Ухвала суду № 79208813, 14.11.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/11815/17

Провадження №1-кп/523/767/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів: головуючого судді Позняка В.С., суддів Шкорупеєва Д.А., Боднаря С.М., при секретарі Ситник І.П., за участю прокурорів Одеської місцевої прокуратури №3 Реута Ю.В., Задоріна Є.Ю., представника потерпілих ОСОБА_4, захисників Прилепського І.А., Піскуна О.В., Євсюкова Є.П., Соломенцева І.А., Косова О.О., Потапової Ж.Б., у присутності потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, обвинувачених, розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні за №12016160500008887 від 22.11.2016р. за обвинуваченням ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, -

Встановила:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_12, ОСОБА_13, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_14, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.263 ч.1, 257, 187 ч.4; 14 ч.1, 187 ч.4 КК України, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.

У ході судового засідання прокурором було надане та заявлене письмове клопотання про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинуваченим були порушені умови домашнього арешту, а саме 23.10.2018 року він був присутній в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси без дозволу суду, повістка була видана на наступну дату судового засідання, яке було призначене на 31.10.2018 року, також мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_16 скоїв особливо тяжкий злочин, ризики не змінилися, обвинувачений може переховуватися від суду, так як не має постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, спотворити будь-яку із речей та документів, так як не всі предмети, за допомогою яких вчинявся злочин знайдені, впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки всі спільники не встановлені, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що на думку сторони обвинувачення свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Прокурор Реут Ю.В. підтримав клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників процесу - представника потерпілих ОСОБА_4, який погодився з думкою прокурора, зазначивши, що умовою звільнення обвинуваченого з-під варти було не залишення свого місця мешкання, фактично ОСОБА_16 порушив обмеження, які були покладені на нього ухвалою суду, водночас погоджуючись зі вказаними прокурором ризиками; потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, які приєдналися до думки свого представника;

- захисника Піскуна О.В., який в захист інтересів ОСОБА_16 вказав, що відповідно до положень ст.376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно учасникам кримінального провадження, оголошення ухвали є невід'ємною частиною судового засідання, присутність обвинуваченого є обов'язковою, тому його підзахисний прибув до суду, більш того до ОСОБА_16 застосовані електронні засоби контролю, при цьому зауважень, повідомлень від служби моніторингу Національної поліції України, які здійснюють нагляд за дотриманням виконання ухвали суду про порушення умов цілодобового домашнього арешту не надходило., ризики не змінилися, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, посилання потерпілої сторони щодо причетності до скоєння нового злочину, яке мало місце 28.09.2018 року нічим не доказане, так як відомості до ЄРДР внесені відносно іншої особи, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора;

- захисника Євсюкова Є.П., який, підтримуючи думку свого колеги - адвоката Піскуна О.В., також не погодився з клопотанням прокурора, в свою чергу зазначаючи, що відповідно до ст. 27 КПК України учасники судового провадження не можуть бути обмежені у праві отримання у суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду, оголошення повного тексту ухвали є невід'ємною складовою судового провадження, тому присутність ОСОБА_16 у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси при оголошенні повного тексту ухвали є виправданою, більш того, до обвинуваченого застосовані електронні засоби контролю, його маршрут постійно відстежується, перед виходом до суду ОСОБА_16 повідомляє адміністратора служби моніторингу Національної поліції, отримує відповідне погодження, будь-яких зауважень щодо порушення умов цілодобового домашнього арешту зі сторони співпрацівників органу поліції не надходило, порушень не зафіксовано, бажання потерпілої сторони помістити ОСОБА_16 за грати можна розцінювати, як психологічний тиск з метою схилити його до само обмови, тому на думку захисника підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу не має;

- захисників Соломенцева І.А., Прилепського І.А., Косова О.О., Потапової Ж.Б., які підтримали позицію своїх колег, заперечуючи проти задоволення клопотання сторони обвинувачення; при цьому захисник Прилепський І.А. звернув увагу суду, що окрім ОСОБА_16 в приміщення суду був присутній інший прокурор, який не вважав за потрібне поцікавитися , що робить у суді обвинувачений;

- обвинуваченого ОСОБА_17, який не заперечував свого прибуття до Суворовського районного суду м. Одеси 23.10.2018 року з метою бути присутнім при оголошенні повного тексту ухвали, також пояснивши, що перед кожним судовим засіданням попереджає співпрацівників поліції про необхідність пересування, на що отримує дозвіл, будь-яких зауважень відносно нього не має;

- потерпіла ОСОБА_10 в заперечення доводів сторони захисту зазначила, що ОСОБА_16 гарний програміст, може не виходячи з дому, спілкуватися з криміногенними особами, люди можуть приїжджати до нього, враховуючи його світу він може «погратися» з браслетом, тому вважала за необхідне обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

- обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, які приєдналися до загальної думки своїх захисників, враховуючи положення ст.331 КПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Дійсно, відповідно до положень до ст. 331 ч.1,2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або сторони захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст.178 ч.1 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно ст.177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього зобов'язань, не впливати на свідків та потерпілого.

Відповідно ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи доводи сторін, колегія суддів не вбачає на теперішній час порушень умов застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, перебування у приміщенні суду в день оголошення повного тексту ухвали є на думку колегії суддів допустимим.

Так, відповідно до положень ст.376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно учасникам судового провадження, тому обвинувачені мають право бути присутніми у залі суду при оголошенні. Крім того, будь-яких офіційних повідомлень, рапортів, звернень з органу Національної поліції України стосовно не дотримання умов домашнього арешту до адреси суду не надходило, жодного іншого доказу в підтвердження своїх доводів стороною обвинувачення не надано, ОСОБА_16 на даний момент демонструє належну поведінку, виконує покладені на нього обов'язки в межах застосованого запобіжного заходу, посилання прокурора по відсутність постійного місця мешкання та міцних соціальних зв'язків є голослівними, оскільки як з'ясовано, ОСОБА_16 проживає за місцем реєстраціє разом зі своєю родиною, а саме дружиною та сином, має засоби зв'язку, тому раніше застосований запобіжний захід на думку колегії суддів є достатнім для тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та запобігання існуючим ризикам, передбаченим діючим КПК України.

Крім цього представником потерпілих ОСОБА_4 було оголошене клопотання про накладення арешту на майно, а саме мобільного телефону марки «Айфон» моделі 7 імей НОМЕР_1, системного блоку «Asus», який був скасований ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 року, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказане майно належить дружині ОСОБА_16 - ОСОБА_18, крім того до обвинуваченого потерпілими пред'явлений цивільний позов про відшкодування завданого матеріального збитку, який добровільно не компенсований; також зазначивши, що мобільний телефон та системний блок, вартість яких далеко не спів розмірна розміру шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, підлягають конфіскації з метою забезпечення заявленого цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_10 підтримала клопотання адвоката Кіхтенка Н.Є., в свою чергу вказавши, що телефон є речовим доказом, з якого тестувався голос, в комп'ютері є телефонна книга, є записи, тому просила накласти арешт та залишити предмети речовими доказами.

Прокурор Реут Ю.В. підтримав клопотання, мотивуючи тим, що потерпілі мають право заявляти клопотання з метою забезпечення позову.

Захисник Піскун О.В., в захист інтересів ОСОБА_16 заперечував проти задоволення клопотання про накладення арешту на майно, так як вважає, що підстав не має, мобільний телефон та системний блок є особистими речами, дані речі ніяким чином не можуть забезпечувати позов, тому клопотання потерпілої сторони не підлягає задоволенню.

Захисники Соломенцев І.А., Прилепський І.А., Косов О.О., Потапов Ж.Б., Євсюков Є.П. приєдналися до думки колеги, при цьому захисник Євсюков Є.П. акцентував увагу колегії суддів, що в минулому судовому засіданні прокурор заявив, що мобільний телефон не є речовим доказом, крім того згідно роздруківок даний телефон ніколи не використовувався.

Обвинувачений ОСОБА_16 пояснив, що мобільний телефон був подарований дружині на День народження у 20107 році, його звинувачують у скоєнні кримінального правопорушення, яке мало місце у 2016 році, тому арешт знятий дійсно з речей, які належать його дружині, його особистий телефон залишився під арештом.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника потерпілого про накладення арешту на майно не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Дійсно, відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, для забезпечення цивільного позову. Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 року було прийняте рішення про скасування арешту з майна за одностайною згодою усіх учасників процесу, прокурор у судовому засіданні не підтвердив, що дані предмети є речовими доказами, тому підстав вважати дану ухвалу суду не правомочною не має, крім того будь-яких інших вагомих доказів щодо накладення арешту на майно потерпілою стороною не надано, при цьому слід зауважити, що в подальшому дослідження доказів буде проводитися відповідно встановленого порядку, в ході якого при встановленні конкретних обставин не позбавляє сторону обвинувачення звернутися з повторним клопотання.

Крім цього, обвинуваченим ОСОБА_12 та його захисником Прилепським І.А. було заявлене клопотання про надання дозволу на проведення його медичного обстеження у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я та відсутності спеціалістів в установі виконання покарань. Дане клопотання колегія суддів вважає передчасним, та вбачає необхідність спочатку направити запит до ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінальної виконавчої служби України», розташованому в м. Києві з метою отримання медичної довідки, після чого вирішити дане питання.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 177-178, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів,-

Постановила:

В задоволенні клопотання прокурора про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - відмовити.

В задоволенні клопотання потерпілої сторони в особі адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно , а саме мобільного телефону марки «Айфон» моделі 7 імей НОМЕР_1, системного блоку «Asus» - відмовити за підстав, викладених в мотивувальній частині суду.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про забезпечення медичного обстеження - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя : В.С. Позняк

Судді : Д.А. Шкорупеєв

С.М. Боднар