Постанова № 7918855, 11.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.02.10 10 год. 25 хв.Справа №2а-2833/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів: головуючого судді - Лотової Ю.В.;

суддівШаповал І.І.; Майсак О.І.; при секретарі: Мамедової Е.С.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідачів:

- Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі

- Державної судової адміністрації України не зявився,

- Державного казначейства України не зявився,

третій особи - Щербакова С.О., довіреність від 11.01.2010 р. № 5038-141

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99003)доТериторіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011);Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021),Державного казначейства України (вул. Бастіонна,6, м. Київ, 01014);

третя особа - Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21, м. Севастополь, 99011),

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення заборгованості в сумі 88 755,00 грн.

Обставини справи:

17.12.2009 р. ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі, Державної судової адміністрації України та Державного казначейство України про зобовязання третього відповідача провести видатки з Державного бюджету України, що передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 88755,00 грн. для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотулі Вікторії Володимирівні та стягнення з першого та другого відповідачів на користь позивача заборгованості з щомісячного грошового забезпечення за червень грудень 2005 р. у сумі 88755,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 грудня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2833/09/2770, до участі у справі залучено третю особу.

Ухвалою від 17.12.2009 р. закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.

19.01.2010 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог та стягнення загалом 243 531,00 грн. за період з 2005 по 2009 роки. Позивачем до судового засіданні заявлено клопотання про відкликання позовної заяви у частині збільшення позовних вимог про стягнення заробітної плати за 2006-2009 роки. Ухвалою суду від 11.02.2010 року адміністративний позов у цій частині залишений без розгляду.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року працював суддею Севастопольського апеляційного господарського суду, за цей період недоотримала заробітну плату та щомісячне грошове утримання, оскільки відповідачами було занижено розміри посадових окладів, недонараховані щомісячні премії, надбавки за вислугу років, щомісячне грошове утримання та інші виплати, розмір яких залежить від розміру посадового окладу. Свою правову позицію позивач обґрунтувала ст.ст. 14 та 44 Закону України «Про статус суддів», постановою Кабінету Міністрів України 30 червня 2005 року № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надана зворотна дія в часі - набрання її чинності з 1 червня 2005 року. Зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.

Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі проти задоволення адміністративного позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях. В судове засідання 11.02.2010 року не зявився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Державного Казначейства України в судове засідання не зявився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, надав суду заперечення.

Представник третій особи Севастопольського апеляційного господарського суду у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з 01.08.2001 року і до тепер працює суддею Севастопольського апеляційного господарського суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 126, 129 та 130 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 15.12.1992 р. № 2862-XII «Про статус суддів» професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 "У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)" зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України «Про статус суддів» свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.

Таким чином, згідно із Конституцією України та Законом України «Про статус суддів» позивач має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Тобто, відповідно до норм вказаного Закону, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.

Кабінетом Міністрів України 30.06.2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надана зворотна дія в часі: з 01.06.2005.

На підставі цього нормативного акту з 01.06.2005 року Голові, першому заступнику Голови та заступнику Голови Верховного Суду України підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.

Лише 03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 565 «Про оплату праці суддів», якою підвищено їм посадові оклади - пропорційно до окладів Голови та заступників Голови Верховного Суду України, однак набрання чинності цієї постанови було визначене, згідно з пунктом 5 цієї постанови, на майбутнє - з 01.01.2006. Тобто впродовж семи місяців судді отримували заробітну плату менше, ніж встановленої законом.

Кабінет Міністрів України забезпечив відповідність посадових окладів суддів з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів», однак не усунув порушення вимог частини другої названої статті і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладами Голови Верховного Суду України, а саме з 01.06.2005, оскільки надав постанові від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» чинності з 01.01.2006.

Оскільки пункт 5 названої постанови № 865 суперечив частині другій статті 44 Закону України «Про статус суддів» і, в період з 01.06.2005 по 31.12.2005 порушував право суддів на оплату праці, яке підлягає захисту та відновленню згідно із принципами адміністративного судочинства, то Вищий адміністративний суд України постановою від 16.05.2007 (у справі за позовом Н. до Держави Україна) визнав цей пункт незаконним та допустив поворот виконання цієї постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення є чинними, тобто не скасовані, не змінені, тому позивач має право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання грошового забезпечення не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Порушені права позивача підлягають відновленню.

Згідно з даними бухгалтерії Севастопольського апеляційного господарського позивачу за спірний час не доплачено грошове утримання з фонду оплати праці за червень-грудень 2005 року в розмірі у сумі 88755 грн. заробітної плати.

У суду немає сумніву щодо наданого розрахунку.

Відповідно до статті 120 Закону України «Про судоустрій України», Положення про Державну судову адміністрацію України Державна судова адміністрація України з 1 січня 2003 року здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 того ж Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до норм Бюджетного кодексу України бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Пунктом 1.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 N 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів" (із змінами), від 28.02.2002 N 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 N 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" (із змінами), наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2., цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами). До системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Пункт 1.3. встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005, № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пунтку 3. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлені бюджетні видатки за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» на 9500,00 грн.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Що стосується вимог до територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі, то позивачем не надано суду доказів щодо порушення його прав з боку зазначеного субєкта владних повноважень.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Постанова викладена у повному обсязі 15 лютого 2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 88 755,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот пятдесят пять грн. 00 копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотулі Вікторії Володимирівні.

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року у сумі 88755,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот пятдесят пять грн. 00 коп.) без утримання податків та внесків на соціальне страхування.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяЮ.В. Лотова

Судді: І.І. Шаповал(підпис) О.І. Майсак

Суддя Судді: