Ухвала суду № 79194269, 14.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 січня 2019 р. Справа № 160/199/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області», ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним приватизації квартири -,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області», ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій остання просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Орджонікідзивської міської ради Дніпропетровської області без дати і номера, код ЄДРПОУ 04052212 в частині передачі ОСОБА_1 в спільну часткову власність з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 та скасувати видане на підставі цього розпорядження свідоцтво про право власності на житло від 20 березня 2001 року (без номера), яке зареєстровано у реєстровій книзі за №9735 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, підставою для звернення до суду є те, що позивача без його згоди на приватизацію та використання приватизаційних ваучерів, опікуючись власними інтересами його мати подала до органу приватизації заявку про приватизацію та передачу в спільну часткову власність квартиру.

Аналіз зазначених фактичних обставин дає підстави вважати, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем пов'язані з реалізацією позивачем права на житло.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ста. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зокрема, як вже встановлено судом, спірні правовідносини виникли у зв'язку із зверненням позивача про виключення службового житла кв.№43, буд.38-а по вул. Приморській з розряду службового житла та видачі йому ордеру цю квартиру, а тому вказані правовідносини пов'язані із реалізацією житлових прав громадян, зокрема права на зміни статусу житлового приміщення.

Відповідно до ст.2 Житлового кодексу Української РСР завданнями житлового законодавства Української РСР є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

В широкому розумінні житловими правовідносинами вважаються будь-які відносини, що складаються навколо спеціального об'єкта - житла.

При цьому, виділяють шість основних видів житлових відносин: 1) відносини щодо користування жилими приміщеннями на підставі договору найму або за іншими підставами; 2) відносини в галузі забезпечення громадян жилими приміщеннями; 3) відносини щодо користування службовими жилими приміщеннями, гуртожитками, іншими спеціалізованими жилими приміщеннями (жилими будинками); 4) відносини, що виникають у галузі управління, експлуатації, забезпечення схоронності і ремонту житлового фонду; 5) відносини, що виникають у зв'язку з будівництвом і набуттям у власність житлового будинку або його частини; 6) відносини, пов'язані з житлово-комунальним обслуговуванням громадян.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є виключно цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, що виникають із житлових відносин.

Натомість, той факт, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних відносин, оскільки характер інтересу у спорі є приватноправовим, та жодним чином не публічно-правовим.

Отже, у даному випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникають із житлових відносин, тому як, в кінцевому рахунку, пов'язані із виключенням службового житла з розряду службового житла та видачею позивачу ордеру на вказану квартиру.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на виключенням службового житла з розряду службового житла, з видачею ордеру на квартиру, а також правовідносини, що є похідними від такого спору, є не публічними, а приватно - правовими, а відтак, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в Постанові від 02 грудня 2014 року у справі №21-530а14, від 21.12.2016 року у справі №815/1277/14 та Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 17 грудня 2015 року у справі №804/315/15.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Беллет проти Франции (Bellet. France),суд з прав людини зазначив, що ст. 6 пар. 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У даному випадку позивач знаходиться з відповідачем у певних спірних правовідносинах, вважає, що діями відповідача порушуються його права і, відповідно, позивач має право на захист своїх прав саме на цій стадії розвитку вказаних правовідносин, але за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосується правовідносин, пов'язаних із особистими правами позивача на житло, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, що відповідно унеможливлює розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області», ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним приватизації квартири.

Роз'яснити позивачу, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський