Постанова № 79203366, 15.01.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7275/18

Провадження № 3/487/10/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря: Ільченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Головного управління ДФС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої на посаді Головного бухгалтера ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1 -

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 163-1 КпроАП України,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 року в результаті документальної планової виїзної перевірки, ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» в період діяльності з 01.07.2017 року по 30.06.2018 року, встановлено що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного бухгалтера «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вела податковий облік з порушеннями встановленого порядку а саме:

- порушила 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 614744,00 грн., а саме: за ІІ півріччя 2017 року на суму 175718,00 грн.; ІІІ півріччя 2017 року в сумі 159999,00 грн.; ІV квартал 2017 року в сумі 15719,00 грн.

- за І квартал 2018 року 439026,00 грн.; за І квартал 2018 року в сумі 522769,00 грн.; за ІІ квартал 2018 року завищення в сумі 83743,00 грн., а саме завищення витрат за рахунок безпідставного коригування вартості придбаної тріски та завищення роялті-ліцензійного платежу по акту перевірки від 19.10.2018 року №2509/14-29-14-02/36487633.

ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з’явилася, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 280 КпроАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 134.1.1. об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1., базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що головним бухгалтером ТОВ «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» допущено порушення: Пунктів 44.1, п 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 614744,00 грн., а саме: за ІІ півріччя 2017 року на суму 175718,00 грн.; ІІІ півріччя 2017 року в сумі 159999,00 грн.; ІV квартал 2017 року в сумі 15719,00 грн.

- І квартал 2018 року 439026,00 грн.; І квартал 2018 року в сумі 522769,00 грн.; ІІ квартал 2018 року завищення в сумі 83743,00 грн.

Окрім того вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується наступними матеріалами справи: Протоколом про адміністративне правопорушення № 412 від 19.10.2018 року, Актом від 19.10.2018 року за № 2509/14-29-14-02/36487633.

Таким чином, суд приходить до висновків, що ОСОБА_1 своїми діями скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КпроАП України.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення стягнення у вигляді штрафу в межах санкції даної статті, яке є необхідним і достатнім, та згідно ст. 23 КпАП України, відповідає меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 40-1 КпАП України у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що визначено ст. 4 Закону України « Про судовий збір» в новій редакції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.40-1, 278, 280, 283, 284 КУпАП України, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 163-1КпроАП України та призначити стягнення у вигляді штрафу у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. (отримувач УК у м. Миколаїв/Заводськ.р-н/21081100, ЄДРПОУ 37992781, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31111106014003, код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) у дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: (ГУДКСУ) Казначейство України; Код банку (МФО ГУДКСУ):899998; рахунок отримувача: 3121256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена в Миколаївському Апеляційному суді через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя І.О.Притуляк