Постанова № 7920033, 05.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6648/09/1370

05 лютого 2010 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Костів М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю:

представника позивача: Гейдар-заде І.М.

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну позовну товариства з обмеженою відповідальністю “Корпоративні ресурси - Захід” до Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про скасування акту №95 від 22.05.2009 р. та вимоги про сплату боргу №Ю-358 від 22.05.2009 р.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпоративні ресурси - Захід” звернулось до адміністративного суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про скасування акту перевірки №95 від 22.05.2009 р. та Вимоги про сплату боргу №Ю-358 від 22.05.2009 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 16.12.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що за результатами перевірки оспорюваним актом відповідач донарахував позивачу внески в розмірі 258265,99 грн., у т.ч. за 2004 р. 255610,38 грн., за 2005 р. 969 грн., за 2006 р. 729,29 грн., за 2007 р. 894,32 грн.. Однак, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачував єдиний податок. Законом України “Про вирішення питання щодо заборгованості субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у звязку з перерозподілом Державним казначейством України частин податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року 1 кварталу 2005 року”, встановлено, що суми внесків, які були сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством протягом 2004 р. 1 кв. 2005 р., не вважати заборгованістю. Посилається також на те, що норми Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” надали право сплачувати єдиний податок, і не могли бути відмінені нормами Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що виключно Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” регулюються відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за ними. Висновки, зроблені в акті перевірки вважає підставними та обґрунтованими. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

У період з квітня 2004 р. по 2009 р. позивач був платником єдиного податку, що підтверджується відповідними Свідоцтвами про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою та визнається відповідачем в акті перевірки.

З 08.05.2009 р. по 22.05.2009 р. відповідач провів перевірку позивача, про що було складено акт №95 від 22.05.2009 р. “Про результати позапланової перевірки по товариству з обмеженою відповідальністю “Корпоративні ресурси Захід” 31442713 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 28.04.2001 до 22.05.2009 та достовірності даних, відображених у звітності персоніфікованого обліку за період з 01.01.2004 до 22.05.2009”. У відповідності до вказаного акту було виявлено заниження фактичних витрат на оплату праці (грошове забезпечення) працівників, на які нараховуються страхові внески у розмірі 31,8 33,2%. Внаслідок цього було донараховано внесків на загальну суму 258265,99 грн., у т.ч. за 2004 р. 255610,38 грн., за 2005 р. 969 грн., за 2006 р. 729,29 грн., за 2007 р. 894,32 грн. При цьому, як вбачається зі змісту акту, донарахування внесків за 2005 р. проводилось за квітень грудень. Таким чином, за період з 2 кв. 2005 р. позивачу донараховано внесків на суму 2592,61 грн..

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується факт сплати позивачем сум єдиного податку. Згідно із п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, як збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із ст. 18 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом; вони не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Зазначений закон не встановлює особливих правил сплати вказаного внеску для субєктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування. Однак, посилання відповідача на вказаний закон не приймається до уваги, враховуючи, що позивачу було донараховану суму внесків за 2004 р..

Згідно із ст. 1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року», суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Водночас, посилання позивача на безпідставність донарахування йому внесків за періоди з 2 кв. 2005 р. по 2007 р. включно, не знаходять підтвердження у матеріалах справи та не доведені суду у встановленому порядку належними доказами. Сплата єдиного податку позивачем у ці періоди не звільняє його від обовязку сплачувати внески відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач просить визнати нечинним акт перевірки. Однак, акт перевірки не носить характеру правового акту, не породжує сам по собі прав чи обовязків сторін, а лише фіксує результати проведеної перевірки. Відтак, сам по собі акт перевірки не порушує прав чи інтересів позивача, а згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, суд може визнати недійсним акт, лише якщо він суперечить законодавству та при цьому ущемлює права та законні інтереси особи.

На підставі вказаного акту відповідачем була винесена оспорювана вимога про сплату боргу від 22.05.2009 р. №Ю-358 на суму недоїмки 258265,99 грн., до якої увійшла також сума безпідставно визначеної відповідачем недоїмки за 2004 р. в сумі 255610,38 грн..

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, у частині донарахування внесків за 2004 р. оспорювана вимога не відповідає Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року».

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. 1. Позов задовольнити частково.

2. 2. Скасувати Вимогу про сплату боргу №Ю-358 від 22.05.2009 р. Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова в частині суми 255610,38 грн..

3. 3. В решті вимог у позові відмовити.

4. 4. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (м. Львів, вул. Хмельницького, 116) на користь ТзОВ “Корпоративні ресурси Захід (м. Львів, вул. Личаківська, 72) 1,70 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з поданням її копії до Львівського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 10.02.2010р.

Суддя /підпис/ Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.