
Справа № 592/17420/18
Провадження № 3/592/30/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С., особи відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 із застосуванням технічних засобів звуко та відео фіксації судового провадження, що відповідає вимогам ч.6 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/1, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/1, кв.10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,
за ч.1 ст.130 КпАП України,
В С Т А Н О В И В :
13.11.2018 року, близько 23:41 год., в м.Суми, по вул.Веретенівській, в районі будинку № 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп’яніння, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Перший судовий розгляд справи в суді був призначений на 26.11.2018 року, про що було відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис і отримав копію цього протоколу.
26.11.2018 року у судовому засіданні ОСОБА_1 подав суду заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату у зв’язку з необхідністю укладення угоди з адвокатом.
Його заява була задоволена і судовий розгляд було відкладено на 11.12.2018 року про що він був сповіщений під особистий підпис, який мається на обкладинці даної справи.
11.12.2018 року адвокатом ОСОБА_2 було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з необхідністю ознайомитись йому зі справою та можливістю виготовлення копій з матеріалів справи.
Розгляд справи було відкладено на 27.12.2018 року.
27.12.2018 року від захисника ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні та було зазначено, що підтверджуючи документи будуть надані пізніше.
Розгляд справи було відкладено на 11.01.2019 року.
Вподальшому захисником була надана довідка на ім’я ОСОБА_1 про те, що він хворів на бронхіт у період з 26.12.2018 року по 02.01.2019 року.
Однак, вказана довідка завірена не гербовою печаткою, а завірена печаткою для довідок амбулаторії № 9 та печаткою лікаря, П.І.Б. якого на печатці не видно, що викликає сумнів у достовірності цієї довідки, оскільки як зазначено у довідці ОСОБА_1 на вказаний період був звільнений від занять, тому даний медичний документ повинен бути завірений саме гербовою печаткою лікарняного закладу.
11.01.2019 року, під час судового розгляду, захисником було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи для виклику і допиту у судовому засіданні інспектора патрульної поліції, яка складала адміністративний протокол з метою з’ясування питання чи керував автомобілем ОСОБА_1 у той момент, коли під’їхав патрульний автомобіль.
При цьому на пропозицію суду заслухати самого ОСОБА_1 і переглянути DVD-диск з відеозаписом з боді-камер поліцейських до виклику свідка, захисник та сам ОСОБА_1 заперечували та наполягали спочатку на допиті вказаного свідка.
Клопотання захисника було задоволене і розгляд справи був відкладений на 15.01.2019 року.
Однак, у судове засідання 15.01.2019 року ОСОБА_1 не з’явився, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
15.01.2019 року у судовому засіданні захисник ОСОБА_2 повідомив, що приблизно за півгодини до засідання він телефонував ОСОБА_1 і той повідомив, що захворів при цьому захисник не зміг пояснити суду чим на цей раз захворів ОСОБА_1
Оскільки ОСОБА_1 не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча б у телефонному режимі, з чого судом був зроблений висновок про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою затягнути розгляд справи до спливу строків накладення адміністративного стягнення, оскільки вже вдруге безпосередньо перед судовим засіданням він заявив через захисника про нібито своє захворювання без надання підтверджуючих документів про звернення до лікарняного закладу, які б він міг отримати за вимогою у перший день звернення, та на цей раз не повідомивши захисника чим саме і де він хворіє для з’ясування причин поважності неявки до суду, тому судом була постановлена протокольна ухвала про подальший розгляд справи без участі ОСОБА_1 та за участю його захисника ОСОБА_2
Крім того, дане рішення суду щодо можливості розгляду справи без ОСОБА_1 повністю узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такоі? міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France.
Європейський суд з прав людини також зазначає, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франціі?), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує и?ого права» (Bellet v. France (Белле проти Франціі?), § 36; Nunes Dias v. Portugal (ОСОБА_3 проти Португаліі?) (deмc.) стосовно правил, що регламентують сповіщення).
Правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспаніі?); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольськии? та Звольстка проти Чехіі?), § 51).
Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгаріі?) [ВП], §§ 230).
Якщо доступ до суду обмежении? законом чи практикою суду, Суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорціи?не співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою: Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдеи?н проти Сполученого Королівства), § 57.
Стаття 6 § 1 не порушується, якщо обмеження відповідає принципам, заснованим Судом.
У даному випадку рішення суду про подальший розгляд справи без участі ОСОБА_1 жодним чином не порушує його права на доступ до суду та права надати особисті пояснень суду проти висунутого відносно нього обвинувачення, оскільки справа продовжує розглядатись за участю його захисника та не порушуються його права, передбачені ст.268 КпАП України щодо можливості розгляду справи без участі цієї особи.
У судовому засіданні захисник заперечуючи проти протоколу зазначив, що інспекторами патрульної поліції не надано суду доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем у той момент, коли до нього під’їхали патрульні. А з відео запису, зробленого з боді-камер патрульних видно, що в цей момент ОСОБА_1 автомобілем не керував, а стояв біля нього, тому на думку захисника у даному випадку відсутня об’єктивна сторона правопорушення у виді керування транспортним засобом.
Із переглянутого у судовому засіданні у присутності захисника DVD диску з відеозаписом з боді-камер патрульних поліцейських вбачається, що коли розпочався відеозапис, то автомобіль ОСОБА_1 “Skoda Rapid” стояв в кюветі і сам ОСОБА_1 в цей момент відкрив дверцята водія та вийшов з водійського місця автомобіля та почав вести розмову з поліцейськими.
При цьому ОСОБА_1 на запитання поліцейських пояснив, що він з’їхав в кювет.
По розмові чітко чутно, що мова у ОСОБА_1 була млява, місцями не розбірлива, що давало право поліцейським запідозрити його у перебуванні в стані алкогольного сп’яніння.
Крім того, на відео видно, як сторонній водій пояснював поліцейським, що до їх приїзду вказаний автомобіль “Skoda Rapid” з’їхав в кювет і він намагався допомогти витягти його звідти.
Далі на відео видно, що після того, як поліцейські стали пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою приладу “Алкотест” то він декілька разів на протязі тривалого часу пропонував поліцейським відпустити його за гроші.
На що поліцейський неодноразово попереджав ОСОБА_1, що його пропозиції дати гроші є кримінально карними для нього, але він продовжував пропонувати відпустити його за гроші.
На відео також чітко видно та чутно, як у присутності двох свідків патрульні пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп’яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі на що він відмовився. Тому в подальшому відносно нього був складений адміністративний протокол.
У судовому засіданні захисник повторно заявив клопотання про виклик і допит у судовому засіданні в якості свідка інспектора патрульної поліції ОСОБА_4, яка складала протокол для з’ясування у неї тільки двох питань чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом коли вони до нього під’їхали та у випадку, якщо не керував, то які були підстави складати протокол.
У задоволенні даного повторного клопотання судом було відмовлено, про що була постановлена протокольна ухвала, оскільки з переглянутого відео чітко видно, що на той момент коли під’їхали співробітники патрульної поліції, то автомобіль ОСОБА_1 “Skoda Rapid” стояв в кюветі і не рухався, оскільки в тій ситуації подальший рух по кювету був не можливий.
І в цей момент на відео видно, як ОСОБА_1 виходив з автомобіля саме з місця водія і на запитання патрульного ОСОБА_1 сам пояснив, що він з’їхав в кювет.
Тим самим він підтвердив, що він керував автомобілем доки не з’їхав в кювет.
Тому це і є відповіддю на перше запитання захисника чи керував ОСОБА_1 автомобілем в той момент, коли до нього під’їхали патрульні.
З приводу правових підстав для складання протоколу, то показання патрульної ОСОБА_4 не є обов’язковими, оскільки на це питання повинен надати відповідь суд у своєму рішенні чи були законні підстави для складання протоколу у даній ситуації.
Таким чином, дослідивши надане патрульною поліцією відео можна дійти обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Skoda Rapid” д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп’яніння, доки не з’їхав в кювет.
У протоколі інспектором було зазначено три ознаки алкогольного сп’яніння це: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода.
Дві з вказаних трьох ознак були перевірені в судовому засіданні це такі, як “млява мова” та “нестійка хода”, що видно на відео під час бесіди ОСОБА_1 з поліцейськими.
Перевірити у судовому засіданні таку ознаку як “запах алкоголю з порожнини рота” не має можливості, однак у суду також не має ніяких підстав не довіряти та піддавати сумніву такий висновок патрульних поліцейських, оскільки дві інші ознаки були підтверджені наданим відео записом.
Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O’Halloran and Francis v. the United Kingdom”) також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов’язку відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Таким чином, у судовому засіданні, зібраними патрульною поліцією доказами, зокрема відеозаписами з боді-камер було доведено поза будь-яким розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 керував автомобімлем “Skoda Rapid” д.н.з. НОМЕР_3 та з'їхав на ньому в кювет не впоравшись з керуванням будучи з явними ознаками алкогольного сп'яніння та в подальшому на вимогу поліцейських і у присутності двох свідків відмовився проходити огляд на стан сп’яніння як на місці зупинки, так і медичному закладі.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників патрульної поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” і повну доведеність вини водія ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом та його відмові від проходження огляду на стан сп’яніння на вимогу співробітників патрульної поліції у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.
Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_1 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 384,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. за наступними реквізитами: Одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ – 37993783 Банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) МФО – 899998 Рахунок – 31211256026001 Код платежу – 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.І. Чернобай
Судове рішення № 79209718, Ковпаківський районний суд м. Суми було прийнято 16.01.2019. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 592/17420/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: