Рішення № 79213082, 16.01.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3083/18

Номер провадження 2/623/86/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого –судді: Бєссонової Т.Д.

з участю секретаря: Ноль С. В.

судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

в с т а н о в и в:

14.09.2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ “ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в сумі 8640,92 гривень, посилаючись на те, що 18.12.2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н згідно до якого йому було надано кредит у розмірі 13100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Позивачеві стало відомо, що 10.02.2014 року позичальник помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2. І у відповідності до відповіді Ізюмської державної нотаріальної контори від 12.06.2014 спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 8640,92 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8640,92грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлена про день та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася.

Справа призначалась до розгляду неодноразово, відповідачу ОСОБА_2 навлялися ухвали про виклик до суду, які відповідач не бажала отримувати.

Зазначене свідчить, що відповідач ОСОБА_2 не бажає з’являтися в судові засідання та не цікавляться розглядом справи.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи строки розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, оскільки вона належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та без поважних причин повторно не з’явилася в судове засідання.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2006 року КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір (а.с.13).

За умовами зазначеного договору позивач надав ОСОБА_3 кредит в сумі 13100,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено, позивачем зобов’язання перед ОСОБА_3 по кредитному договору виконано.

10 лютого 2014 року ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 427009 (а.с.23).

На час його смерті заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором обрахована банком у розмірі 8640,92 грн., з яких заборгованість за кредитом складає 8640,92 грн. (а.с.6 12).

Кредитні правовідносини, які виникли між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 допускають правонаступництво.

У зв’язку з цим позивач в порядку ст.1281 ЦК України в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини звернувся до нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 від 15.05.2014 року за вих.№SAMDN40000010943672, у якій повідомив про заборгованість спадкодавця у розмірі 9622,02 грн. (а.с.27).

Інші заяви про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини до спадкової справи не подавалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується інформацією Ізюмської державної нотаріальної контори від 12.06.2014 року (а.с.28).

Згідно ст. 1216 ЦК України с падкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.( ст. 1217 ЦК України)

Відповідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). (ст. 1222 ЦК України)

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Пред"являючи позов до суду, позивачем не надано інформації та відповідних доказів, щодо наявності або відсутності чинного заповіту після смерті ОСОБА_3, який помер 10.02.2014 року.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В матеріалах, наданих позивачем до суду, відсутні належні та беззаперечні докази того, що відповідач ОСОБА_2 була дружиною спадкодавця ОСОБА_3 на день його смерті, а саме, відсутні актовий запис про шлюб.

Таким чином суд позбавлений можливості встановити коло спадкоємців за законом чи заповітом.

Як вбачається з даних довідки з відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради станом на 05.10.2018 року відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47)

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відомостей про те, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку прийняла спадщину позивачем не надано. Сам по собі факт реєстрації відповідача за адресою: м. Ізюм, пров. Подвірський,27 Харківської області не дозволяє суду прийти бо беззаперечного висновку, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Доказів, з яких би вбачалась інформація про наявність будь-якого спадкового майна, яке після смерті ОСОБА_3 війшло до спадкової маси, його вартості, чи перевищує вона розмір боргу, про стягнення якого заявляє кредитор, сторонами суду надано не було.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи справу на підставі доказів, долучених до справи, застосовуючи положення ст. 13 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, який підлягає до застосуванню по цій справі, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження кола спадкоємців та складу спадкового майна, з яких би вбачалось: наявність спадкового майна, його вартості; наявність чи відсутність чинного заповіту; чи є відповідач – ОСОБА_2 спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 та у якому розмірі, чи відповідає розмір їх частки у спадщині розміру боргу, за відшкодуванням якого позивач звернувся з даним позовом до суду, тощо, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити за їх недоведеністю.

За відсутності таких доказів позивач не виконав передбачені у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуальні обов’язки щодо доведення своїх вимог.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1216,1268,1269 ЦК України, ст.ст.263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором б/н від 18.12.2006 року в сумі 8640,92 гривень – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд або безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Т. Д. Бєссонова