Рішення № 7919586, 05.01.2010, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2010р Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого – судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» про поновлення на роботі , стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення доплати до основного окладу та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н ОВ И В:

13 серпня 2009 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» з позовом про поновлення на роботі , стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення доплати до основного окладу в сумі 4800 грн.00коп та стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. 00 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог вона посилається на те, що з 01 березня 2006 року по 30 липня 2009року працювала заступником головного бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» і була звільнена на підставі ч.2 ст. 41 Кодексу законі в про працю України, тобто за втратою довір'я.

Позивачка вважає, що звільнення сталося з порушення чинного законодавства, тому що вона не є матеріально-відповідальною особою та не обслуговувала безпосередньо грошові кошти.

Відповідно до наказу № 51-к від 13 вересня 2006 року їй було встановлено з 01 вересня 2006 року доплату до основного окладу в сумі 200 грн. 00коп щомісячно за розширення зони обслуговування. Фактично така доплата відбувалася з 01 червня 2006 року, а 01 березня 2007 року безпідставно припинена. Вона вважає, що відповідач їй завинив доплату за період з 01 березня 2007 року по лютий місяць 2009 року (включно) в сумі 4800 грн. 00 коп.

Тому позивачка просила поновити її на роботі з 30 липня 2009 року в якості заступника головного бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути доплату до основного окладу за період з 01 березня 2007 року по лютий місяць 2009 року (включно) в сумі 4800 грн. 00 коп.

Крім того, позивачка вважає, що відповідач порушив її конституційне право на працю, примусив її перенести страждання, тому просила стягнути з нього на їх користь моральну шкоду в сумі 30 000 грн. 00 коп

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просить поновити її на роботі з 30 липня 2009 року в якості заступника головного бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути доплату до основного окладу за період з 01 березня 2007 року по лютий місяць 2009 року (включно) в сумі 4800 грн. 00 коп. та стягнути моральну шкоду в сумі 30000 грн. 00 коп

Представник відповідача позов не визнала.

Вивчивши матеріали справи вислухавши пояснення сторін і свідків, суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково згідно з ч. 1. та ч. 2 ст.235, 103, 237-1 Кодексу законів про працю України з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено , що позивачка ОСОБА_1 дійсно працювала у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера з 01 березня 2006 року.

Відповідно до п. 1 другого розділу посадової інструкції заступника головного бухгалтера (а.с. 21-22) позивачка повинна була виконувати роботу по веденню

бухгалтерського обліку майна, зобов'язань та господарських операцій ( облік основних коштів, товаро-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, реалізацію продукції, результатів господарчо-фінансової діяльності, розрахунків з постачальниками і замовниками за надані послуги і таке інше ).

При цьому відповідач не уклав з нею угоди про матеріальну відповідальність.

30 липня 2009 року позивачка була звільнена з роботи на підставі ч.2 ст. 41 Кодексу законі в про працю України, тобто за втратою довір'я. (а.с. 4)

Але суд вважає, що відповідач при цьому звільненні порушив діючий закон.

Зокрема, відповідно до вимог ч.2 ст. 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього

з боку власника або уповноваженого ним органу .

Згідно наказу № 45-ВК від 30 липня 2009 року (а.с.4) приводом для звільнення ОСОБА_1 за підставами, передбаченими п.2 ст. 41 КЗпП України, є акт перевірки та доповідна записка.

З акту документальної перевірки достовірності та правомірності виплат коштів по договорах купівлі-продажу майнових паїв за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року (а.с. 25-26) видно, що проведені виплати коштів чи видача сільгосппродукції на паї на суму 2650 грн. 00 ., в тому числі: ОСОБА_2 по накладній № 55 від 03 лютого 2009 року за 1 тону кукурудзи - 838 грн. 00 коп., ОСОБА_3 по накладній № 10 від 09 січня 2009 року за 0.5 тони кукурудзи - 401грн.00 коп., ОСОБА_4 (за ОСОБА_5 , померлу в 2004 році) по накладній № 24 від 19 січня 2009 року за 0,5 тони кукурудзи – 375 грн. 00 коп., ОСОБА_5, померлій в 2004 році, по накладній № 40 від 26 січня 2009 року за 40 кг рослинного масла – 251грн 00коп, ОСОБА_6 по накладній № 48 від 29 січня 2009 року за 1 тону кукурудзи – 785 грн. 00 коп., що накладні та відомості на ім'я померлих та сторонніх осіб на отримання сільгосппродукції були оформлені відповідачкою, а тому з вини позивачки кошти та сільгосппродукція були видані невстановленим особам і господарство понесло збитки на цю суму.

Відносно складеного акту позивачка пояснила, що в її обов'язки не входило ведення журналу реєстрації пайщиків та проведення розрахунків з ними, що цей журнал вів другий робітник, Ареп'єва, а вона, ОСОБА_1, за вказівкою директора лише брала з нього дані щодо пайщиків та розміру коштів на майновий пай і виписувала накладні та відомості на отримання коштів по майновим паям.

В судовому засіданні встановлено, що в бухгалтерії працював також головний бухгалтер і другі працівники. Між ними та позивачкою були поділені обов'язки, і остання виконувала обсяг дорученої роботи і окремі доручення керівника господарства щодо виписки коштів або сільгосппродукції на паї при відсутності робітника, який займався цією роботою. Відповідач не надав суду наказ про покладення на позивачку обов'язків постійно вести журнал реєстрації пайщиків та провадити розрахунок з ними, тому, на думку суду, вона не повинна нести відповідальності.

Суд перевірив журнал реєстрації пайщиків і пересвідчився що навіть візуально видно, що записи, в тому числі прізвища пайщиків, їх правонаступників, розміри паїв, розміри коштів на паї, в ньому виконані не позивачкою.

Суд перевірив також накладні та відомості про отримання коштів по паям

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і пересвідчився, що накладні та відомості виписані позивачкою на ім'я пайщиків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зареєстровані в журналі реєстрації пайщиків.

Видача сільгосппродукції на паї не входила в обов'язки позивачки. Ці обов'язки в господарстві покладалися на робітників складу на току та олійниці ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а останні , як матеріально-відповідальні особи повинні були згідно

чинного законодавства видати сільгосппродукцію за паї в кількості , вказаній в накладній і саме тій особі, на ім'я якої виписана накладна, перевіривши особу по паспорту чи другому документу, або за довіреністю.

Видача грошових коштів на паї теж не входила в обов'язки позивачки. Ці обов'язки в господарстві покладалися на бухгалтера-касира ОСОБА_9, яка теж, як матеріально-відповідальна особа, повинна була видати кошти по відомості лише після перевірки особи.

З доповідної записки бухгалтера ОСОБА_9 (а.с. 35), яка послужила підставою для звільнення позивачки з роботи, видно, що 20 вересня 2007 року ОСОБА_1 по накладній № 129 в рахунок майнового паю, належного ОСОБА_10, який помер 10 січня 2006 року, виписала 900 кг. кукурудзи на суму 1089 грн 00 коп. на ім'я ОСОБА_11, в той час як після смерті ОСОБА_10 залишилася спадкоємиця – його донька ОСОБА_12 і що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 цю кукурудзу не отримували.

Суд перевірив накладну та відомість про отримання 900 кг. кукурудзи по паю ОСОБА_10 (а.с. 39,40 ) и пересвідчився, що позивачка виписала ці бухгалтерські документи на ім'я пайщика ОСОБА_10, який зареєстрований в журналі реєстрації пайщиків, а за видачу виписаної кукурудзи сторонній особі повинна відповідати матеріально-відповідальна особа, яка фактично не перевірила паспортні дані отримувача сільгосппродукції.

Для перевірки обставин справи суд викликав для допиту свідків, в тому числі ОСОБА_6 і останній після попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив, що він отримував 500кг кукурудзи в грудні 2008 року чи в січні 2009 року і , таким чином, спростував свою розписку (а.с. 28), що він не отримував кукурудзи по накладній № 48 від 29 січня 2009 року.

Відносно накладної № 24 від 19 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_4, яка за готівковий розрахунок , що вказано в накладній, замість пайщика ОСОБА_5І . виписала та отримала 500 кг кукурудзи на суму 375 грн 00 коп., то цей документ дійсно виписаний позивачкою за згодою керівника господарства ОСОБА_13, про що свідчить його підпис. Виписана сільгосппродукція була оплачена покупцем ОСОБА_4, про що є відмітка бухгалтера ОСОБА_9 та її підпис, після чого була видана комірником. (а.с. 135 )

Відносно накладної № 10 від 09 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, про видачу за готівковий розрахунок , що вказано в накладній, 500 кг кукурудзи на суму 401 грн 00 коп., то цей документ дійсно виписаний позивачкою за згодою керівника господарства ОСОБА_13, про що свідчить його підпис. Виписана сільгосппродукція була оплачена покупцем, про що є відмітка бухгалтера ОСОБА_9 та її підпис, після чого була видана комірником. При цьому позивачка неповинна нести відповідальність за те, що комірник видав сільгосппродукцію не ОСОБА_3, а сторонній особі. ( А.с. 136 )

В обох останні випадках шкода не наступила, оскільки сільгосппродукція була оплачена.

Суд приходить до висновку, що в такому разі немає підстав вважати, дії позивачки такими, що визвали недовіру.

Для забезпечення доказів, які б свідчили про провину позивачки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» зверталося до Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про порушення кримінальної справи і повідомило про розтрату нею майна на суму 1874 грн 00коп, але згідно постанови від 07 листопада 2009 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Ця постанова не була оскаржена відповідачем і набрала чинності.

Таким чином, суд не вбачає вини в діях позивачки, а звідси не знаходить підстав, які б могли визвати у відповідача втрату довір'я до неї, тому вважає за необхідне поновити її на роботі з 30 липня 2009 року в якості заступника головного бухгалтера та стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з наступного розрахунку.

Заробітна плата за березень 2009 року становить 1171грн 74 коп

( нараховано 1230грн 00 коп. плюс 200 грн 00 коп доплати за розширення зони обслуговування = 1430 грн. 00 коп. З цієї суми слід провести утримання : пенсійний фонд 2% - 28 грн 60 коп, соц. страхування – 14 грн. 30 коп, фонд зайнятості 0.6%– 08 грн. 58 коп

28.60 + 14.30 + 8.58=51.48 ; 1430.00 – 51.48 = 1378.52; 1378.52 х 15%= 206.78; 1378.52 минус прибутковий податок 206.78 грн. = 1171грн. 74 коп

Заробітна плата за квітень 2009 року становить 1171грн 74 коп

( нараховано 1230грн 00 коп. плюс 200 грн 00 коп доплати згідно приказу № 51к від 13 вересня 2006 року за розширення зони обслуговування = 1430 грн. 00 коп. З цієї суми слід провести утримання : пенсійний фонд 2% - 28 грн 60 коп, соц. страхування – 14 грн. 30 коп, фонд зайнятості 0.6%– 08 грн. 58 коп

28.60 + 14.30 + 8.58=51.48 ; 1430.00 – 51.48 = 1378.52; 1378.52 х 15%= 206.78; 1378.52 минус прибутковий податок 206.78 грн. = 1171грн. 74 коп

а разом за два місяці 2343 грн.48 коп.

Кількість робочих днів у цих місяцях - 42

Середній денний заробіток складає: 2343.48 грн : 42 = 55.79 грн

Кількість днів вимушеного прогулу за період з 30 липня 2009 року по 05 січня 2010 року з урахуванням святкових та неробочих днів складає 109 днів, з них:

у липні – 1 робочий день,

у серпні - 20 робочих днів,

у вересні – 22 робочих дні,

у жовтні – 22 робочих дні,

у листопаді – 21 робочий день,

у грудні – 23 робочих дні,

у січні - 0 робочих днів

Втрачений заробіток за 109 днів вимушеного прогулу складає: 55.79 х 109 = 6081.11 грн.

Суд взяв до уваги заробітну плату позивачки за березень та квітень 2009 року відповідно до абзаців 3 і 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

( зі змінами ), згідно яких середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат не за останні два календарні місяці роботи працівника, що передують події, з якою пов'язана

відповідна виплата ( незаконне звільнення ), а за попередні цим місяцем два місяці, лише в тому разі, коли працівник протягом останніх двох календарних місяців, що передували зазначеній події, не працював.

Як вбачається з довідок від 26 жовтня 2009 року та від 28 жовтня 2009 року

(а.с. 99, 100 ) протягом останніх двох календарних місяців, тобто в червні та травні місяцях 2009року позивачка не працювала.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивачки втрачений заробіток в сумі 6081 грн. 11 коп.

Позовні вимоги позивачки відносно стягнення доплати за розширення зони обслуговування в сумі 200 грн 00 коп щомісячно також слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з параграфом 7 приказа № 51к від 13 вересня 2006 року ( а.с. 49-51 ),

починаючи з 01 жовтня 2006 року в зв'язку зі скороченням кількості робітників бухгалтерії та розширення зони обслуговування позивачці провадилась доплата в розмірі 200 грн 00 коп в місяць, фактично ця доплата провадилась з 01 червня 2006 року.

Ця обставина підтверджується довідками про виплату та відомостями про нарахування заробітної плат за 2006 рік. Зокрема, в травні оклад позивачки становив 832 грн.00 коп. згідно штатного розкладу і з цієї суми провадилось нарахування заробітної плати, а починаючи з червня 2006 року при тому ж штатному розкладі оклад становив 1032 грн 00 коп. і з такого окладу провадились виплати по березень 2007 року (а.с 5-6, 57-67 )

Тобто праця позивачки провадилась з урахуванням приказу про доплату за розширення зони обслуговування.

В порушення діючого законодавства, а саме ст. 103 КЗпП України, без повідомлення позивачки не пізніше, як за два місяці, про нові або зміну діючих умов оплати праці, відповідач перестав провадити доплату 200 грн 00 коп позивачці до окладу, чим не виконав приведені вимоги закону, тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки доплату за розширення зони обслуговування в сумі 200 грн 00 коп щомісячно, починаючи з 01 березня 2007 року по лютий 2009 року (включно).

Суд вважає, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги позивачки в частині стягнення моральної шкоди, тому що відповідач порушив її конституційне право на працю, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона не мала другого джерела існування крім роботи у відповідача, і привело до погіршення стану здоров'я, що підтверджується медичними документами ( а.с. 149), тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в суму 1000грн. В стягненні іншої суми моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю.

Доводи представника відповідача відносно ще однієї причини виникнення недовіри до позивачки – це викрадення, зі слів відповідача, останньою трудової книжки, суд не бере до уваги, оскільки ця обставина не внесена до приказу про звільнення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 254 , 255 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області з 30 липня 2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок МФО ОКПО в АКБ «Правекс банк»)

на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2009 року по 05 січня 2010 року включно в сумі 6081грн.11 коп ( шість тисяч вісімдесят одну грн 11 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок МФО ОКПО в АКБ «Правекс банк»)

на користь ОСОБА_1 доплату за розширення зони обслуговування за період з 01 березня 2007 року по лютий 2009 року (включно) в сумі 4800 грн 00коп ( чотири тисячі вісімсот грн 00коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області області (розрахунковий рахунок 2600704220085 МФО 321983 ОКПО 03364228 в АКБ «Правекс банк»)на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн. 00коп ( одна тисяча грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок 2600704220085 МФО 321983 ОКПО 03364228 в АКБ «Правекс банк») на користь держави судовий збір в сумі 125 грн 81 коп ( сто двадцять п'ять грн. 81 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Богдана Хмельницького» Павлоградського району Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок 2600704220085 МФО 321983 ОКПО 03364228 в АКБ «Правекс банк») витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн (тридцять сім грн) на користь державного бюджету м.Павлограда (р/р 31217259700032 код одержувача 24237540 банк «ГУДКУ» в Дніпропетровській області МФО банку 805012).

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Литвиненко