справі № 21-237а13.

Відтак в частині задоволення цієї позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивачем до суду 28.12.2018 було подано розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 15000 грн. оплати на правову допомогу. Однак представником позивача в судовому засіданні 10.01.2019 було подано заяву, яка наявна в матеріалах справи, з проханням не розглядати поданий розрахунок судових витрат у даній справі, відтак суд вважає за необхідне вважати поданий позивачем розрахунок таким, що не підлягає розгляду.

Відповідно до приписів частини 3, 4 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 3476 від 11.10.2018 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія "ВН-Граніт".

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВН-Граніт".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВН-Граніт" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 5/Правди, 1, прим. 3) сплачену суму судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 17.01.2019.

Суддя А.В. Сіпака