Ухвала суду № 79195064, 15.01.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8805/18

Провадження № 1-кп/234/232/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Кравченко О.Ю.

при секретарі Пагуліч Д.Г.

за участі прокурора Карпенко Ю.О.

захисника Мироненко О.В.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Мироненко Ольги Валеріївни про визнання доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №420180513900000018 від 06.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №420180513900000018 від 06.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України.

В судовому засіданні захисник Мироненко О.В. заявила клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами:

- акти позапланових перевірок №05.4-3/16 від 24.10.2017 року, №05.4-5/22 від 24.10.2017 року, №05.4-6/30 від 24.10.2017 року, №05.4-7/19 від 24.10.2017 року, №05.4-7/20 від 24.10.2017 року, №5.4-8/33 від 24.10.2017 року, №05.4-10/18 від 24.10.2017 року, №05.1-1/1 від 24.10.2017 року, №05.1-1/2 від 24.10.2017 року, №5.1-8/6 від 24.10.2017 року, №5/1-8/5 від 24.10.2017 року, №5.1-7/10 від 24.10.2017 року, №05.1-5/13 від 24.10.2017 року, №5.1 - 6/13 від 24.10.2017 року, № 05.1-9/1 від 24.10.2017 року, №05.5-9/23 від 17.10.2017 року, №05.5-09/24 від 24.10.2017 року, №05.3-12/87 від 24.10.2017 року, №05.5-05/27 від 24.10.2017 року, №05.5-08/26 від 19.10.2017 року, № 05.5-08/27 від 24.10.2017 року, №05.5-19/27 від 24.10.2017 року та акти №05.4-7/12 від 21.08.2017, №05.4-3/10 від 21.08.2017, №05.5-05/18 від 16.08.2017.

- протоколи допитів та показання свідків - інспекторів ГУ Держпраці в Донецькій області : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

- висновок судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №2656/527 від 22.03.2018;

- висновок судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №730 від 28.03.2018;

- протокол допиту та показання свідка - судового експерта Донецького НДІСЕ ОСОБА_18;

- наказ керівника ГУ Держпраці в Донецькій області №1770 від 09.10.2017 про проведення позапланової перевірки;

- направлення на перевірку від 09.10.2017 року.

Припинити дослідження вищевказаних доказів, не брати їх до уваги при прийнятті судового рішення.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 09.10.2018 року колегією суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду скасована ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28.09.2017 року, на підставі якої проводились вказані вище позапланові перевірки та складені акти.

Також 24.09.2018 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду з результатами розгляду апеляційної скарги, ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25.07.2017 року скасована, постановлена нова ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу та проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання законодавства в сфері охорони праці України ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів.

В мотивувальній частині вказаних рішень апеляційного суду зазначено, що діючий КПК України не передбачає постановлення слідчим суддею судового рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, тому задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, передбачених главою 10, розділу 2 КПК України, а саме ст.ст.131, 132, що безумовно тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.

Також Великою Палатою ВС у постанові від 23.05.2018 року у справі №234/6674/17-к було підтверджено безпідставність та незаконність таких перевірок.

Таким чином, вищевказані акти позапланових перевірок з питань дотримання законодавства у сфері охорони праці України ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів, є очевидно недопустимими доказами.

Інші докази (показання свідків, висновки судових інженерно-технічних експертиз та показання експерта) були отримані органом досудового розслідування за даними вищевказаних актів перевірок, тому, враховуючи положення ч.1 ст.87 КПК України та судову практику ЄСПЛ (рішення «Яременко проти України»), вони також є очевидно недопустимими доказами та суд не може брати їх до уваги та посилатись на них при прийнятті процесуального рішення по суті справи.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали клопотання захисника.

Прокурор в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вказані докази не містять ознак очевидної недопустимості, тому оцінку вказаним доказам необхідно надавати після дослідження всіх доказів в нарадчій кімнаті.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

На даній стадії судового провадження у суду відсутні достатні дані, які б дозволили дійти висновку про очевидну недопустимість доказів, про які йдеться у клопотанні, тобто відсутні відомості, які б дозволили на цій стадії судового провадження, без дослідження доказів у їх сукупності та у взаємозв'язку з іншими доказами, дійти висновку про обґрунтованість клопотання. Тому суд вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість доказів.

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлено передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.89, 94, 372 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Мироненко О.В. про визнання доказів очевидно недопустимими та припинення їх дослідження у судовому засіданні - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя О. Ю. Кравченко