Ухвала суду № 79204695, 19.12.2018, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/409/18

Провадження №2/390/892/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М.,

за участю представника заінтересованої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за заявою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 25031), заінтересована особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (вул.В.Перспективна, 31/36, м.Кропивницький, 25000) про відшкодування шкоди, завданої незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області відшкодувати йому, за рахунок коштів державного бюджету моральну шкоду у сумі 161 578,40 грн., завдану незаконним застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заяву обґрунтував тим, що 27.03.2015 року його було затримано працівниками поліції за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення. 30.03.2015 року слідчим суддею Боровику І.М. обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження. 18.01.2017 року вироком суду його визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдано за відсутністю складу злочину, запобіжний захід - тримання під вартою - скасовано і його звільнено з- під варти. 17.05.2017 року апеляційним судом Кіровоградської області вирок суду від 18.01.2017 року залишено без змін. Оскільки заявник незаконно перебував під слідством та судом, а також під вартою з 27.03.2015 рок по 17.01.2017 року, тому вважає, що мінімальний розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди, не може бути меншим, ніж 80 789,10 грн. Крім того, через тривале утримання в слідчому ізоляторі він був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими та інших негативних наслідків, таких як втрата роботи, здоров’я, тому вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в подвійному розмірі від мінімально передбаченого та гарантованого розміру, тому оцінив розмір, завданої йому шкоди, у розмірі 161 578,40 грн., яку просив стягнути на його користь.

В судове засідання ОСОБА_2 не з’явився, від нього до суду надійшла заява, в якій він просить справу за його заявою, розглядати без його участі, на підставі наявних у суді матеріалів.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області суду пояснила, що заінтересована особа не погоджується з доводами, викладеними в заяві ОСОБА_2 та заперечує проти задоволення його заяви, оскільки ОСОБА_2 попередньо не звертався до казначейської служби щодо отримання відповідного відшкодування в порядку, визначеному постановою КМ України № 845, якою передбачається списання коштів на користь фізичних осіб лише на підставі рішення суду. За відсутності такого звернення від ОСОБА_2 та результату розгляду такого звернення, права ОСОБА_2 казначейською службою не порушувались.

Суд, заслухавши представника заінтересованої особи, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справі та відповідні їх правовідносини.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваною у вчиненні злочину, від 27.03.2015 року слідчим Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області затримано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.12).

28.03.2015 року ОСОБА_2 за матеріалами кримінального провадження, внесеного 27.03.2015 року до ЄРДР за № 12015120170000417, повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.14).

На підставі ухвали слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2015 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів, тобто з 17 год. 20 хв. 27 березня 2015 року по 17 год. 20 хв. 25 травня 2015 року (а.с 16-17).

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 07.04.2015 року ухвалу слідчого судді від 30.03.2015 року залишено без змін (а.с.18-20).

28.04.2015 року ОСОБА_2 вручено підозру про скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.21-26).

30.04.2015 року відносно ОСОБА_2 складено обвинувальний акт по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с.24).

21.05.2015 року ухвалою Кіровоградського районного суду призначено судовий розгляд кримінального провадження № 12015120170000417 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою на 2 місяці з 25.05.2015 року по 24.07.2015 року (а.с. 28).

23.07.2018 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 2 місяці до 23.09.2015 року (а.с. 29).

22.09.2015 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 1 місяць до 22.10.2015 року (а.с. 30).

16.10.2015 року вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17.09.2014 року і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці. Запобіжний захід ОСОБА_2 на період апеляційного оскарження залишено без змін – тримання під вартою (а.с. 31-33).

02.02.2016 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2015 року стосовно ОСОБА_2 скасовано та призначено новий судовий розгляд даного кримінального провадження Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 залишено у виді тримання під вартою та продовжено строк його тримання під вартою на 60 днів, - з 02.02.2016 року до 01.04.2016 року включно (а.с. 34-36).

23.03.2016 року ухвалою суду тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів з 01.04.2016 року до 30.05.2016 року включно.

23.05.2016 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, - з 30.05.2016 року до 28.07.2016 року включно (а.с. 37).

12.07.2016 року ухвалою суду тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, - з 28.07.2016 року до 25.09.2016 року включно.

15.09.2016 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, - з 25.09.2016 року до 23.11.2016 року включно (а.с. 38).

21.11.2016 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 30 днів, - з 23.11.2016 року до 22.12.2016 року включно (а.с.39).

07.12.2016 року ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 30 днів, - з 22.12.2016 року до 20.01.2017 року включно (а.с.40).

26.12.2016 року під час судового розгляду ОСОБА_2 змінено обвинувачення, складеним обвинувальним актом ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України (а.с. 41-43).

18.01.2017 року вироком суду ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та виправдано за відсутністю складу злочину. Запобіжний захід – тримання під вартою ОСОБА_2 скасовано та звільнено з-під варти в залі судового засідання (а.с. 44-48).

17.05.2017 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2017 року стосовно ОСОБА_2 залишено без змін (а.с. 49-53).

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст.1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №12015120170000417 від 28.03.2015 року незаконно перебував під слідством та судом, оскільки вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2017 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину та виправдано за відсутністю складу злочину.

В зв’язку із вищенаведеним ОСОБА_2 протягом досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, 21 місяць та 21 день був позбавлений волі тому, як виправдана особа, має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявник має право на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Частиною 3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання відшкодування шкоди, в порядку, передбаченому Законом, розмір якого слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, що відповідає правовим позиціям викладеним Верховним Судом України у справах № 6-2203цс15, 6-501цс17.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату на рівні 3723 грн.

Оскільки затримання ОСОБА_2, в рамках кримінального провадження №12015120170000417, здійснено 27 березня 2015 року, а його звільнення за результатом судового розгляду даного кримінального провадження відбулось 18 січня 2017 року, то загальний період його перебування під слідством та судом становить 21 місяць і 21 день, а мінімальний та гарантований Законом розмір відшкодування моральної шкоди становить 21 (місяць) х 3723 (мінімальна заробітна плата) = 78183 грн.; 3723 (мінімальна заробітна плата) / 30 (день) = 124,1 грн. (один день перебування під слідством та судом); 124,1 грн. х 21 (днів) = 2606,10 грн.; 78183+2606,1 = 80789,10 грн.

Отже, мінімальна та гарантована сума, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 за даною заявою, на момент відшкодування, складає 80789,10 грн., що відповідає межі відшкодування, встановленої Законом.

В поданій заяві ОСОБА_2 зазначає, що він має право на відшкодування моральної шкоди в подвійному розмірі від мінімально передбаченого, оскільки через тривале перебування у слідчому ізоляторі він був позбавлений нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими, також він втратив роботу здоров’я.

Проте, в поданій заяві ОСОБА_2 на доведення того, що через ув’язнення, ним було втрачено роботу, порушені соціальні зв’язки, погіршено стан здоров’я не навів відповідних мотивів і не обґрунтував їх належними та допустимими доказами, тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в подвійному розмірі, слід відмовити.

Враховуючи обсяг заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань через перебування під вартою протягом тривалого часу, що призвело до вимушених змін у його житті, суд, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що відшкодування завданої йому моральної шкоди у гарантованому Законом розмірі, стане достатнім для відновлення його життя у попередньому стані.

Таким чином, заява підлягає частковому задоволенню.

В частині способу здійснення відшкодування, суд виходить з наступного.

Статтею 43 БК України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення).

В силу п. 8 ч.1 ст. 7, ч.2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Таким чином, відшкодування ОСОБА_2 шкоди, завданої йому незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Судові витрати у справі суд відносить за рахунок держави.

На підставі ст.56 Конституції України, ст.ст.16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст.1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, керуючись ст.ст.259-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 25031) за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду в сумі 80789,10 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 25.12.2018 року.

Суддя