Рішення № 79190307, 15.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/95/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 Справа № 908/2111/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Приватного підприємства “Пауерлюкс” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В)

до відповідача: Казеного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – ордер серія ЗП № 084777 від 14.01.2019р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 21/08-юр від 14.01.2019р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Пауерлюкс” до Казеного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення заборгованості в сумі 56808,11 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2111/18. Присвоєно справі номер провадження 33/95/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.11.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2018 р. відкладено підготовче засідання на 18.12.2018 р., продовжено з ініціативи суду процесуальний строк, встановлений відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 07.12.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2018р., підготовче провадження у справі № 908/2111/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.01.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 17/321-юр, укладеного між сторонами 13.06.2018р., в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар. Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № 966, № 967, № 968 від 18.06.2018р. на загальну суму 56427,80 грн., однак, відповідач взяті на себе за договором зобов’язання виконав неналежним чином, оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість. За порушення грошових зобов’язань позивачем відповідачу нараховано 3% річних у сумі 380,31 грн. за період: з 19.07.2018р. по 08.10.2018р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 42, 162 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625, 655 ЦК України. Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1762,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 15.01.2019р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд позов задовольнити.

Відповідач по справі, Казене підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра”, у відзиві на позов зазначив, що позовні вимоги про стягнення основного боргу та 3% річних ним визнаються. Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн., які просить покласти на нього позивач, то відповідач з ними не погоджується, вважає, що наданий позивачем попередній розрахунок суми судових витрат за подання позовної заяви не є співмірним із складністю справи, а отже підлягає зменшенню. Просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

У судовому засіданні 15.01.2019р. представник відповідача звернув увагу суду, що позивачем не надано доказів здійснення витрат на професійну правничу допомогу, не надано договору про надання правової допомоги та акту про надання відповідних послуг.

У судовому засіданні 15.01.2019 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2018 між Приватним підприємством “Пауерлюкс” (продавець, позивач у справі) та Казеним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 17/321-юр (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов’язується передавати у власність покупця товар згідно специфікацій (додатки до договору), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

За умовами пункту 2.1 договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, термін поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись, згідно договору, вказується в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід’ємну частину договору. В специфікаціях вказується, в обов’язковому порядку, код товару згідно УКТ ЗЕД для подальшого заповнення податкових накладних в електронному вигляді.

Покупець проводить оплату кожної партії товару протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки. За домовленістю обох сторін можуть бути інші умови оплати, що погоджуються між сторонами та вказуються в специфікаціях, які складаються продавцем для окремої партії товару та є невід’ємною частиною договору (п.3.1 договору).

Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору, постачання товару здійснюється у строки, визначені специфікаціями до цього договору. Продавець має право на поставку товару партіями про що додатково зазначається у специфікації. Днем виконання продавцем зобов’язання по поставці товару вважається дата відвантаження товару зі складу продавця покупцю.

Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020р., але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов’язань за договором (у тому числі гарантійних) сторонами (п. 10.4 договору).

До договору № 17/321-юр від 13.06.2018р. сторонами підписано специфікацію № 1, якою узгоджено перелік товару, що підлягає поставці на загальну суму 66941,60 грн.; визначено умови поставки: EXW згідно Інкотермс – 2010; встановлено строк поставки товару: 2 дні, з дні підписання специфікації; врегульовано умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції на склад покупця.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору позивачем згідно видаткових накладних № 966 від 18.06.2018р., № 967 від 18.06.2018р. та № 968 від 18.06.2018р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 56427,80 грн.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

При цьому, факт поставки позивачем товару, на загальну суму 56427,80 грн. відповідачем не заперечується, позовні вимоги про стягнення основного боргу ним визнаються.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору № 17/321-юр від 13.06.2018р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу № 17/321-юр від 13.06.2018р. в сумі 56427,80 грн. підтверджується матеріалами справи.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов’язання позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 380,31 грн. за період: з 19.07.2018р. по 08.10.2018р.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом встановлено, що позивачем його здійснено вірно.

Відповідачем у відзиві за вих..№ 21/326-юр від 06.12.2018р., який подано під час підготовчого провадження у даній справі, визнано заявлені позивачем вимоги про стягнення основного боргу та 3% річних.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим постановляє рішення про повне задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 881,00 грн., що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 715 від 10.10.2018, у зв’язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 881,00 грн., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які за розрахунком позивача склали 6000,00 грн. В судовому засіданні 15.01.2019р. представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані після ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті.

Враховуючи, що одними з основних принципів господарського судочинства відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а також принцип верховенства права, питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу буде розглянуто після надання відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Казеного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84; код ЄДРПОУ 14313866) на користь Приватного підприємства “Пауерлюкс” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 25222641) суму 56427 (п’ятдесят шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 80 коп. основного боргу, суму 380 (триста вісімдесят) грн. 31 коп. 3% річних та суму 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу на повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству “Пауерлюкс” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 25222641) суми 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 715 від 10.10.2018.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – « 16» січня 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко