Рішення № 79225670, 07.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м.Київ № 320/5193/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Київській області в особі Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Управління державної міграційної служби України в Київській області та просить суд:

визнати протиправною бездіяльність в особі територіального підрозділу - Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року;

зобов'язати оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з проставленою відміткою місця проживання без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та будь-якого іншого цифрового ідентифікатора, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та автоматизованої обробки персональних даних;

зобов'язати вести паспортний облік щодо неповнолітнього ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у т. ч. за серією та номером паспорта), без внесення інформації про них до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у серпні 2018 року звернувся до Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області та до Управління Державної міграційної служби України в Київській області з проханням оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що відповідно до норм чинного законодавства України оформлення та видачу паспорта громадянина України, який не містить безконтактного електронного носія припинено.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі та заявили клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виповнилось 16 років, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.09.2002, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

З метою видачі неповнолітньому позивачу паспорта громадянина України, позивач та його законний представник 10.08.2018 звернулись до Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - Васильківського РВ УДМС) та до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - УДМС) із заявами про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, зазначивши в обґрунтування свого прохання, що видача паспорта громадянина України у формі ID-картки, яка містить відцифровані персональні дані особи суперечить релігійним переконанням позивача.

З листів-відповідей № з/20-л/14 від 27.08.2018 Васильківського РВ УДМС та № 3201.3-4355/32-2-18 від 13.08.2018 УДМС вбачається, що на підставі ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі - Закон № 5492) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302). Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745 «Про внесення змін до Постанови № 302, оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджений цією постановою із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено з 01.11.2016, а прийом документів для оформлення паспорта громадянина України, який не містить безконтактного електронного носія з 01.11.2016 припиняється.

Васильківський РВ УДМС вказав, що роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджені Постановою № 302, виготовлення паспортів громадянина України здійснюється у формі карток, що містять безконтактний електронний носій і кожен громадянин, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати такий паспорт.

На думку позивача така відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частинами 1, 2 ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тому, суд зауважує, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

У міжнародному законодавстві, зокрема, у ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492 документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.

Нормами ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Частиною 4 ст. 21 Закону № 5492 передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503) відповідно до

п.п. 3, 5, 6, 8 якого, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1 Постанови № 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Крім того, п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:

з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503;

з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 передбачено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 п. 2 Постанови № 302 у паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.

До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Позивач зазначає, що обробка персональних даних може мати місце лише за добровільної згоди людини, проте він не дає такої згоди у зв'язку зі своїми релігійними переконаннями і вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у вигляді книжечки призводить до порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта, дискримінації за релігійними переконаннями та обмеження прав та свобод, які захищаються як чинним законодавством України, так і законодавством міжнародного рівня.

Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297) регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2297 мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані відповідно до абз. 10 ст. 2 Закону № 2297 - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частинами 5, 6 ст. 6 Закону № 2297 передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 2297 підставою для обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 суд зазначив, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28.01.1981, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI «Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних», зазначено, що будь-якій особі надається можливість: з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції тощо.

Таким чином, суд вважає, що норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд наголошує, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Дослідивши всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що відмова у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки є протиправною, однак, разом з тим, дії територіального органу Державної міграційної служби України відповідали чинному законодавству, оскільки на час звернення позивача до відповідача діяло два нормативно-правових акта, які регулюють дані правовідносини.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у рішенні від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, в якому зазначив, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України

З огляду на вищенаведене та враховуючи положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Васильківського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року з проставленою відміткою місця проживання та зобов'язання вести паспортний облік щодо неповнолітнього ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, суд зазначає наступне.

Пунктами 19, 20 Постанови № 302 встановлено, що документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Відповідно до п. 91 Постанови № 302 видача заявникові паспорта здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи та його оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Васильківського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року з проставленою відміткою місця проживання та вести паспортний облік щодо неповнолітнього ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

В частині позовної вимоги оформити та видати паспорт без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та будь-якого іншого цифрового ідентифікатора, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук та автоматизованої обробки персональних даних та в частині вимоги зобов'язати вести паспортний облік без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у т. ч. за серією та номером паспорта), без внесення інформації про них до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних суд вважає за можливе відмовити, оскільки при видачі позивачеві паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру та вчинення інших вищезазначених дій, які виконуються при оформленні нового зразка паспорта громадянина України у формі ID-картки.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з проставленою відміткою місця проживання.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в особі територіального підрозділу Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області вести паспортний облік щодо неповнолітнього ОСОБА_2 за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.