Постанова № 7919295, 11.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-3598/09 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді - Горяйнова А.М.,

          суддів - Горбань Т.І. та Мамчура Я.С.,

          при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України до Закритого акціонерного товариства «Вінницький лікеро-горілчаний завод» про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив стягнути з Закритого акціонерного товариства «Вінницький лікеро-горілчаний завод» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 128208 грн. 00 коп. до державного бюджету.

У вересні 2007 року позивач заявив додаткові вимоги до позовної заяви та просив суд також встановити факт фальсифікації відповідачем алкогольних напоїв та встановити факт торгівлі ВАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» алкогольними напоями без марок акцизного збору.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права при неповному дослідженні обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення, яке повністю ґрунтується на висновках судової експертизи. Проте, судом не враховано двох раніше проведених експертиз, висновки яких суперечать один одному.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник ЗАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні – не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України – задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року – скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України було проведено перевірку відповідача, про що складено акт № 210240 від 08 грудня 2006 року. Згідно висновків вказаного акту відповідачем було порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідно до якого алкогольні вироби позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

На підставі зазначеного акту позивачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року, яким відповідача зобов’язано перерахувати на бюджетний рахунок 128208 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про стягнення штрафу суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення про застосування штрафних санкцій є неправомірним, оскільки прийняте на підставі висновків експертиз, проведених з порушенням правил відбору експертних зразків.

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17 березня 2001 року відповідальність за повноту і своєчасність сплати донарахованих податків, інших платежів, застосованих сум штрафних (фінансових) санкцій несуть платники податків.

Судом встановлено, що рішення позивача ЗАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» не було виконане.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість по сплаті штрафних санкцій, зафіксовану у рішенні Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року.

Органи податкової служби у своїй діяльності, пов’язаній із погашенням податкових зобов’язань, керуються положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказаний Закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Проте, положення вказаного Закону не поширюються на правовідносини щодо стягнення штрафних санкцій, накладених на платника податків на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій, зокрема, належить подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що штрафні санкції, накладені на рішенням позивача № 000147 від 05 квітня 2007 року та не сплачені у добровільному порядку – підлягають стягненню в судовому порядку.

У відповідності до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

Судом встановлено, що рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про застосування до ЗАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року в судовому порядку оскаржене не було, у встановленому законом порядку не скасовувалося та на момент розгляду справи як в суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції є чинним та обов’язковим до виконання.

У запереченнях проти адміністративного позову як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 128208 грн. 00 коп. посилалося на те, що рішення № 000147 від 05 квітня 2007 року винесено неправомірно.

Разом з тим, визнання неправомірним рішення позивача № 000147 від 05 квітня 2007 року не є предметом даного позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач не надав доказів того, що воно було скасованим у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про стягнення штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у даній справі.

Як вбачається з позовної заяви Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України просив стягнути із ЗАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 128208 грн. 00 коп. до державного бюджету, накладені рішенням про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року та не сплачені у добровільному порядку.

При розгляді вказаних позовних вимог суду необхідно перевірити чи рішення про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року є чинним, чи воно не оскаржується у встановлено законом порядку на момент розгляду справи, чи наділений орган, який звернувся до суду з позовом, відповідною компетенцією та чи не було боржником штраф сплачено у добровільному порядку.

Оскільки ЗАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» в межах даної справи не звертався із зустрічним позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року, суд першої інстанції не повинен був досліджувати аспекти правомірності винесеного позивачем рішення про застосування фінансових санкцій.

З огляду на те, що відповідач не скористався правом, наданим ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та ст. 6 КАС України, та не оскаржив рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року в судовому порядку суд першої інстанції повинен був виходити з того, що вказане рішення є обов’язковим для відповідача та підлягає виконанню.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Завявлені позивачем у даному адміністративному позові вимоги підсудні одному адміністративному суду, проте не повязані між собою.

Суд першої інстанції, приймаючи до розгляду в межах даної справи додаткові вимоги до позовної заяви щодо встановлення факту торгівлі ВАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» алкогольними напоями без марок акцизного збору порушив ч. 1 ст. 21 КАС України.

Проте, вказана обставина не призвела до неправильного вирішення справи, тому не може бути підставою для скасування судового рішення у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України.

В жовтні 2007 року позивач подав заяву про відкликання додаткових вимог до позовної заяви та просив залишити лише позовну вимогу про стягнення штрафу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач— визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справ, ухвала про закриття провадження в частині вимог про встановлення факту фальсифікації відповідачем алкогольних напоїв та торгівлі ВАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» алкогольними напоями без марок акцизного збору у зв’язку з відмовою від адміністративного позову в цій частині судом першої інстанції не приймалася.

За таких обставин колегія суддів виходить з того, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року про відмову в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було також відмовлено і у задоволенні вимог про встановлення факту фальсифікації відповідачем алкогольних напоїв та торгівлі ВАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» алкогольними напоями без марок акцизного збору.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з вимогою про скасування постанови суду від 25 грудня 2008 року та задоволення позову Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України посилався виключно на те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в стягнення з позивача штрафних санкцій та не навів обґрунтувань, які могли б стати підставами для скасування рішення в частині встановлення факту фальсифікації відповідачем алкогольних напоїв та торгівлі ВАТ «Вінницький лікеро-горілчаний завод» алкогольними напоями без марок акцизного збору.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України колегія суддів перевіряє постанову суду від 25 грудня 2008 року в межах апеляційної скарги, тобто в частині правомірності відмови в задоволення вимог про стягнення штрафних фінансових санкцій та не перевіряє правомірність оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволення вимог щодо встановлення факту фальсифікації відповідачем алкогольних напоїв та торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного збору.

З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України – задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року – скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України – задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Вінницький лікеро-горілчаний завод» (код ЄДРПОУ 31255289) на користь державного бюджету фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 128208 грн. 00 коп., накладеного рішенням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про застосування фінансових санкцій № 000147 від 05 квітня 2007 року.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий суддя А.М. Горяйнов

          Судді                                                                                 Т.І. Горбань

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 15 лютого 2010 року.