Ухвала суду № 7919130, 11.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-5520/09 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" лютого 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Горбань Т.І. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон» до Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року ТОВ «Купідон» звернулося до суду із адміністративними позовами, у яких просило визнати незаконними та скасувати рішення ДПІ у Драбівському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000692301 від 30 липня 2008 року та № 0001012301/0 від 27 листопада 2007 року.

Ухвалою суду від 13 листопада 2008 року вказані адміністративні справи було обєднано в одне провадження.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Купідон» було відмовленою.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята при неповному зясуванні обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл), а не на кожне окреме гральне місце за гральним автоматом чи гральним столом.

ТОВ «Купідон», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, направив до суду клопотання про перенесення судового засідання у звязку із перебуванням його представника у відрядженні.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Купідон» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду міста від 23 грудня 2008 року - без змін виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ДПІ у Драбівському районі Черкаської області 10 жовтня 2007 року було проведено перевірку ТОВ «Купідон», про що складено акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності № 018648/2301/26315623.

Аналогічну перевірку позивача відповідачем було проведено 25 липня 2008 року, про що складено акт № 020500/2301/26315623.

Згідно вказаних актів позивачем надавалися послуги у сфері грального бізнесу на семи гральних автоматах ключового типу з двома гральними місцями кожний з можливістю одночасної гри чотирнадцяти особам та незалежного отримання виграшу на кожному гральному місці. При цьому відповідний торговий патент позивачем було придбано лише на сім гральних місць.

На підставі зазначених актів перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001012301/0 від 27 листопада 2007 року та № 0000692301 від 30 липня 2008 року відповідно.

Матеріально-правовою підставою прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001012301/0 від 27 листопада 2007 року та накладення на позивача санкції у розмірі 297256 грн. 66 коп. зазначено ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Матеріально-правовою підставою прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000692301 від 30 липня 2008 року зазначено п. 1 ст. 3, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Купідон» в частині скасування рішення відповідача про накладення санкцій за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» суд першої інстанції виходив з того, що на кожне гральне місце на якому провадиться окрема азартна гра потребує придбання патенту. Підстави, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволення вимог позивача в частині скасування рішення відповідача про накладення санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в постанові суду від 23 грудня 2008 року не зазначені.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Розглядаючи вимогу позивача про скасування рішення ДПІ у Драбівському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001012301/0 від 27 листопада 2007 року, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 297256 грн. 66 коп. за порушення ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» колегія суддів керується наступним.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу субєктами господарювання здійснюється за умови придбання торгового патенту.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

На думку позивача слід розуміти гральний автомат та/або гральний стіл незалежно від кількості гравців, яким одночасно може надаватися відповідна послуга.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на тому, що під гральним місцем у наведеній нормі Закону мається на увазі місце, на якому одночасно проводиться одна гра з одним гравцем, а гральний стіл це стіл з одним гральним полем для проведення однієї азартної гри для певної кількості гравців.

Судом встановлено, що позивачем надаються послуги у сфері грального бізнесу з використанням гральних електронних автоматів АГ-2Е, вироблених «ПП Телятицький Г.А.»

Згідно листа ПП «ОСОБА_1» № 21 від 26 листопада 2008 року гральні автомати АГ-2Е були випущені в двомоніторовому виконанні з горизонтальним розміщенням моніторів і двома посадочними місцями згідно технічних умов ТУ У 36.5-21340697-001-2001. Незалежно від кількості моніторів (посадочних місць) автомат гральний являється одним виробом.

У відповідності до ч. 9 п. 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України № 40/374 від 18 квітня 2006 року гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Гральні автомати можуть бути об'єднані в єдиний грально-розважальний комплекс. При цьому гральний автомат, що входить в даний комплекс, може мати всі основні блоки грального автомату, або окремі його складові можуть бути загальними для всього комплексу.

В процесі гри на гральному автоматі, що входить до грального комплексу, ситуація, що виникає під час гри у одного гравця, не залежить від ситуацій, що виникають у інших гравців, кожний гральний автомат повністю автономний в реалізації випадкового випадання результату гри після зробленої ставки.

Таким чином у випадку, якщо устаткування кожного з двох і більше гральних місць грального автомата підпадає під вищезазначені поняття грального автомата, то такий гральний автомат буде гральним комплексом, що складається з двох і більш гральних автоматів, з'єднаних в один корпус.

Як вбачається з акту перевірки № 018648/2301/26315623 від 10 жовтня 2007 року використовувані позивачем гральні автомати мають два гральних місця, кожне з яких передбачає можливість одночасної гри двох осіб з незалежним отриманням виграшу на кожному гральному місці.

Позивач не заперечував проти того, що гральні автомати АГ-2Е, які ним використовується, володіють вказаними властивостями.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач зобовязаний придбати окремий торговий патент на кожне гральне місце грального автомату АГ-2Е.

Такі висновки колегією суддів зроблені також з огляду на положення ч. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Торговий патент засвідчує надання державою суб'єкту підприємницької діяльності права займатися певним видами підприємницької діяльності. Державою таке право надається за плату.

Так, згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу з використання грального автомата із грошовим або майновим виграшем встановлюється у фіксованому розмірі (за рік), який залежить від можливої суми виграшу на гральному автоматі.

Таким чином, якщо гравець на кожному з гральних місць грального автомату АГ-2Е одночасно має можливість не залежно від виграшу іншого гравця отримати максимально можливу суму виграшу, то придбання позивачем одного торгового патенту на вказаний гральний автомат, а не на кожне з гральний місць призведе до необґрунтованого зменшення надходжень до бюджету.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, використовуючи міс ігрових автоматів АГ-2Е, зобовязаний придбати 14 відповідних патентів.

Розглядаючи вимогу позивача про скасування рішення ДПІ у Драбівському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000692301 від 30 липня 2008 року, який на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 854018 грн. 00 коп. за порушення п. 1 ст. 3, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів керується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент перевірки, позивач здійснював господарську діяльність у сфері грального бізнесу використовуючи гральні автомати, які не були оснащені фіскальними функціями, проте при здійсненні такої діяльності використовував, належним чином зареєстровані та опломбовані реєстратори розрахункових операцій, які були внесені до відповідного реєстру.

Відповідач в акті перевірки № 020500/2301/26315623 від 25 липня 2007 року вказував на те, що позивач порушуючи вимоги п. 1 ч. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не виконав вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», згідно якої був зобовязаний використовувати лише гральні автомати, які оснащені фіскальною памяттю.

У відповідності до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», гральний автомат є різновидом реєстратора розрахункових операцій і в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції. Тобто, гральний автомат має забезпечувати одноразове занесення, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Як вбачається з змісту ст. 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 термін переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій для здійснення діяльності з використанням гральних автоматів було встановлено на 1 липня 2002 року.

В подальшому цей термін чотири рази переносився урядовими постановами: від 29.01.2003 року № 151 - до 1 липня 2003 року; від 10.12.2003 року № 1905 - до 1 липня 2004 року; від 28.10.2004 року № 1447 - до 1 липня 2005 року; від 07.06.2006 року № 803 - до 31 грудня 2006 року.

У зв'язку з цим з 01 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (ст. 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В даному випадку елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, а тому вважається, що застосування принципу вини, як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом ДПА України «Про затвердження Державного реєстру розрахункових операцій у новій редакції» № 430 від 01 липня 2008 року до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

З моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал» субєкти господарювання зобовязані використовувати зазначену систему.

Разом з тим, несумісність компютерно-касової системи «Фіскал» із раніше введеними в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими субєктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з компютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин.

При цьому у відповідності до ст. 218 ГК України субєкти господарювання повинні вжити всіх заходів для зясування питання про сумісність компютерно-касової системи «Фіскал» із тими гральними автоматами, що були введені в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення ДПІ у Драбівському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000692301 від 30 липня 2008 року за порушення п. 1 ст. 3, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обґрунтував свої вимоги тим, що на один гральний автомат необхідно придбати один торговий патент незалежно від кількості гральних місць.

Наведені позивачем обґрунтування не є підставою для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час розгляду справив позивач не підтвердив вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал» у тих гральних автоматах, що ними використовуються та не заперечував проти того, що використовувані ним гральні автомати сумісні із компютерно-касовою системою «Фіскал».

Отже, на момент перевірки позивача у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України був реєстратор розрахункових операцій «Фіскал», який забезпечує технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у позивача була об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Таким чином рішення ДПІ у Драбівському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000692301 від 30 липня 2008 року є правомірними, оскільки було складене відповідачем у відповідності до законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне рішення у відповідності з вимогами матеріального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ Купідон» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Т.І. Горбань

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 12 лютого 2010 року.