Рішення № 79226744, 15.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року о 10 год 07 хв.Справа № 280/4712/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мигаленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного

провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 08.08.2018 №0098204902/827.

Ухвалою суду від 12.11.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 04.12.2018.

В підготовчому засіданні 04.12.2018 оголошено перерву до 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті 15.01.2019.

В обґрунтування позовних посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), оскільки єдиний соціальний внесок позивачем сплачено у визначені чинним законодавством строки. Зазначає, що при здійсненні перерахування коштів в рахунок сплати ЄСВ в платіжному документі було зазначено невірний номер рахунку (застарілий номер рахунку), що призвело до помилкового зарахування коштів на інший рахунок. Вважає, що оскільки позивачем ЄСВ було сплачено у встановлені строки, то відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимог у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем належним чином не виконувались приписи статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за лютий 2017 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, що зумовило прийняття оскаржуваного рішення. Також, відповідач вказав, що рахунки для сплати ЄСВ не змінювались, а жодних заяв про перерахування помилково зарахованих коштів до контролюючого органу не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 08 серпня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнято рішення №0098204902/827, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 13229,68 грн. та пеню в розмірі 1672,45 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, а саме на думку контролюючого органу позивачем прострочено сплату ЄСВ за лютий 2017 року, строк затримки з 21.02.2017 по 29.03.2018, що зумовило прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно ч.1 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 7 статті 9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Крім того, частиною 8 статті 9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5--1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Тобто, Законом №2464 на позивача покладено обов'язок сплачувати ЄСВ нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Так, судом встановлено, що 15.03.2017 позивачем сформовано та подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року, в якому самостійно визначено суму ЄСВ яка підлягає сплаті за лютий 2017 року в розмірі 4224,00 грн. (а.с.24-28).

З матеріалів справи встановлено, що сплата ЄСВ за лютий 2017 року здійснена позивачем відповідно до платіжного доручення №309321116 від 15.03.2017, за яким сплачено ЄСВ в розмірі 4224,00 грн. (а.с.29).

При цьому, з платіжного доручення №309321116 від 15.03.2017 судом встановлено, що в графі призначення платежу ФОП ОСОБА_3 зазначено - нарахування на звіт за січень 2017 року без ПДВ.

Отже, судом встановлено, що в платіжному дорученні №309321116 від 15.03.2017 позивачем було допущено помилку щодо періоду за який сплачується ЄСВ, а саме помилково зазначено «січень 2017 року» замість «лютий 2017 року».

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником контролюючого органу, що сума ЄСВ за січень 2017 року в розмірі 4224,00 грн. сплачена платіжним дорученням №65 від 07.02.2017 (а.с.23).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що сума ЄСВ за березень 2017 року сплачений позивачем за платіжним дорученням від 12.04.2017 №309321168 (а.с.35), за квітень 2017 року - від 11.05.2017 №309321193 (а.с.41), за травень 2017 року - від 07.06.2017 №309321210 (а.с.47), за червень 2017 року - від 07.07.2017 №130, за липень 2017 року - від 07.08.2017 №184 (а.с.59), за серпень 2017 року - від 07.09.2017 №260 (а.с.65), за вересень 2017 року - від 09.10.2017 №323 (а.с.71), за жовтень 2017 року - від 06.11.2017 №385 (а.с.77), за листопад 2017 року - від 07.12.2017 №456 (а.с.83), за грудень 2017 року - від 09.01.2018 №522 (а.с.89), за січень 2018 року - від 07.02.2018 №571 (а.с.95), за лютий 2018 року - від 07.03.2018 №620 (а.с.101).

Отже, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що протягом 2017 року та січня-лютого 2018 року позивачем у повному обсязі та у строк до 20 числа місця наступного за звітним, сплачувався ЄСВ у розмірах визначених у поданих контролюючому органу звітах, що спростовує висновок контролюючого органу про невиконання позивачем зобов'язань зі сплати ЄСВ за лютий 2017 року.

Щодо помилки у платіжному дорученні за яким сплачено ЄСВ за лютий 2017 року та застосування штрафних санкцій та пені з цих підстав, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно ч.11 ст.9 Закону №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем грошове зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за лютий 2017 року фактично сплачено 15.03.2017, тобто у строк визначений частиною 8 статті 9 Закону №2464, разом з тим, у зв'язку з помилкою у зазначенні в платіжному дорученні призначення платежу, грошові кошти були помилково зараховані за інший період, січень 2017 року, за який вже було сплачено ЄСВ раніше.

При цьому суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону №2464.

Крім того, на переконання суду, для підтвердження факту несплати єдиного соціального внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону №2464, платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування ЄСВ до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилка у платіжному дорученні під час сплати суми зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату ЄСВ у визначений Законом №2464 строк, а відтак і для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.06.2015 по справі №21-377а15, також позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 04.04.2018 у справі №804/2741/17, від 04.05.2018 по справі №813/6852/14.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 08.08.2018 №0098204902/827.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.01.2019.

Суддя І.В. Новікова