Рішення № 79192327, 16.01.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2067/18

Провадження по справі № 2/305/132/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участю секретаря судового засідання Орос С.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, який діє, як представник за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 червня 2015 року, помер батько позивача, ОСОБА_5. Після смерті батька, позивач, тривалий час знаходився на сезонних роботах за межами області, тому не звертався до нотаріальної контори про видачу йому свідоцтва про право власності на спадковий будинок, оскільки вважав, що є єдиним спадкоємцем, проживав разом з батьком у спадковому будинку, свідоцтво про право власності на спадковий будинок зможе отримати у будь-який, зручний для нього момент. 05 листопада 2018 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про видачу свідоцтва права власності на спадковий будинок, однак у видачі такого йому було відмовлено та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. З вказаної постанови він довідався, що 11 листопада 2014 року, секретарем Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області посвідчено заповіт, за яким спадкодавець (заповідач), ОСОБА_5, заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося відповідачці ОСОБА_3 Позивач вважає, що за життя його батька ОСОБА_5, відповідачка обманним шляхом знаючи про те, що заповідач важко онкохворий, постійно переконувала його, що в разі смерті, нікому буде його похоронити, а до дня смерті, лише вона буде за ним доглядати. Відповідачка часто навідувала онкохворого ОСОБА_5 і розмови на таку тему продовжувалися, у зв'язку з чим, будучи психологічно подавленим, ОСОБА_5 уклав у ОСОБА_4 сільській раді Рахівського району Закарпатської області заповіт на ім'я ОСОБА_7, яким заповів їй усе своє майно. В той момент, коли на ім'я відповідачки ОСОБА_3, обманним шляхом було укладено заповіт, позивач зі своєю сім'єю тимчасово проживав у Дніпропетровській області і довідався про існування спірного заповіту лише коли звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_8 За таких обставин, позивач вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і повинен бути визнаний недійсним з тих причин, що був укладений заповідачем ОСОБА_5 не з власної волі, а під психологічним впливом на нього відповідачки ОСОБА_7 і не відповідає волі спадкодавця. Сама відповідачка ОСОБА_7 зізналася в тому, що поступила із заповідачем не зовсім законним шляхом. Практично примусила його укласти заповіт на її ім'я, у зв'язку з чим відмовляється від прийняття спадщини. Позивач вважає, що укладання оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_5, оскільки такий був укладений під психологічним тиском на заповідача з боку ОСОБА_7, яка скористалася його тяжкою хворобою. Крім того, спадкодавець зазначив, що все належне йому майно заповідає громадянці ОСОБА_3, хоча він постійно твердив, що позивач являється єдиним спадкоємцем і лише він успадкує його майно після смерті, який проживав із спадкодавцем та зареєстрований у спадковому будинку. За твердженням позивача, його батько ОСОБА_5 на протязі останніх років до дня смерті був важко хворим (онкохвороба), вживав стимулюючі, обезболюючі препарати, в зв'язку з чим знаходився в неадекватному стані і таким його станом могла скористатися відповідачка ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного заповіту. Позивач вважає, що оспорюваний заповіт суттєво впливає на його законні права та інтереси як спадкоємця першої черги за законом. За таких обставин, просив винести судове рішення, яким визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_5 11 листопада 2014 року у виконкомі ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області, зареєстрований в реєстрі за №124 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 14.11.2018, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, однак його представник ОСОБА_1 надав через канцелярію суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та без участі його довірителя. Позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явилася. Надала нотаріально-посвідчену заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. В судові засідання з'явитися не може із-за віросповідання. Позовні вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не зеперечує.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області у підготовче засідання не з'явився. Сільський голова ОСОБА_9 надав заяву, в якій просив розглянути справу без їхнього представника. Позовні вимоги визнають. На задоволенні позову не заперечують.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ №192089, виданого 09 червня 2015 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис 38, ОСОБА_5, помер 08 червня 2015 року.

Копією свідоцтва про народження серії І-ФМ №102493, стверджується, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним сином померлого ОСОБА_5.

Спадщина за померлим ОСОБА_5, відкрилася 08 червня 2015 року, отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Судом встановлено, що 11 листопада 2014 року, ОСОБА_5, склав заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він матиме за законом право - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Даний заповіт посвідчено секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради - ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №124.

Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом, вказує на наявні обставини, які викликають сумнів у дійсності заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 ст.ст. 203, 230, 231 ЦК України. Зокрема вважає, що складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_5, оскільки такий був складений під психологічним тиском на заповідача з боку ОСОБА_7

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008, встановлено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Крім того, при розгляді позовів про визнання оспорюваного заповіту недійсним із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для недійсності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

11.12.2018, відповідач ОСОБА_11, подала через канцелярію суду нотаріально посвідчену заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю.

Враховуючи, що відповідачами позов визнано, суд, встановив, що заповіт написаний ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, посвідчений 11 листопада 2014 року посадовою особою органу місцевого самоврядування, секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_10, не відповідав внутрішній волі заповідача ОСОБА_5, отже в силу ч.2 ст.1257 ЦК України є недійсним.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем та його представником не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5, 11 листопада 2014 року, у виконкомі ОСОБА_4 сільської ради Рахівського району Закарпатської області, зареєстрований в реєстрі за №124 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець с. Верхнє Водяне, вул. Миру, буд.45, Рахівського району, Закарпатської області.

Відповідачі:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Верхнє Водяне, вул. Енгельса, буд.115, "а," Рахівського району, Закарпатської області.

- ОСОБА_4 сільська рада Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження, с. Верхнє Водяне, вул. Центральна, №10, Рахівського району, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: М.О. Марусяк