Постанова № 792123, 18.06.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18.06.07 Справа № 12/155н-ад.

Колегія суддів у складі: Палей О.С.- головуючий, суддів - Рябцевої О.В., Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Дочірнього підприємства "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безимянного, м.Сєвєродонецьк

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В присутності представників сторін

від позивача - Швець І.В., гол.бухг., дов. б/н від 01.05.07, представник Кавун О.Я., дов. б/н від 01.05.07; Романенко В.В., дов. б/н від 01.05.07;

від відповідача - Шаповалов С.Г., нач.юр.від., дов. № 22452/10-028 від 29.12.06; Кутова Н.І. - гол.держ.подат.ревізор-інсп., дов. № 6511/10-028 від 11.04.07, представник ДПІ у м.Сєвєродонецьку

Суть спору: заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку № 0000852301/0 від 04.07.2006 р., яким позивачеві визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 18385 грн.94 коп., в т.ч. 12257 грн.29 коп. основного платежу та 6128,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

Протягом 22.05.2006 р. –09.06.2006 р. фахівцями ДПІ у м.Сєвєродонецьку було проведено перевірку підприємства позивача, за результатами якої складений акт від 19.06.2006 р. № 908/23-31023170 "Про результати виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства "Ринок Універсальний" Приватного благодійного фонду Володимира Безим‘яного з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2006 р.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000852301/1 від 07.08.2006 р., що є предметом оскарження у даній адміністративній справі;

За результатами перевірки встановлено:

-порушення підпунктів 8.4.3 і 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств; а саме : дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим‘яного при поверненні основних фондів власнику майна не включило до складу валового доходу 31721 грн.64 коп. –суму перевищення виручки від продажу основних фондів 1 та 3 груп над балансовою вартістю кожного об‘єкта основних фондів 1 групи та загальною сумою балансової вартості основних фондів 3 групи.

-в порушення підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство включило до складу валових витрат (ряд.04.6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік 2004 рік, 2005 рік та 1 квартал 2006 року) плату за землю в сумі 59512 грн.35 коп., які не підтверджені відповідними розрахунками. Згідно з даними державного земельного кадастру дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду) Володимира Безим‘яного не є платником плати за землю. Договір оренди земельної ділянки з органами державної або комунальної власності на підприємстві відсутній.

Також перевіркою встановлено, що Дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного в порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу III групи основних фондів асфальтове покриття території ринку вартістю 138527 грн., замощення щебенем території ринку вартістю 39554 грн. та металевий кіоск вартістю 1644 грн. 25 коп., та апарат високого тиску вартістю 7121 грн. 67 коп. до II групи основних фондів. Перевіркою споруди (асфальтове покриття, замощення території ринку та кіоск металевий) віднесено до І групи основних фондів, апарат високого тиску - до складу III групи основних фондів. В порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство застосувало завищені норми амортизаційних відрахувань до споруд (асфальтове покриття території, замощення території ринку та кіоск металевий) норму 3,75% замість 1,25%; до кіоску металевого норму 6% замість 2%, до апарату високого тиску норму 10% замість 6 %. В результаті вищенаведених порушень завищено амортизаційні відрахування на 51295 грн. 37 коп. Розрахунки завищення амортизаційних відрахувань наведено у додатках до акта перевірки. Крім того, перевіркою встановлено, що дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного в результаті арифметичних та методологічних помилок допустило заниження амортизаційних відрахувань за ІІ-ІУ квартали 2003 року на 4595 грн. 95 коп. Розрахунки заниження амортизаційних відрахувань наведено у додатках до акта перевірки.

Також, в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного не в повному обсязі включило до складу валових витрат (рядок 04.01 декларації з податку на прибуток) витрати по придбанню товарів (робіт, послуг), що призвело до заниження витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) протягом 2003-2005 років на 149817 грн. 21 коп. Розрахунок витрат, які не були віднесені до складу валових витрат, наведено в додатках до акта. За результатами діяльності у 2005 році дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного отримало від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 50740,62грн. Підприємство не відобразило суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності 2005 року, в рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2006 року, в результаті чого занизило скориговані валові витрати на 50740,62грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та на обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що:

-податковим органом неправильно обчислено суму заниженого валового доходу від суми перевищення вартості продажу основних фондів 1,3 груп над балансовою їх вартістю;

-безпідставно виключені зі складу валових витрат суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

-допущення недоліків під час складання акту перевірки та арифметичних помилок.

Відповідач не погоджується з поданим позовом з підстав, викладених у відзиві, та вважає оскаржуване рішення таким, що винесено у відповідності з приписами чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі за текстом –Закон про прибуток).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії, який породжує для позивача певні наслідки у сфері публічно –правових відносин.

Слід зазначити, що будь-які формальні порушення (щодо складання акту, помилки, тощо) можуть бути підставою для визнання акту недійсним (нечинним скасування), якщо ці порушення призвели до прийняття неправильного акту за суттю.

Фактично на суму донарахованого податку впливають дві спірні операції, кваліфіковані як порушення пп.8,4.3, 8.4.4 п.8.4 ст.8 та п.п.5.2.5 п.5.2, пп.5,3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток.

1.Завищення валових витрат не на суму орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 28000 грн. у 2003 р. та земельний податок у 2004 –2005, І кв.2006 р. в розмірі 31512,35 грн.

Відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5.2 Закону про прибуток, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов‘язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування". Згідно ст.13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. підставою для нарахування податку за землю є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно даних земельного кадастру ДП "Ринок Універсальний" не є суб‘єктом плати за землю; договір оренди земельної ділянки з уповноваженими органами місцевого самоврядування позивачем не укладався.

Згідно листа № 711 від 26.06.2006 р. , отриманого від Сєвєродонецького міського управління земельними ресурсами, ДП "Ринок" "Універсальний за період з 01.04.2001 р. по 31.03.2006 р. не мав земельної ділянки ні у користуванні, ні у власності.

Судом, в порядку ст.79 КАС України, досліджені наступні письмові докази: договір купівлі-продажу земельної ділянки у м.Сєвєродонецьку по вул.Науки б.22, загальною площею 0,5525 га, укладений 29.11.2000 р. між Сєвєродонецькою міською Радою (продавець) та приватним Благодійним фондом Володимира Безим‘яного; договір оренди земельної ділянки № 146 від 29.11.2000 р. у м.Сєвєродонецьку, вул.Науки,22, мікрорайон № 73 площею 2,0903 га, укладений між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та приватним Благодійним фондом Володимира Безим‘яного; договір № 1 від 01.01.2001 р. оренди приміщень, будівель та земельної площі, укладений між Благодійним фондом В.Безим‘яного та позивачем, та додаткова угода № 3 від 09.09.2006 р. до договору № 1, за якою позивачеві як орендарю передана у тимчасове користування земельна ділянка площею 0,5525 га, що є власністю Благодійного фонду В.Безим‘яного з 08.09.2003 р. на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2000 року; лист Благодійного фонду В.Безим‘яного від 16.10.03 на адресу ДПІ в м.Сєвєродонецьку про реєстрацію його як платника земельного податку; розрахунки земельного податку на земельні ділянки та зведений розрахунок суми земельного податку на 2003 рік на ділянку, що знаходиться у власності Благодійного фонду В.Безим‘яного, поданий останнім.

Оцінивши зазначені докази суд дійшов висновку, що первинно між позивачем та Благодійним фондом В.Безим‘яного склалися відносини суборенди земельної ділянки, при цьому платником орендної плати до бюджету мав виступати виключно орендар (Благодійний фонд) а суборендна плата мала вноситися саме орендарю. Після набуття Благодійним фондом з вересня 2003 року статусу власника земельної ділянки, саме фонд набув статусу платника земельного податку до бюджету, що надає право на зменшення валового доходу за рахунок віднесення сплачених сум податку до валових витрат.

Позивач, користуючися земельною ділянкою, що належить приватній особі, мав вносити плату за користування нею саме власнику земельної ділянки.

Надані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату податку до бюджету за період з 09.09.2003 р. по 01.01.2004 р. в сумі 2782 грн. не надають йому права на віднесення їх до складу валових витрат, оскільки позивач не набув статусу платника земельного податку, у зв‘язку з чим позивач, на підставі приписів ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ мав право подати заяву про повернення помилково сплачених коштів з бюджету в межах встановленого цією статтею граничних строків.

ІІ. Щодо суми заниженого валового доходу в розмірі 31721,64 грн.

Згідно з договором оренди майна та земельної ділянки від 1 січня 2001 року №1 дочірне підприємство „Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного отримало від приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного основні фонди в оренду терміном до 31 грудня 2115 року. Відповідно до додаткової угоди від 21 лютого 2003 року №2 внесено доповнення до договору оренди, яке зобов'язувало орендатора прийняти на баланс будівлі та споруди, торгівельне та інше майно і нараховувати амортизаційні нарахування згідно з діючим законодавством. Після закінчення терміну дії договору оренди орендар має право придбати у власність об'єкти оренди по залишковій вартості. З цього часу договір оренди майна стає договором фінансового лізингу основних фондів з правом послідуючого викупу. Факт зміни відношень підтверджується довідкою від засновника Благодійного фонду Безим'яного В.М. від 1 червня 2006 року. Таким чином, дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного отримало від приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного у фінансовий лізинг майно для виконання своєї діяльності відповідно до Статуту. При цьому, у договорі від 1 січня 2001 року №1 та додатковій угоді від 21 лютого 2003 року №2 до договору оренди розмір лізингового платежу та розмір винагороди за фінансовий лізинг не передбачається. Передача майна відбувалась у лютому та вересні 2003 року згідно з актами прийому-передачі майна в оренду від 21 лютого 2003 року на загальну суму 1697056 грн. 74 коп., від ЗО вересня 2003 року на суму 37600 грн. Дочірнє підприємство "Ринок Універсальний" приватного благодійного фонду Володимира Безим'яного нараховувало амортизацію на основні фонди, отримані в оренду згідно з нормами статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка зменшувала об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Актом прийому-передачі від 1 грудня 2003 року дочірнє підприємство "Ринок Універсальний приватного благодійного фонду Володимира Безим‘яного передає (повертає) приватному благодійному фонду Володимира Безим‘яного основні фонди на загальну суму 1773442 грн.86 коп.

Згідно з підпунктом 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий лізинг і оренда) –господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород , пов‘язаних з правом користування та володіння об‘єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу; якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Відповідно до підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), зав наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи І у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи І зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи І та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку (підпункт 8.4.3 пункт 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з підпунктом 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Позивач не оспорює факт допущеного порушення, втім, у контррозрахунку суми заниженого валового доходу допускає суттєву методологічну помилку, а саме: від суми повернення об‘єкту продажу віднімає суму первісної вартості, а потім – суму амортизації, що суперечить нормі п.п.7.9.6 п. 7.9 ст.7 Закону про прибуток, якою встановлено, що на суму нарахованої амортизації зменшується. Первісна вартість основних фондів, а потім вже на отриману суму зменшується балансова вартість основних фондів на момент їх повернення.

З матеріалів справи вбачається, що первісна вартість основних фондів, які були повернуті орендодавцю складала 1808785,56 грн. (в т.ч. 1679145,57 грн. І групи та 129640 грн. 2 та 3 групи.

Крім орендованих основних фондів на балансі підприємства враховувались власні основні фонди 2,3 груп, первинна вартість яких складала 5926,67грн.

Амортизація основних фондів станом на 01.12.2003р. складала :

1 групи -59307,24грн 2, 3 груп орендованих оф -11381,06 грн.

2,3 груп власних основних фондів - 2302,76грн.

Разом 2,3 группи - 13683,82грн.

Балансова вартість основних фондів 1 групи на момент повернення їх орендодавцю складала :

1679145,57 -59307,24= 1619838,36грн.

Балансова вартість основних фондів 2,3грруп (як орендованих і власних) на момент повернення орендованих основних фондів орендодавцю складала:

129640+5926,67- 13683,82=121882,85

Доход від продажу основних фондів складає

1773442,86 грн.- 1619838,36-121882,85 = 31721,64грн.

Таким чином позивачеві було правомірно визначено податкове зобов‘язання за платежем –податок на прибуток в сумі 12257,29 грн. та обгрунтовано, на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. нараховані штрафні санкції в сумі 6128,65 грн.

Податковий орган, згідно приписів ст.71 КАС України, довів правомірність прийнятого рішення, у зв‘язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати в сумі 3 грн.40 коп. держмита покладаються на позивача.

Зайве сплачений позивачем за пл. дорученням № 40 від 22.01.2007 судовий збір в розмірі 81 грн.60 коп. може бути повернутий за клопотанням позивача в порядку, передбаченому ст.89 КАС України. Помилково сплачені позивачем при подачі адміністративного спору витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. за пл.дорученням № 41 від 22.01.07 підлягають поверненню на рахунок позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення з повідомленням сторін, що повний текст постанови буде виготовлений 22.06.2007 р.

Керуючись ст.ст.94,160,162,163,167,186,254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати в сумі 3 грн.40 коп. судового збору покласти на позивача.

3.ДП Судовий інформаційний центр повернути на рахунок ДП "Ринок Універсальний" сплачені ним за пл. дорученням № 41 від 22.01.07 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі і підписано 22.06.2007 р.

Суддя О.С.Палей

Суддя О.В.Рябцева

Суддя Є.Ю.Пономаренко

Надр. 4 прим.

1- до справи

2- позивачу

3- 4- відповідачам